Червона гвардія Донбасу, Червона Гвардія Донецького басейнуГригорий Петрович Георгиевский. Очерки по истории Красной Гвардии. М., 1919 Стр 90 — військове формування місцевих органів самоврядування Донбасу, за статутом Червоної гвардії, ухваленому у жовтні 1917 року. Червона гвардія — це «… військова сила Рад робітничих депутатів»«Красная гвардия Таганрога». Таганрог, 1928, стр. 29. , створена на базі загонів Червоної гвардії і бойових дружин 11 вересня 1917 року, шляхом створення Центрального штабу Червоної гвардії Донбасу. Центральний штаб Червоної гвардії Донбасу керував організацією, озброєнням, військовим навчанням червоногвардійських загонів Донецького басейну.Великая Октябрьская Социалистическая революция на Украине: февраль 1917 ‒ апрель1918: сборник документов и материалов в трех томах. ‒ Т. 3: Борьба за распостранение и упрочнение советской власти на Украине: декабрь 1917 ‒ апрель 1918 / Составит.: И. В. Демкин, А. З. Мищенко, С. О. Розин, Е. П. Шаталина; Под ред. С. М. Короливского. Центральный государственный архив Октябрьской революции и социалистического строительства УССР. ‒ К.: Государственное издательство политической литературы УССР, 1957. ‒ 1000 с. Стр 218Модестов В. В. Рабочие Донбасса в трех русских революциях. Стр. 235 28 січня 1918 року на Другому з'їзді революційних комітетів Донбасу було ухвалено рішення "тримати курс на наближення до форм організації регулярної армії "«Летопись революции» 1927. № 5-6 (26-27) Історичний журнал. Стр 143
Створення Червоної Армії Донбасу. Мандат на створення Червоної Армії Донбасу видала Всеросійська колегія з організації та управління робітничо-селянською Червоною армією 8 лютого 1918 року.«Летопись революции» 1927. № 5-6 (26-27) Історичний журнал. Стр 146Текст мандата: «Всероссийская коллегия по организации и управлению Рабоче-Крестьянской Красной Армии сим удостоверяет, что Центральному Штабу Красной Армии, организованному на с'езде Советов и Революционных Комитетов Донецкого Бассейна 15 января с. г. на ст. Никитовка, поручается организация и формирование Красной армии з пределах Донской области и Донецкого бассейна. Всем учреждениям предписывается оказывать Штабу полное содействие. Члены Всероссийской Коллегии: Н. Подвойский. В. Трифонов. Н. Крыленко».
Назва
Червона гвардія Донецького басейну Руднична Червона гвардія Донецького басейнуАнишев, Анатолий. Очерки истории гражданской войны 1917—1920 гг. / Ан. Анишев; Военно-полит. акад. им. т. Толмачева РККА и РККФ. — Л. : Гос. изд-во, 1925. — 288 с., 4 л. схем. Стр 88 Робітнича міліція Донбасу
Історія У Юзівці загін Червоної гвардії при Раді робітничих депутатів був створений орієнтовно 6 вересня 1917 року, можливо, з ініціативи місцевої більшовицької організаціїПершак, Д. А. Хроника великих дней / Д. А. Першак. Стр. 128. Подібні червоногвардійські загони виникли також у шести сусідніх населених пунктах, які підпорядковувались одному штабу.
Як пише в своїй книзі Нариси з історії Червоної гвардії історик Григорій Георгіївський
Інший автор Аніша Анатолій в книзі «Нариси історії громадянської війни 1917—1920» так описує створення Червоної гвардії:
Після створення Червоної гвардії Донбасу в Юзівці пройшло екстрене засідання членів РСДРП і ПСР, на зборах порушили питання про те, чи вступати членам партії до лав Червоної гвардії. Меншовики ухвалили, що охочі можуть вступати до лав Червоної гвардії. Есери розкололися на три групи, праві відмовилися вступати, центристи не виступили ні за, ні проти; ліві ж висловилися за вступ до лав Червоної гвардії, остаточно відкололися від своєї партії та приєдналися до більшовиків (таких було 10 осіб). Першим начальником загону на зборах червоноармійців був обраний унтер-офіцер Пилипенко.Григорий Петрович Георгиевский. Очерки по истории Красной Гвардии. М., 1919 Стр 91
Штаб запропонував революційним комітетам Авдіївки, Гришиного, Микитівки, Попасної, Дебальцевого, Дружківки, Краматорська, Бахмута, Лисичанська, Макіївки, Іловайска, Маріуполя «широко відкрити запис до Червоної гвардії»«Великая Октябрьская социалистическая революция на Украине (февраль — октябрь 1917 г.)», т. I, стр. 660. . Штаб виробив текст клятви, яку повинні були давати червоногвардійці. Для вступу до Червоної гвардії була потрібна порука (поручицтво) двох комуністів або членів профспілки.
