Карл Анто́нович Кебах (; 7 серпня 1799, Зігмарінген — 5 травня 1851, Лівадія) — ботанік, садівник. З грудня 1824 по квітень 1851 створював Воронцовський парк у Алупці. Головний садівник Південного берега Криму.

Біографія Народився у Зігмарінгені в сім'ї старшого придворного садівника князів Гогенцоллернів-Зігмарінгенів — Августа Кебаха (14.08.1770 — 24.10.1834) та його дружини Марії Анни, уродженої Паммерт з Хехінгена (1781 — 28.11.1838).

Протягом трьох століть з XVIII по XX століття кожен Кебах, виключаючи Карла-Антона, служив садівником у себе на батьківщині в Німеччині. З них Юліуш (1838—1913) і, ймовірно, його син Макс (1877—1944) успадкували посаду старшого садівника Зігмарінгену, і лише останній з нащадків — ще один Макс Кебах (1911—1984) — переїхав до Відня і став працювати садівником в парку знаменитого замку Шенбрунн [Сведения извлечены из нотариальных актов католического городского аббатства Св. Иоганна по инициативе супругов Ежи и Галины Плюта из Гданьска директором архива Зигмарингена, фрау Марен Кун-Рефус в 1989 г.].

У кінці літа 1824 Августу-Карлу запропонували вступити на службу до генерал-губернатора Новоросійського краю графа Михайла Семеновича Воронцова (1782—1856) у щойно придбаний маєток у Криму. У 1828 році на західному кордоні парку, поруч з розплідником і теплицями йому побудували невеликий затишний будиночок з трьох кімнат у готичному стилі, зображений на літографії Массімо Гаучі (1830). У 1826 році Алупку відвідав таврійський губернатор Дмитро Наришкін і залишився задоволений побаченим, про що й повідомив Михайлу Воронцову:

Йшлося про верхні ділянки парку, придбані у полковника Ревеліоті, там росли кипариси, посаджені в 1880-і роки за наказом князя Потьомкіна, який мав намір за порадою свого англійського садівника Гульда зробити з Алупки ботанічний сад.

Виконуючи волю власників — зробити з Алупки «зимовий сад просто неба», Кебаху доводилося саджати безліч екзотичних дерев. Зі звітів керуючих видно, що Кебах підтримував найтісніші відносини з багатьма відомими ботанічними садами Росії та Європи, а також з найбільш великими розплідниками і постійно контактував з другим директором Імператорського Нікітського економ-ботанічного саду Миколою Гартвісом (1792—1860), від якого отримував рідкісний посадковий матеріал. Все нове, що з'являлося в Никіті, одразу ж завозилося і до Алупки. І в цьому відношенні, вона була другим після Нікіти місцем інтродукції в Криму.

Одружився Карл Кебах в Алупці на жінці, яку звали Анною. Мав від неї синів — Антона і Фрідріха і двох дочок — Шарлотту і Луїзу. Старший — Антон з'явився на світ в Алупці в лютому 1840 року.

Вже на початку 1830-х років Кебаха називають Головним садівником Південного берега Криму, і всі навколишні поміщики звуть його до себе консультувати плани своїх садів і парків. Почерк Кебаха можна розпізнати в старовинних парках Фороса, Тесселі, Меласа, Гаспри, Ореанди, Ай-Василе, Масандри, Місхора, що колись належали Воронцовим або їх близьким родичам — Наришкіним і Потоцьким.

У 1829 році в підпорядкуванні Карла Кебаха знаходилося лише два учня, яким платили по 300 руб. на рік, а в 1836 зі звітів економії можна дізнатися, що за вчителем закріплювалося троє учнів з тією ж платнею, один з оплатою 144 р. і два, що одержували лише 120 рублів на рік. Окрім того, для навчання садівництву в 1830 році до маєтку Воронцових прибули з Одеси 30 хлопчиків від 8 до 17 років. З них в Алупку призначили 15 найбільш старших хлопців, в Ай-Даніль — 5, до Масандри — 4[ГИМ. — Ф.60, д.26, л.109.].

На початку 1839 року в Алупці за безпосередньої участі архітектора Вільяма Гунта і Кебаха було започатковане спорудження терас перед південним фасадом палацу, створення малих форм архітектури в пейзажному парку та благоустрій решти території садиби.

У квітні 1843 архітектор Вільям Гунт стверджував, що будинок кебахів в небезпеці і жити в ньому неможливо, «тому що стіни так худі, що можуть скоро обвалитися. А також дах у вельми небезпечному становищі і від гнилі лісу він може провалитися». На прохання Кебаха під час ремонту прибудували «ще дві кімнати ззаду будинку, одну дитячу, а іншу для комори»[ГИМ. — Ф.60, д.2116, л.4.]. Ніяких інших запитів у нього більше не з'являлося. Навіть платня залишалася колишньою — 1200 руб. на рік. Карл Антонович майже не відлучався з Алупки. Тільки один раз їздив до Пруссії до рідних.

16 травня 1851 Семен Ягніцькій відправив Михайлу Воронцову сумну звістку про те, що на руках лівадійського садівника Марко після довгих страждань 5-го числа теперішнього місяці помер алупкинський садівник Карл Кебах, не доживши до 52 років лише три місяці.

Примітки

Література Галиченко А. А. Крымская история Карла Кебаха Dubois de Montpereux F. Autour du Caucase… et en Crimee. — T.VI. — Paris, 1843. Remy F. Krim in ethnograph, Landsch und hygien. Beziehhung. — Odessa-Leipzig, 1872.

Див. також Митці і маєтки України