Хайфа (, Хейфа́, ) — третє за величиною місто Ізраїлю зі змішаним єврейсько-арабським населенням. Столиця Хайфського округу, і вважається столицею півночі та її найбільшим міським центром.
Хайфа є важливим транспортним, промисловим і культурним центром, що впливає на всю державу Ізраїль, і одним з морських торговельних центрів Ізраїлю. З найперших днів це було портове місто. Навіть у 2000-х роках одним із символів міста є порт Хайфи, який є одним з двох найбільших торгових портів Ізраїлю.
Хайфа лежить на схилах гори Кармель. Тут знаходиться Всесвітній центр Бахаї, він є об'єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і місцем для паломників бахаї.
Населення — 289,535 чол. (2022).
Топографія міста Хайфа розкинулася біля Середземного моря на схилах гори Кармель. Відповідно до природної топографії місто розташоване на трьох рівнях: у нижньому місті на території, частково відвойованій у моря, знаходяться порт і торгові райони; у середньому — розміщені старі житлові райони; у найвищому — стрімко ростуть сучасні житлові квартали з широкими вулицями, парками й розлогими соснами. Звідси видно промислову зону й піщані пляжі, які лежать унизу на березі широкої затоки.
Походження назви Згідно з розповсюдженою версією, назва міста походить від слів «хоф яфе» — «гарний берег». Також є версії, що назва походить від «ha-яфа» — «гарна» та від «хай по» — «живи отут».
Історія
Хайфа була заснована в римську епоху. Під час походів хрестоносців вона була великим населеним пунктом та середземноморським портом. На горі Кармель у монастирі знаходився орден госпітальєрів, тамплієрів, і до сих пір діє орден кармелітів.
З кінця 1880-х років Хайфа стає воротами Палестини. В 1930-х місто стає центром нелегальної імміграції євреїв в Ізраїль. В 1944 році більшість населення міста складали євреї .
Економіка
Фраза «Хайфа працює, Єрусалим молиться, а Тель-Авів гуляє» повністю відповідає життю міста. У Хайфі розташований нафтопереробний завод, який переробляє 9 млн т (66 млн барелів) сирої нафти на рік.
Матам (скорочено від Merkaz Ta'asiyot Mada: Науково-промисловий центр) — найстаріший та найбільший бізнес парк в Ізраїлі, що розташований на півдні міста. В ньому розташовані офіси таких високотехнологічних компаній, як Intel, IBM, Microsoft, Motorola, Google, Yahoo!, Elbit Systems, Zoran, Philips, та Amdocs.
Порт Хайфи є лідером країни за пасажиропотоком, а також є одним з основних вантажних портів Ізраїлю.
Освіта
У Хайфі розташовано два всесвітньо-відомих університети і декілька коледжів. Хайфський університет було засновано у 1963 році і він розташований на горі Кармель. На території студмістечка Хайфського університету розташований музей Гехта. Техніон (Ізраїльський технологічний інститут) був заснований у 1924 році. Він складається з 18 факультетів та 42 науково-дослідних інститутів. Перша технологічна вища школа Ізраїлю, Басмат, була заснована у Хайфі у 1933 році.
Інші наукові установи Хайфи: Педагогічний коледж ім. Гордона, Релігійний педагогічний коледж Шаанан, Академія дизайну WIZO та Коледж дизайну Тілтан, Коледж Управління ім. Міхаля Леміна та Відкритий університет Ізраїлю.
В 2006-07 роках в місті було 70 початкових шкіл, 23 середні школи, 28 ліцеїв та 8 професійно-середніх шкіл. 5133 дітей були в дитсадках, 20081 — в початкових школах, 7911 — в середніх, 8072 — в ліцеях, 2646 — в професійно-середніх школах. 86 % студентів навчалися в іврито-мовних школах, 14 % відвідувало арабомовні школи. В 2004 в Хайфі діяло 16 муніципальних бібліотек, в котрих налічувалося 367,323 книжок.«Leisure Activity» (PDF). Haifa Statistical Yearbook. Haifa Municipality.
Транспорт Хайфа — єдине місто Ізраїлю де діє метрополітен. Він являє собою підземний фунікулер «Кармеліт». В місті діє система автобусного громадського транспорту та йде підготовка до введення наземного легкого транспорту «Метроніт».
