Естерсундс () — шведський футбольний клуб, який представляє місто Естерсунд.
Історія «Естерсунд» — футбольний клуб зі Швеції, сформований 1996 шляхом злиття кількох місцевих команд. Виступав, зазвичай, у нижчих лігах. Лише, з початку XXI століття, з приходом ефективного спортивного менеджменту, команда почала підніматися турнірними щаблями. На другому десятку свого існування команда пробилася в елітний ешелон шведського футболу, навіть здобула один з його головних трофеїв — Кубок країни.
Передумови В містечку Естерсунд, адміністративному центрі лену Ємтланд, уже на початку ХХ століття було утворено кілька спортивних товариств, які, в свою чергу, культивували футбол, як один із видів спорту. Найбільш успішні серед них «Упе» ІФ (Естерсунд) та ІФК Естерсунд.
Два головні спортивні фаворити Ємтланду, які постійно поборювали один одного в різних видах спорту, пристали на пропозицію утворити спільний футбольний клуб, адже досвід спільного користування стадіону «Гофваллен» у них уже був.
Заснування клубу 31 жовтня 1996 року Естерсунд отримав новий футбольний клуб з ознаками професійного. Естерсундс ФК виник внаслідок об'єднання двох місцевих клубів — «Упе» ІФ (Естерсунд), ІФК Естерсунд до яких одразу ж долучився ще один колектив — Естерсунд/Турвалла ФФ.
Перемовини йшли доволі тяжко, оскільки «Упе» ІФ (Естерсунд) вважався більш успішним колективом в футболі і, маючи хорошу підготовчу школу, не мав наміру розпускатися взагалі. Що один, що другий співзасновники, були спортивними асоціаціями, тож вони ще культивували кілька видів спорту й також не мали наміру їх закривати. До того ж шведська федерація футболу не хотіла вводити окрему позицію для новачка ліги, тому було запропоновано котромусь із попередників помінятися місцем із Естерсундс ФК. Допоки йшли суперечки, в пригоді стало приєднання до їхньої спілки ще одного колективу «Естерсунд/Турвалла ФФ» (який виступав двома рангами нижче і потерпав від складного фінансового та адміністративного становища). Рішення було знайдено: нова команда Естерсундс ФК залишалася в групі Норрланд Дивізіону 2 (третьої за рівнем шведської футбольної ліги) на місці «Упе» ІФ (Естерсунд), ті опускалися рангом нижче (у Дивізіон 3, — четверту лігу шведського футболу), а ІФК Естерсунд — ще на рівень нижче, замінив собою уже колишню команду Естерсунд/Турвалла ФФ.
Підтримуваний фінансово місцевим бізнесом та муніципалітетом, ІФК Естерсунд покладав надії вболівальників на успішне представлення їхнього краю на футбольній карті країни. До того ж процес об'єднання не припинявся: в 1997 році до клубу влився ще один колектив «Фресе ІФ» (Естерсунд), а в 2000 році — «Фельтєгарнас» ІФ (Естерсунд).
Початки (1997–2005) Перший свій офіційний матч Естерсундс ФК провів у березні 1997 року в групі «Норрланд» (одній із 6 груп). Той сезон був для новачків важким, гравці, ще донедавна колишні опоненти, лише притиралися один до одного, тому в загальному підсумку команда посіла лише сьоме місце у своїй групі.
Зате в наступних сезонах вони постійно перебували на верхніх щаблях турнірної таблиці. А в сезоні 1999 року червоно-чорні стали переможцями групи й отримали право зіграти плей-оф (груповий турнір) за підвищення у класі. На жаль, супротивники виявилися сильнішими й естерсундці посіли останнє, третє, місце — серед найкращих команд Дивізіону 2.
Сезон 2005 року був предтечею нової реформації шведських ліг, тому перед колективом було поставлено завдання: знову поборотися за вихід у плей-оф й не опускатися нижче 5 місця. Наприкінці сезону виявилося, що лише кілька очок відділило команду від лідера. Невеличкою втіхою для колективу стала новина, що вони залишилися в Дивізіоні, який тепер був реорганізований у дві групи.
