Ахметзакі́ Валіді́ Тога́н (, ), до 1938 р. — Ахмет-Закі Валіді (Валідов) (), 10 грудня 1890 р., село Кузяново Ільчик-Тимировської волості Стерлітамацького повіту Уфимської губернії Російської імперії, нині в Ішимбайському районі Республіки Башкортостан — 26 липня 1970 р., Стамбул, Туреччина) — політичний діяч, лідер башкирського національно-визвольного руху (в 1917—1920 рр.), публіцист, історик, сходознавець-тюрколог, доктор філософії (1935), професор, почесний доктор Манчестерського університету (1967).
Іменування Арабографічні праці, видані в Росії, Валіді підписував як Ахметзакі, Ахметзакі Валіді, А. Валіді. Твори, опубліковані російською, він підписував як А.-З. Валідов, Ахмет Закій Валідов. Видання, що вийшли в Європі, підписані ім'ям А. Зекі Валіді. Використовував псевдоніми Сокликайоглу, А. Т. Ках'яоглу, Сюяргул.
Біографія
Походження і національна належність Ахметзакі Валіді є нащадком релігійних діячів Валідових. Найранішим предком Валіді, якого згадує сам Ахмет-Закі Валіді, є Іштуган. У Центральному державному історичному архіві Республіки Башкортостан є ряд відомостей про генеалогію Ахмет-Закі Валіді. Найбільш раннім таким документом є матеріали п'ятої ревізії (1795). Також містять генеалогічну інформацію матеріали восьмої та дев'ятої ревізії та метричні книги щодо села Кузяново за 1860 і 1890 роки. Найранішим відомим предком Валіді за цими документами є його прапрадід Таїт (Таїп) Іштуганов (1750—1837), записаний тептяремтептярі — приблудна безземельна етносоціальна група у Башкирії, і прабаба Гуландан Муртазіна, записана як тептярська дочка. Відомо про трьох синів Таїта: Аюпа, Халіта і Валіта (прадід Ахмет-Закі Валіді). Відомо, що у Валіта було три дружини і 11 синів. За матеріалами дев'ятої ревізії відомо, що Ахмедтан (Ахмед(т)ьян) Валітов (дід Ахмет-Закі Валіді) входить до числа членів домогосподарства свого брата Мухаметвалі Валітова, записаного тептярем. У складі домогосподарства вказана і бабка Валіді — Мухіб'ямала (Мухібямал) Вільданова. У метричній книзі села Кузяново за 1860 рік в записі про народження батька Валіді Ахмед(т)ши, Ахмед(т)ьян Валідов записаний як башкирКалимуллина Г. Т. Генеалогия рода Валидовых // А. А. Валидов — организатор автономии Башкортостана. У истоков федерализма в России (1917—1920). Документы и материалы. Ч. 1. — Уфа: Китап, 2005, С.364-368.. У метричній книзі за 1890 в записі про народження Ахмет Закі даються відомості про його батьків: батька Ахмед(т)шу, сина Ахмед(т)ьяна Валідіова та матір Уммульхаят, дочку Мухамедкафі Котлозоманову, з тептярівКалимуллина Г. Т. Генеалогия рода Валидовых // А. А. Валидов — организатор автономии Башкортостана. У истоков федерализма в России (1917—1920). Документы и материалы. Ч. 1. — Уфа: Китап, 2005, С.364.. У Ахмет-Закі Валіді було дві дружини. Перша дружина — Нафіса Хажімухамматівна Якшімбетова, залишилася в СРСР після еміграції Валіді, друга дружина — Назміє Унгар. Від другої дружини двоє дітей — син Субідай і дочка Ісенбіке.
