Олекса́ндр Митрофа́нович Однороманенко (, місто Київ — ?) — український радянський і компартійний діяч, завідувач особливого сектора ЦК КПУ. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1956—1976 роках.
Біографія У 1921 році закінчив Київську трудову школу. З 1924 до 1925 року працював чорноробом комунального господарства міста Києва. У 1925—1926 роках — чорнороб та нагрівальник заклепок на будівництва моста через ріку Дніпро в Києві. У 1926—1930 роках — підручний котельника кесонних майстерень Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР у Києві. У 1930—1933 роках — котельник Київської контори тресту «Котлотурбіна» та Київського заводу імені Артема.
Член ВКП(б) з 1931 року.
У 1933—1935 роках — редактор газети політвідділу Велико-Половецької машинно-тракторної станції (МТС) Сквирського району Київської області. У 1935—1936 роках — завідувач партійного обліку Велико-Половецького районного комітету КП(б)У Київської області.
У 1936—1938 роках — студент Українського комуністичного інституту журналістики в місті Харкові.
З 1938 року — завідувач архіву, інструктор-контролер особливого сектора ЦК КП(б)У. У період Другої світової війни — завідувач 1-ї протокольної частини особливого сектора ЦК КП(б)У. З січня 1943 року — заступник завідувача особливого сектора ЦК КП(б)У.
У 1945—1947 роках — завідувач секретаріату голови Ради Міністрів УРСР.
У грудні 1947—1966 роках — завідувач особливого сектора ЦК КПУ. У вересні 1966 — липні 1972 року — завідувач загального відділу ЦК Компартії України.
З липня 1972 року — на пенсії.
Нагороди орден Трудового Червоного Прапора (26.02.1958) орден Червоної Зірки (2.05.1945) ордени медалі медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1-го ст. Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (13.04.1967)
Джерела
Петро Шелест: «Справжній суд історії ще попереду». Спогади. Щоденники. Документи. Матеріали. — Київ, "Генеза", 2003