В Хайфі розташований порт (частина портових споруд належить приватній компанії «Ізраїльські верфі») та аеропорт, також через місто проходить залізнична гілка Нагарія — Хайфа — Тель-Авів — Аеропорт ім. Бен-Гуріона — Беер-Шева.
У місті є шість залізничних станцій, розташованих уздовж берегової лінії. Станції (з півдня на північ) — Хайфа -хоф-ха Кармель, Хайфа - Бат Галім, , , і .
Клімат Клімат середземноморський. Гірський масив Кармель разом з морем захищають взимку від охолодження райони Хайфи, розташовані біля підніжжя гори Кармель; a райони, розташовані на горі, страждають від сильних вітрів, які поглиблюють холод взимку і полегшують спеку влітку. Опади випадають в основному з листопада по квітень. Крім того, гори ускладнюють поширення морських повітряних мас на схід, тому в Хайфі висока відносна вологість повітря майже цілий рік, крім днів, коли дмуть вітри Хамсин.
Райони Хайфи
Кір'ят-Хаїм і Кір'ят-Шмуель Район, що включає Кирьят-Хаїм і Кирьят-Шмуель, становить 6,5 % юрисдикції міста.
Станом на 2008 рік налічується 32 600 жителів, що становить 12,3 % населення міста. Район ділиться на Кір'ят-Хаїм (який сам ділиться на Кір'ят-Хаїм Східний і Кір'ят-Хаїм Західний) і Кір'ят-Шмуель.
Міфрац Хайфа і Чек-пост
Міфрац хайфа — це велика територія, що тягнеться на північний схід від передмістя Хайфського затоки і перетинає річкою Кишон. Цей район був основним промисловим районом Хайфи з тих пір, як британці заклали інфраструктуру для нафтопереробних заводів і промислових підприємств навколо порту. Площа кварталу становить близько третини муніципального району Хайфи, але його населення невелике. На південь знаходиться Чек-пост.
Нижнє місто
Нижнє місто, дослівний переклад івритського назви району העיר התחתית — місце, з якого почалася історія сучасної Хайфи (1761); найстаріший район сучасного міста.
Історія розвитку району Знаходиться на історичному узбережжі, неподалік від нижньої станції метро «Кармеліт»; лінія узбережжя потім була змінена під час британського мандата (1918—1938) в процесі будівництва англійцями Хайфського порту. До початку перебудови Хайфи в кінці XIX століття Нижнє місто мало вигляд стандартного оттоманськийого міста-форту — оточений стінами прямокутник зі сторонами приблизно 1 км на 1,5 км, з воротами по центру кожної стіни. У ньому панували антисанітарія, бруд і злочини, і перетнути його з кінця в кінець, не будучи пограбованим чи убитим, для чужинця було дивом.
Різкий ривок у розвитку Нижнього міста стався в 1905 році, коли турецька влада відкрила станцію оттоманської залізниці у Нижнього міста, там, де зараз розміщується Музей залізниць. Разом із морським портом, це зумовило розвиток Хайфи як промислового та економічного центру, а також дозволило Хайфі стати морськими воротами Палестини. Заряд розвитку, закладеного в Нижнє місто турецькою владою, виявився таким великим, що Хайфа і донині є головним пасажирським портом Ізраїлю, одним з двох найголовніших промислових портів Ізраїлю на середземноморському узбережжі, та найголовнішим центром ізраїльської залізничної мережі.
З плином часу та із зростанням міста порт і залізнична станція посунулися на захід, а ділове життя піднялося вгору по горі, залишаючи Нижнє місто бідним мусульманським арабським районом, центром злочинності та злиднів. Нижнє місто наприкінці XX століття було центром злочинності та незаконного бізнесу.
В результаті перенесення низки урядових установ з Адара до урядового комплексу, збудованого до 2003 року в Нижньому місті, розпочався новий виток розвитку цього району. Переведення урядових структур різко збільшило вартість землі в Нижньому місті, що благотворно відгукнулося на обстановці та зовнішньому вигляді району. Відповідно до плану реконструкції, прийнятому в 2005 році, центральну вулицю району буде реконструйовано, буде збільшено її пропускну здатність, відреставровані будівлі. Крім того, до Нижнього міста будуть перенесені навчальні кампуси та філії кількох коледжів і університетів, зокрема, Хайфського університету, коледжу «Дербі», коледжу «Тільтан» та інших. Центральною вулицею району, проспекту Незалежності (івр. העצמאות), в 2013 році проведена лінія громадського транспорту «Метроніт», яка з'єднує Хайфу з містами-сателітами.