Якщо говорити про національну самоідентифікацію, то в анкетному листі делегата VII Всеросійського з'їзду Рад (1919) сам Ахмет-Закі Валіді вказав, що за національністю він башкир (башкирин)ГАРФ. Ф. Р-1235. Оп. 6. Д. 70. Л. 4, 4 об.; Кульшарипов М. М. Башкирское национальное движение (1917—1921 гг.). — Уфа: Китап, 2000, С.54.. У своїх «Спогадах» Валіді зазначав, що належить до башкирського роду Сукли-Кай, що входить в рід КайлиЗаки Валиди Тоган Воспоминания: Книга I. — Уфа: Башкирское видавництво «Китап», 1994, С.13Основний наш рід Сукли-Кай, а також близькі нам роди Санакли-Кай, Юрактау-Кай, Таули-Кай входять складовою частиною в рід Кай або Кайли. Часто казали про те, що цей рід до приходу на нинішні землі жив на східному Уралі по Ірендику. Більшість роду Кай (Кайли), який веде кочовий спосіб життя, населяє західний Башкортостан., підкреслював своє башкирська походження. Також вказував, що його предки були ногайцями, що приєдналися до юрматинськихЮрмати — башкирське плем'яЗаки Валиди Тоган. Воспоминания. Борьба мусульман Туркестана и других восточных тюрок за национальное существование и культуру. Пер. с тур. — Москва, 1997, С.482.Розмовляючи з Аділем-ага і Нуріддіном, я згадав перекази про те, що наша родина походить від ногайців, які змішалися з башкирами-юрматинцями. Коли я в 1908—1909 рр., познайомився з ногайцями в Астраханській губернії, я уздрів докази цього.Заки Валиди Тоган. Воспоминания: Книга 2. — Уфа: Башкирское издательство «Китап», 1998, С.303. У розмові з Аділ-ага і оповідачем Нурітдіном я згадав і про перекази, що ми є ногайцями, які приєдналися до юрматинських башкирів і що, зробивши в 1908—1909 роках подорож до Астраханських ногайців, мені вдалося виявити і докази на підтвердження даного факту. ще в часи каракитаїв (домонгольська доба)«Я думаю, що роди Кай, Катай приєдналися до башкирів в добу каракитаїв, а роди Табин і Унгут — у часи монголів.». Між тим, М. М. Кульшарипов зазначає, що «Спогади» Валіді (1969) і анкетний аркуш делегата VII Всеросійського з'їзду Рад (1919) закривають дискусію про національну належність Валіді.
Становлення Ахметзакі Валіді народився 10 грудня 1890 року в селі Кузяново Ільчик-Тимировської волості Стерлітамацького повіту Уфимської губернії. Батьки Ахметзакі були релігійними діячами, мали відмінну освіту, володіли кількома мовами.
Батько — Ахметша Ахметьянович Валідов (19.07.1860—20.07.1937) після закінчення Стерлітамацького медресе почав служити у 2-й соборній мечеті с. Кузяново. На початку 90-х років XIX століття відкрив при мечеті медресе. Написав такі твори як «Подорож у Хіджаз», «Життя Сатлик Ули». Мав консервативні погляди і прагнув додержуватися стародавніх звичаїв. Мати — Уммулхаят Мухаметкафіївна Валідова (1873—1946) закінчила медресе башкирського села Утяково, викладала в жіночих класах медресе чоловіка. Інтелектуальне оточення найсприятливішим чином позначилося на розвитку юного Ахметзакі. Вже з шести-семи років він почав вивчати різні мови.
З 1898 ріка Ахметзакі починає навчання у медресе батька. Тут він удосконалює свої знання з тюркських, арабської та російської мов. Мати допомагає синові освоїти перську мову.
Особлива увага приділяється вивченню російської мови. Для цього з сусіднього села Макарово, де було Макаровське російсько-башкирське училище, в якому навчали російської мови, батько Ахметзакі запрошує вчителя. Далі заняття з Ахметзакі продовжив син друга батька, Шагібек Узбеков, який підготував Ахметзакі до складання письмових іспитів. Навесні 1902 р. Ахметзакі успішно складає іспити в училище села Макарово і його радять відправити продовжувати навчання в російській школі в Стерлітамаку. Однак батьки не погодилися з цією порадою, хоча Ахметзакі мав таке бажання.
З осені 1902 р. Ахметзакі навчається в медресе рідного села матері Утяково, де керує брат його матері, Хабібназар Сатликов (Хабібназар Утяк) Сатликов Хабібназар Мухамметкафієвич (1862—1921). Дядькові вдалося відіграти значну роль у становленні юного Ахметзакі. Хабібназар Утяк здобув освіту в медресе МарджаніШігабутдін Марджані (1818—1889) — татарський богослов при мечеті 1-го приходу Казані та після закінчення викладав у ньому. Був вірним послідовником свого вчителя, подорожував разом із ним. Після десятьох років життя в Казані повернувся на батьківщину. Його перу належать твори «Пояснення до фізики та метафізики Нагіма аль-Котайба», «Пояснення до „Мустафад ал-Ахбар“», «Ключі історії». Також він зробив переклад «Навадіра» тюркською. На відміну від консервативного батька Ахметзакі, дядько не цурався і світських знань, мав сучасні уявлення в царині астрономії та математики. Хабібназар Утяк ставився до племінника як до рідного сина і проводив з ним додаткові заняття. Особлива увага приділялася вивченню арабської риторики, біографій видатних учених у цій галузі.
