Liocleonus — рід жуків родини Довгоносики (Curculionidae).
Зовнішній вигляд Жуки цього роду мають середні та досить крупні розміри, довжина їх тіла сягає 12-21 мм. Основні ознаки Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 70-72: головотрубка паралельнобічна, із широкою та глибокорю борозною посередині; очі вузькі; 1-й членик джгутика вусиків довший за 2-й; передньоспинка із трьома повздовжними борозенками, в середній з яких невеличкий кіль; передньоспинка кутовидна посередині заднього краю, з серединною ямкою поблизу заднього краю; надкрила паралельнобічні, біля основи не ширші за передньоспинку, їх довжина більше, ніж вдвічі, перевищує ширину на рівні плечей; 1-й членик задніх лапок довший за 2-й, 2-й не довший за дволопатевий 3-й лапки знизу вкриті губчастими підошвами; верх тіла у чорно-білих смужках та плямах; нижняя частина тіла і ноги густо вкриті світлими лусочками, черевце без голих чорних плям.
Спосіб життя Вивчений для пустельного виду Liocleonus clathratus. Його активні імаго з'являються у другій половині весни і живляться листям та молодими пагонами тамариксу, паруються і відкладають на кореневу шийку та корені яйця. Личинка живе у рослинних тканинах, які утворюють навколо неї гал розміром 2-3 см. Восени вона заляльковується, жук нового покоління вигризає отвір і виходить назовні.
Географічне поширення Ареал роду охоплює південь Палеарктики: від Алжиру до Китаю, окремі знахідки на Північному Кавказі, в Закавказзі, у тропічній АзіїMeregalli M. & Fremuth J.: Cleonini, p. 446. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700 pp. .
Класифікація У цьому роді описано два види: Liocleonus clathratus (Olivier, 1807) Liocleonus umbrosus Chevrolat, 1873 — Іран, Пакистан, тропічна Азія
Практичне значення Liocleonus clathratus шкодить тамариксу у піскозакріплювальних та декоративних насадженнях.
Примітки