Наприкінці жовтня ЦШГД координував роботу червоногвардійських загонів, які налічували 6000 бійців; найбільші загони перебували в Юзівці, Маріуполі, Луганську, Таганрозі. До жовтня червоногвардійські загони існували при завкомі і рудниках. За Статутом Червоної гвардії, прийнятому в жовтні, вона була військовою силою Рад робітничих депутатів.
Основне ядро червоногвардійців становили члени соціалістичних партій і профспілок, при цьому РСДРП(б) намагалася підпорядкувати собі загони Червоної гвардії зробивши їх збройним відділом партії більшовиків.Модестов В. В. Рабочие Донбасса в трех русских революциях. Стр. — 235 На загальних зборах червоноармійців проводилися вибори командного складу, цим користувалися більшовики висуваючи своїх представників. Здебільшого командирами були солдати, які повернулися з фронту. Під керівництвом командирів відбувалося навчання червоногвардійців військовій справі. Гострим було питання про озброєння, особливі комісії, виділені Радами та профспілками, роззброювали адміністрацію рудників, відбирали револьвери, дробовики, мисливські рушниці. Червоногвардійці роззброювали козацькі ешелони, що прямували на Дон. Делегації робітників їздили по зброю в Харків і Тулу. Для придбання зброї були потрібні гроші. Загальні збори робітників з ініціативи профспілок виносили рішення про відрахування на користь Червоної гвардії.Модестов В. В. Рабочие Донбасса в трех русских революциях. Стр 236
На момент Жовтневого перевороту значна частина червоноармійців перебували під впливом більшовиків. Після жовтневого перевороту в зв'язку з загостренням боротьби за владу в регіоні, вплив ЦШЧГД зменшився, оскільки переворот не підтримали меншовики та есери; на боці більшовиків виступили лише частина меншовиків, ліві есери, анархісти та безпартійні. Більшовики, керуючи загонами, які їм підпорядковувалися, виступили проти влади УНР і донського козацтва в регіоні, при цьому роззброювали червоногвардійців які не підтримали переворот. У листопаді в Горлівці відбулися збори більшовицьких представників, які розробили план захоплення влади в регіоні. Через те, що всі активні члени (працівники) ЦШЧГД були відряджені на місця для керівництва, діяльність штабу як єдиного органу тимчасово припинилася.
Українсько-більшовицьке протистояння на Донбасі У листопаді без значних сутичок червоногвардійські частини зайняли лінії залізниць, телеграфні і телефонні лінії в Донбасі. У грудні червоногвардійці відкрито виступили проти влади УЦР в Донбасі, вони роззброювали частини армії УНР та Вільного козацтва. Сталося кілька озброєних зіткнень за великі центри Донбасу, більшовики захопили Бахмут, Маріуполь, Луганськ, і за допомогою червоногвардійців встановили формальний контроль над Бахмутським, Маріупольським, Слов'яносербський, повітами УНР.
Особливо запекла і затяжна боротьба за контроль над населеними пунктами були в Бахмуті, Юзівці, Лисичанську і Костянтинівці.
17 грудня на станції Микитівка пройшов з'їзд більшовицьких революційних комітетів Донбасу, на ньому був створений ЦВРКД при якому був створення військовий відділ який перейняв функції ЦШЧГД на чолі з Пономарьовим Дем'яном. Таким чином вся повнота влади над загонами Червоної гвардії Донбасу перейшла до більшовиків.