Особливу роль відіграла присутність Валіді при бесідах його дядька з Шафік-ахуном, що листувався з відомим татарським просвітителем Марджані. Слухаючи обговорення філософських концепцій Марджані, юнак перейнявся повагою до цього вченого і в нього з'явилася мрія стати схожим на нього.
У газеті «Ідель» шакірда Хабібназара Утякі Г. Гумерова, що виходила в Астрахані, відбувся перший дебют Ахметзакі у пресі. У числах за 30 січня і 3 лютого 1908 року в ній було опубліковано статтю «„Історія“ Мурата Ефенді і видатний учений Марджані».
З осені 1908 р. Ахметзакі продовжує навчання в казанському медресе «Касимія».
З 1909 ріка Ахметзакі вже призначають викладачем історії тюрків і арабської літератури. Як підручник для викладання він починає писати свою першу велику працю, яка за його задумом повинна була носити назву «Історія тюрків». Ознайомившись із книжкою, письменник Галімджан Ібрагімов та видавець пропонували для неї інші назви: «Історія татар» або «Історія тюрків-татар». Однак ці назви не відповідали позиції Ахметзакі Валідова. У підсумку для книжки він обрав назву «Історія тюрків і татар». Вона була опублікована 1912 року у друкарні «Міллят». У 1915 році видано її перероблений варіант, який було ще раз перевидано 1917 року. Загалом задум був до кінця не реалізований. Замислювалося, що книга буде складатися з двох томів. У першому томі мала бути висвітлена історія тюркських народів від найдавніших часів до падіння Казанського ханства. У другому томі передбачалося висвітлити період від падіння Казанського ханства до сучасного автору становища тюркських народів. Одначе книжка являє собою тільки перший том. Структуру першого тому представлено п'ятьма розділами: Тюркські народи в давнину. Іслам і тюрки (від Тукю до Чингіза). Чингісхан. Великий тюркський уряд (країна, престол у руках монголів). Дешт-і-Кипчак або держава Золота орда. Булгарія після татар. Казанське ханство (татари у Булгарському ханстві)Саліхов А. Г. Наукова діяльність А. Валідова в Росії. — Уфа: Гілем, 2001, С.68-69..
Про структуру другого тому, роботу над яким Ахметзакі Валідов так і не завершив, можна судити тільки за примірним планом змісту другого тому: «Булгарська земля та її народ після захоплення Казані; початок входження тюрків під заступництво росіян; ногайські хани; заходи уряду; булгари, казанські народи (чуваші, булгари, татари, черемиси) думають про повернення незалежності, бунти, справи закінчуються невдало; Салтиков — Шереметєв — народи тікають і перебувають у бігах; входження башкирів під заступництво росіян; сибірські хани після поразки Сибірського ханства; росіяни побачили, на які безкраї землі простирається їхня держава; події між урядом і башкирами: Салават, Алдар, Хамід, Акай, мулла Батирші; Катерина; Крим; мусульмани після великих заходів імператриці; росіяни; наші російські мусульмани на тлі змін, що відбуваються; чому зникли булгари? що думають про це великі вчені; народи вбачають необхідність змін в існуванні; підготовка до нового життя; життя російських мусульман після Чингіз-хана і що думають великі вчені про ці зміни; думка російських вчених про сьогоднішнє становище тюрків взагалі». В цілому структура роботи збігається з роботою Мурата Рамзі.Мурат Рамзі (1854?-1934) — історик, релігійний діяч. Автор праці «Збірник повідомлень і переказів про казанських, булгарських і татарських правителів та події, з ними пов'язані» Видання 1915 року мало назву «Коротка історія тюрків-татар». Це видання призначалося як навчальний посібник для шкіл. Видання 1917 р. дещо відрізнялося від попереднього — було виключено передмову і скорочено виноски.