Шарль-Франсуа́-Б'єнвеню́ Міріє́ль (), а також Єпи́скоп Міріє́ль () та Монсеньйо́р Б'єнвеню́ () — вигаданий персонаж роману-епопеї Віктора Гюго «Знедолені» (1862); єпископ міста Дінь на південному сході Франції. У творі Мірієль є героїчною фігурою, що втілює співчуття та милосердя. Прототипом персонажа Гюго став ординарій дінської єпархії , від якого Мірієль успадкував не лише характер, але й одне з іменEdward Behr. The Complete Book of Les Miserables (Arcade, 1993), 29.
Образ єпископа Мірієля в романі Твір починається з оповідання про життя Мірієля. Майбутній ординарій народився у дворянській сім'ї, «першу половину свого життя цілком присвятив світу і любовним пригодам»Victor Hugo. Les Misérables, Kindle Edition (English language), 17. Під час французької революції Мірієль емігрував до Італії, де згодом його дружина померла від грудної хвороби, якою давно хворіла. З Італії до рідної країни Б'єнвеню повернувся вже священникомVictor Hugo. Les Misérables, Kindle Edition (English language), 17—18.
Згодом маловідомому церковнослужителеві довелося зустрітися з Наполеоном. Ця зустріч стала одним з поворотних моментів в житті Мірієля; імператор переймається до Б'єнвеню симпатією і призначає його єпископом. Отримавши цю посаду, Міріль продовжує жити своїм звичайним звичним життям жалісливого старого. Разом зі своєю сестрою Батистіною і служницею Маглуар монсеньйор Б'єнвеню перейшов жити до невеликої будівлі міської лікарні, звільнивши єпископський палац для хворих. Із загальної суми своєї платні в декілька тисяч франків в рік, Мірієль залишав на власні потреби лише десяту частину, решту відраховуючи на милостиню.
Однієї з ночей на порозі будинку єпископа, з проханням заночувати, з'являється колишній каторжник Жан Вальжан. Монсеньйор Б'єнвеню люб'язно зустрічає подорожнього, пригощає його вечерею і готує гостю ліжко. Вальжан же, прихопивши з собою кошик зі сріблом єпископа, покидає старого, що прихистив його. Скоро Жан, разом зі своєю здобиччю, опиняється в руках поліції. Дізнавшись про затримання Вальжана, Мірієль запевняє жандармів, що усе це він дав Вальжану в подарунок; на додаток до усього єпископ віддає утікачеві свої срібні свічники, нарікаючи на те, що минулого разу гість їх забув. Після того, як жандарми покидають будинок єпископа, Б'єнвеню просить свого гостя використаати це срібло на те, щоб стати чесною людиною.
Далі, образ єпископа Мірієля періодично виникає в сюжеті роману; зокрема, у творі згадується про смерть ординарія.
Незадовго до смерті Вальжана, до вмирущого заглядає воротарка, і запитує, чи «не покликати священника», на що Жан відповідає: «у мене він є», і вказує пальцем на когось, видимого тільки йому одному. Нижче автор пояснює: «можливо, і справді єпископ був присутній при цій передсмертній агонії»Victor Hugo. Les Misérables, Kindle Edition (English language), 954; Vol. 5, Book 9, Chapter 5. Також Вальжан вголос згадує про подарунок єпископа Мірієля, срібні свічники, світло яких осявало його у момент смерті.
У сучасній культурі З моменту виходу у світ оригінального роману, неодноразово робилися спроби відтворити характер Мірієля у творах інших авторів, театральних постановках, мюзиклах і фільмах.
Мірієль в екранізаціях книги Усі екранізації книги мали однакову назву — «Знедолені». Рік екранізації Режисер Виконавиць ролі Мірієля Країна 1913 Альбер Капеллані Леон Бернар 1917 Френк Ллойд Джордж Мосс 1925 Анрі Фекур Поль Жорж 1958 Жан-Поль ле Шануа Фернан Леду , , 1972 Марсель Блюваль Франсуа Вібер 1978 Ґленн Джордан Клод Дофен 1982 Робер Оссейн Луї Сеньє , 1995 Клод Лелуш Жан Маре 1998 Білле Аугуст Пітер Вон , , 2000 Жозе Даян Отто Зандер , , 2012 Том Хупер Колм Вілкінсон ,
Див. також Жан Вальжан Козетта Гаврош
Примітки
Посилання Bishop Myriel (Character) Єпископ Мірієль на сайті Internet Movie Database