24 грудня Антонов-Овсієнко наказав ЦШЧГД зайняти і закріпитися по лінії Костянтинівка — Дружківка і увійти в зв'язок зі Слов'янськом куди повинен був прийти ешелон зі зброєю.Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 1. Стр 59-60 Наказ так і не був виконаний червоноармійці просунулися до Краматорська і не просувалися далі і не вживали ворожих дій по відношенню до частин Армії УНР які дислокувалися в Слов'янську.
У цьому ж місяці в Луганську був створений самостійний Штаб Червоної гвардії Луганська на чолі з А. Я. Пархоменко. Луганський штаб об'єднував червоногвардійські загони Слов'яносербського повіту і частини загонів Таганрозького і Донецького округів.
На фронт Першої радянсько-української війни в підтримку частини Антонова-Овсієнка вирушив загін макіївських шахтарів під командуванням Жлоби, цей загін брав участь в штурмі Києва.Перемога Великоі Жовтневоі соціалістичноі революціі. К., 1967, T.I, С. 290.Кульчицкий С. В. (отв. ред.). История рабочих Донбасса. Том 1 Стр 163 У лютому - березні 1918 року частини Червоної гвардії Донбасу, які діяли в Області Війська Донського, були перекинуті в Україну, де вели бої під Конотопом, Сумами, Готнею, Харковом, Вовчанськом і Валуйками.Григорий Петрович Георгиевский. Очерки по истории Красной Гвардии. М., 1919 Стр 99Шатагин Н. И. Организация и строительство Советской Армии в период иностранной военной интервенции и гражданской войны (1918—1920 гг.). Москва, 1954. Стр 27
Військові операції Червоної гвардії Донбасу:
Захоплення Луганська більшовиками
Перша військова кампанія Всевеликого війська Донського в Донецькому басейні 26 жовтня отаман Каледін оголосив «вугільні райони» Області Війська Донського на військовому положенні. У східному Донбасі загін осавула Чернецова розганяв місцеві органи самоврядування і робочі організації, здійснював напади на робітників не розбираючи їх партійної приналежності.
Однією з перших жертв став есер, голова ради Переверзєєв Микита який був убитий козаками. У зв'язку з частими нападами і вбивствами робітників до Києва попрямувала делегація робітників і йшли численні скарги до глави УЦР Винниченко. Винниченко в телеграмах до Каледіна вимагав припинити ворожі дії по відношенню до робітничих організаціям, але це ні до чого не привело.
Для розслідування вбивств і врегулювання конфлікту в Таганрозький округ на початку грудня прибули представники УЦР Попінський і Коваленко, вони скликали збори місцевих рад та профспілок.Пролетарская революция на Дону. Сб. 4: Ростов-на-Дону, 1924. Стр 210 В кінці зборів робочими була прийнята така резолюція уривки:
2) Звільнити робітників з-під насильницької опіки Військового Уряду. 3) Ми вимагаємо незалежності від влади Військового Уряду. 4) Просимо надання Української Центральної Ради вдатися до нас на допомогу у звільненні з-під гніту воєнного стану.Пролетарская революция на Дону. Сб. 4: Ростов-на-Дону, 1924. Стр 212
Незважаючи на те, що місцеве населення виступило за приєднання східного Донбасу до УНР, Виниченко не наважувався увійти в відкриту конфронтацію з Каледіним. Це призвело до радикалізації місцевого населення і поширенню більшовицького впливу серед робітників.
Ще до цього Петровський в статті, опублікованій 17 листопада в газеті «Пролетарська думка», писав: "Спроби козаків поставити під контроль Раду робітничих депутатів в Макіївці викликали такий активний протест з боку робітників всіх рудників, що всі від стара до мала виступили і озброюються ".«Борьба за власть Советов в Донбассе». Сборник документов и материалов, стр. 200.
Положення в східному Донбасі ще ускладнювалося тим, що для місцевих частин Червоної гвардії не вистачало озброєння і боєприпасів, а те озброєння яке було послати з Росії не доходило до робітників, так як частини Армії УНР не пропускали його в Донбас. У грудні частини донського козацтва перейшли в наступ в східному Донбасі і стали наближатися до кордонів УНР, зав'язалися запеклі бої між червоногвардійцями і козаками.Модестов В. В. Рабочие Донбасса в трех русских революциях. Стр 245