Собібір, або Собібор (також Собібур, ) — село в Польщі, у гміні Володава Володавського повіту Люблінського воєводства«Sobibor», Encyklopedia, WARSZAWA, Wydawnictwo Naukowe PWN . Населення — (2011).

Село розташоване на відстані 11 км від адміністративного центру сільської ґміни міста Володава, та на 80 км від адміністративного центру воєводства міста Люблін«Lista plikow predefiniowanych» . Біля села протікає річка Західний Буг, поруч є Собіборський ландшафтний гай, собіборський ліс. Село має школу. На відстані 4 км на захід від села, в середині лісу, розташовано вокзал «Собібір».

Етимологія Назва поселення походить від старопольського особового імені чоловічого роду (), що складається з i  — Собєбор зі значенням «боротьба» та «змагатися». Це може означати — «той, хто обороняє себе». У старовинних історичних документах Польщі присутня назва «Собебор, Собєбор» ().

Історія

1573 року вперше згадується православна церква в селі.

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою.

1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 918 вірян.

У 1867—1933 роки зазначене село було резиденцією ґміни Собібор. У 1921 році село входило до складу гміни Собібір Володавського повіту Люблінського воєводства Польської Республіки. За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 58 будинків (з них 1 незаселений) та 284 мешканці, з них: 128 чоловіків та 156 жінок; 226 православних, 22 римо-католики, 31 юдея, 5 християн інших конфесій; 203 українці, 81 поляк.

У 1929 році польська влада в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші знищила місцеву православну церкву.

На відстані 4 км напрямком на захід від села знаходяться залізнична товарна станція «Собібір», музей і пам'ятник присвячений жертвам концентраційного табору Собібор, який діяв під-час Другої світової війни. Станція була активна в 1942—1943 рр. для обслуги німецького табору «Собібор» СС-зондеркоманди«Oboz zaglady w Sobiborze (SS-Sonderkommando Sobibor) », Instytut Pamieci Narodowej ; підрозділу, що складався з 30 німців та 150 українців. Забито там принаймні чверть мільйона людей. 14 жовтня 1943 р. спалахнуло повстання серед частини інтернованих, у наслідку чого дванадцять есесівці були вбиті, а триста ув'язнених втекли з табору«Slownik wydarzen, pojec i legend XX wieku»; Kopalinski, Wladyslaw (1907—2007), Warszawa: Wydaw. Naukowe PWN, 1999 r. ISBN 83-01-12849-6 .

У 1975—1998 роках адміністративно село належало до Холмського воєводства.

Населення Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

Пам'ятки Православний цвинтар — пам'ятник культури Люблінського воєводства (№ А-253«Narodowy Instytut Dziedzictwa: Rejestr zabytkow nieruchomych — wojewodztwo lubelskie» ). Музей Собібору — філія музею Майданека. Пам'ятник жертвам концтабору «Собібір». Маєток.

Примітки

Джерела

Посилання