Аркто́йська краї́на (Арктойський край) — поетична назва України у творах барокових авторів.Себастіян Кленович. Твори / Українська література XI—XVIII ст. / За ред. П. В. Білоуса. — К.: Академія, 2013. — С. 279, 359, 370.
Етимологія
Арктойська країна — онімний перифраз, дослівно країна Півночі, тобто північний щодо держав античної цивілізації край. Походить від грецької назви Полярної зірки ( — 1) ведмідь, 2) північHenry George Liddell, Robert Scott. «Arktos.» / A Greek-English Lexicon. Perseus Digital Library.) із сузір'я Малої Ведмедиці, за якою визначали північний напрямокАктуальні проблеми філології та перекладознавства: збірник наукових праць. — Випуск шостий / головний редактор М. Є. Скиба. — Хмельницький: ХмЦНІІ, 2013. — Частина третя. — С.134..
Арктойська країна у бароковій поезії 1584 року про Арктойську зорю (), як символ України, згадував Себастіян Кленович у своєму творі «Роксоланія»:
Переклад:
Поетичну назву використовували й інші поети, наприклад, Симон Пекалід у поемі «Про Острозьку війну» (1600):
«Арктойські зірки» Арктойською зіркою барокові поети називали також діячів, які творили на руських землях, об'єднаних Великим князівством Литовським. Так, білоруський поет Соломон Рисинський зіркою Арктойського неба () назвав білорусько-литовського філософа Андрія Волана.
1690 року Стефан Яворський присвятив своєму вчителю Варлааму Ясинському панегірик Арктос неба руського у родових зорях ясновельможного і вельмишановного отця Варлаама Ясинського.
Див. також Україна (назва) Етимологія назв країн
Посилання
Примітки