Становлення на професійні рейки (2006–2010) Реорганізація ліги співпала зі зміною керівництва клубу, його очільником став амбітний Даніель Чіндберг (Daniel Kindberg). Новий президент клубу запропонував повністю перейти на рейки професійного футболу та почерпнути найкращі зразки в англійських лігах. Була обрана стратегія цілісного колективу (команди, адміністрації, вболівальників та спонсорів) який отримав тепер ціннісні орієнтири щодо свого становлення. Були обрані напрямки роботи дитячо-юнацьких шкіл та вибудувана сама спортивна піраміда в клубі (на кшталт англійської футбольної професійної кар'єрної драбини). І, що найважливіше, почали споруджувати нову, вузькоспеціалізовану футбольну арену.
Загалом, нововведення від Даніеля та його молодих тренерів давалася важко. Команді довелося переходити на нові стандарти та ще й боротися з найкращими колективами 1 Дивізіону (групи «Norra»). Суттєво зросло навантаження на гравців: вдвічі більше ігор, вдвічі довші переїзди та нові, незнайомі команди-суперники. Відтак «Естерсунд ФК» перебивався в другому десятку турнірної таблиці, балансуючи поміж зоною вильоту та твердими середняками ліги (третьої, за рангом).Статистичні дані по шведським лігам, по сезонно
Спершу, в сезоні 2006 року, команду виводив на поле молодий місцевий фахівець Стефан Реґебру. Командну гру лихоманило, не було стабільного складу, що призвело до балансування на межі вильоту з ліги, а рятівне 13 місце було здобуто лише завдяки кращим показникам (7 перемог в сезоні). В провальний початок наступного сезону, весною 2007 рокуВ шведському футболі нижчі ліги грають за системою «весна-літо», команду ще очолював Стефан Регебру, тому очільникам клубу довелося поспішно шукати нового тренера.
Ще в 2006 році Даніель Чіндберг, потрапив на оглядини до Уельсу, пізніше він навів тісні бізнес-контакти з тамтешніми футбольними клубами та менеджерами. Як наслідок, в травні 2007 року було підписано договір співпраці між валлійським футбольним клубом «Суонсі Сіті» (місто Суонсі) та клубом «Естерсунд». Частиною угоди був перехід двох молодих гравців «Суонсі Сіті» Скотта Еванса і Керрі Моргана, на правах оренди, для отримання ігрового досвіду. А 9 липня 2007 року англійські автономісти приїхали до шведських: валійці «Суонсі Сіті» зустрілися з ємтландцями «Естерсунда» в літньому товариському матчі, приуроченому до офіційного відкриття нового клубного стадіону під назвою «Ємткрафт Арена». Переповнений стадіон, більш як 5000 глядачів, побачив поразку своєї нової команди 6:0. Всі ці події підштовхнули президента клубу до радикальних змін на тренерському містку.
У серпні 2007 року Нейл Макдональд, колишній менеджер футбольного клубу «Карлайл Юнайтед», а також другий тренер в футбольному клубі «Лінкольн Сіті», був призначений тимчасово виконуючим обов'язки менеджера (на 5 тижнів) і допоміг «Естерсунду» уникнути вильоту до Дивізіону 2. Тепер уже 7 перемог та 9 нічиїх дозводлили відірватися від аутсайдерів на 2 очки і посісти 11 місце.
Наступний сезон Нейл повернувся до Англії, а команду взявся тренувати відомий шведський футболіст та тренер Карл-Гунар Бйорклунд (Karl-Gunnar Björklund). Йому вдалося стабілізувати гру колективу але суттєвих турнірних здобутків не було. За два своїх сезони, Карл-Гунар утримував з «Естерсундом» 10 та 11 місця.
Водночас, співпраця президента-менеджера Чіндберга із валійцями не припинялася: так в березні 2009 року клуб взяв на правах оренди на 3 місяці у «Суонсі Сіті» ще двох молодих гравців: Чаду Бонда і Бйорджина. Тож наступного 2010 року уже нікого не здивувала поява на тренерському містку «Естерсунду» відомого англійського футболіста Лі Макела (Lee Makel). Лі вже грав за команду (в сезоні 2008 року, провівши 22 гри і забивши 6 голів), тож публіка з прихильністю зустріла його. Виконуючи обов'язки граючого тренера (Лі Макел провів 12 ігор і забив 5 голів), англійцеві доводилося сутужно, тож і не дивно, що сезон виявився провальним — команда посіла останню сходинку турнірної таблиці й вилетіла до 2 Дивізіону шведського футболу (рангом ще нижче).