Частину старих будівель, що залишилися ще від оттоманського міста, можна побачити неподалік від урядового комплексу, між будівлею «Цім» і узбережжям.
Основні пам'ятки Нижнього міста Мечеть і мусульманське кладовище, що залишилися з часів Оттоманської імперії. Кілька арабських християнських церков і церков грецької християнської громади, а також старі християнські кладовища. Комплекс урядових будівель, до якого належать, крім іншого, найвищий у Хайфі хмарочос «Вітрило» (מגדל המפרש) і будівля судового комплексу. . Нижня станція хайфського метро «Кармеліт» під назвою «» (ככר פריס). Верхня станція метро знаходиться в районі Кармель. Руїни фортеці, що прикривала хайфський порт (на підйомі до району «Адар»). Центральна станція Хайфського ділянки залізниці Нагарія-Тель-Авів — . Вибудувана в 1920-х роках. Незважаючи на свою «центральність», ця станція не є ні найбільшим, ні найсучаснішою, ні навіть найбільш жвавій. Назва «Центральна» йде ще з часів британського мандата, коли ця станція, що обслуговує примикає до неї хайфський порт, була єдиною в Хайфі. Російське генеральне консульство в Хайфі з 2012 року перебуває на вулиці ха-Гефен.
Німецька колонія
Мошава Германіт (מושבה הגרמנית, букв. — «німецька колонія») — район, збудований німецькими християнами-Темплер, які вірили в необхідність відновлення Палестини християнськими силами. Поселення було засновано в серпні 1868 року. У 1875 році була закладена широка вулиця, — нині проспект ім. Бен-Гуріона), — і ще дві, більш вузькі, нині вул. а-Ганім і вул. Меїр.
Темплери зробили для Хайфи майже стільки ж, скільки і турки: провели першу рейсову лінію карет з Хайфи в Назарет, створили в Хайфі пожежну охорону і швидку допомогу, організували свою власну внутрішню поліцію, службу охорони, госпіталь, готель. Саме завдяки Темплер Хайфа стала розвиватися як європейське місто.
У 1930-х роках в середовищі темплерів посилилися настрої єднання з нацистською Німеччиною. Це призвело до того, що Англія, що володіла тоді мандатом на Палестину, вважала за потрібне розцінювати мошавом Германіт як стан ворога. Всі поселенці-темплери були виселені з країни англійським урядом. До моменту утворення Держави Ізраїль все темплери покинули Палестину і влаштувалися в Австралії.
Основні пам'ятки району Мошава Германіт Будинки темплерів, побудовані в кінці XIX століття і відреставровані в кінці 1990-х. Центр інформації для туристів. Музей Хайфи. Безліч кафетеріїв і ресторанів, що пропонують страви арабської, середземноморської, балканської, італійської, магрибську і далекосхідної кухні. Торговий комплекс City Center. Нижній рівень терас садів багаї. . Районний центр організації Міжнародна жіноча сіоністська організація. У цьому ж центрі проходять щомісячні гри Хайфського ліги Що? Де? Коли?. Будинок Лоренса Оліфанта.
Захід Хайфи
Західний Хайфа — це район, який розташований уздовж західного узбережжя Хайфи від мису Кармель на півночі до кордону міської юрисдикції на півдні і охоплює райони, розташовані біля підніжжя гори Кармель на узбережжі Середземного моря. У Західній Хайфі приблизно 40 000 жителів.
Бат-Галім
Бат-Галім (від — «Русалка», букв. «Дочка хвиль»), район Хайфи, забудований єврейськими поселенцями в 1930-х роках.
Історія розвитку району Район знаходиться на старому городищі, де колись, до 1761 року розташовувався місто Хайфа.
Район Бат-Галім був забудований на початку 1930-х років. У зв'язку з сутичками між євреями і арабами, місце для нового району було вибрано з таким розрахунком, щоб самостійний і самодостатній поселення німецьких темплерів Мошава Германіт (нині район Хайфи) прикрила нове єврейське поселення від арабської Хайфи на сході, а під охороною залізниця Хайфа- Тель-Авів — від арабського поселення Тират-Кармель на півдні. Під час єврейсько-арабських зіткнень 1936—1939 років і під час Війни за Незалежність району Бат-Галім все ж довелося побачити войовничо налаштованих арабів і брати участь в боях.