Стрімке сходження команди (2011–2015) Як тільки довелося Даніелю Чіндбергу, вчергове, міняти наставника команди, але президент гнув свою лінію, він знову запросив покермувати «Естерсундом» англійця — знаного, ще недавно, гравця Грема Поттера і зовсім невідомого як тренера (це була його перша команда). Даніель дав шанс проявити себе молодому тренеру, який пройшов чимало англійських тренерських курсів та асистував у молодіжних збірних Англії. Нова футбольна філософія Поттера (розвивання в футболістові не тільки фізичних навичок, але й мистецьких та культурних здібностей) одразу ж покращила атмосферу в колективі, а потім й довкола нього.
А наслідки не забарилися — команда заграла в мобільний, атакуючий футбол. За сезон, 2011 року, було забито 50 голів, здобуто 16 перемог і лише дві поразки. З 52 очками «Естерсунд» посів 1 місце в своїй групі Дивізіону 2 й повернувся до Дивізіону 1 шведського футболу. І зовсім не спиняючись, команда вже в наступний, 2012 року, сезон знову забила суперникам 50 голів, злетіла на вищі щабелі турнірної таблиці й так їх нікому не віддала. З 53 очками (15 премог, 8 нічиїх та 3 поразки) ємтландці вперше у своїй історії пробилися до другого рівня шведського футболу — в лігу Супереттан.
Ліга Супереттан виявилася не злегких, її з першого разу «не перестрибнеш». Уже в першому сезоні, 2013 року, вихованці Грема Поттера змушені були доказувати всім свої претензії на перебування у вищому класі шведського футболу. Перемоги чергувалися із поразками. Зросли фізичні навантаження, як на тренуваннях так і в іграх, вищі за рівнем й технічно команди, старожили ліги, інколи, на досвіді обігрували, вимучених травмами та інтенсивністю ігрового циклу червоно-чорних соколів. Для такого турніру далася взнаки коротка лавка запасних та брак досвіду в більшості гравців команди. Але нічийні ігри та кілька перемог в фаворитів ліги — свідчили про характер колективу та його перспективи на мйбутнє. І здобуте 10 місце вважалося Даніелем Кіндбергом за стартовий майданчик для майбутніх успіхів (він знову запланував розширення стадіону і започаткував футбольно-кадетську школу для дітей Африки).
Наступного 2014 року команда набрала на 6 очок більшетобто здобула на дві перемоги більше, але це дозволило їм піднятися аж на 5 сходинку п'єдесталу. Успішна гра футболістів спонукала місцян вщент заповнювати два стадіони (почергово). Кількох гравців команди запримітили скаути команд еліти шведського футболу, а нападником Моду «Мо» Берроу зацікавилися в Англії, і восени 2014 року він уже підписав контракт з «Суонсі Сіті» та спробував свої сили в англійській Прем'єр-лізі, а прощальна його гра зібрала 5600 глядачів. А очільники міста, врешті-решт, мали підтвердження свого стратегічного курсу: представлення Ємтланда на карті шведського футболу. Але Грем Поттер був невдоволений тим, що команда багато пропускає м'ячів, тож, уже по ходу сезону, долучав нових гравців у захисну лінію. Можливо, що далася взнаки давня "хвороба" команди - важкий вхід в сезон, адже вони знову з перших 5 турів пленталися в низу турнірної таблиці, і набирали хід уже впродовж сезону.
Проте, 2015 рік став для соколів найуспішнішим за все їхнє існування до того. З перших же турів «Естерсунд» увірвався до числа лідерів перегонів. І вже з 8 туру, закріпившись на 2-у місці — команда не оступилася жодного разу й закінчила сезон, здобувши срібні нагороди та омріяну перепустку до еліти шведського футболу. Відставши лише на одне очко від лідера ліги «Єнчепінг Седра», вихованці Грема Поттера набрали 63 очка, забивши найбільше голів у лізі — 56, вигравши 18 поєдинків, 8 звела в нічию і лише 4 програли. Багато гравців команди увійшли в символічні збірні ліги, а Грема Поттера визнали найкращим тренером ліги й найперспективнішим наставником в Швеції.
В еліті шведського футболу (2016)