Масандрівські угоди — чотири міжнародні документи, укладені Україною та Російською Федерацією 3 вересня 1993 року за підсумками переговорів у передмісті Ялти Масандрі. Угоди стосувалися врегулювання проблем поділу Чорноморського флоту колишнього СРСР та утилізації ядерної зброї, що знаходилася на території України.
Перелік угод Протокол про врегулювання проблем Чорноморського флоту Основні принципи утилізації ядерних боєзарядів стратегічних ядерних сил, що дислоковані в Україні Угода між Урядом Російської Федерації та Урядом України про утилізацію ядерних боєзарядів Угода між Україною та Російською Федерацією про порядок здійснення гарантійного та авторського нагляду за експлуатацією стратегічних ракетних комплексів Стратегічних Сил, розташованих на їхніх територіях.
Обставини укладення 3 січня 1992 року розпочалось формування Збройних Сил України3 января 1992 года Украина взяла под свою юрисдикцию все войска и Черноморский флот, расположенные на своей территории / POLITICA-UA.COM, 03 января, 2015'</ref>. 20 січня Чорноморський флот повинен був скласти присягу на вірність народу України. Чорноморці були розгубленими: більшість була налаштована за Україну, але чекали команди «зверху», крім того командувач (Ігор Касатонов) також перебував у розгубленості і не міг ухвалити самостійного рішення. Керівництво у Києві взагалі не знало, що робити з флотомБезкоровайний В. Масандрівський протокол. Джерела і наслідки // Універсум (Львів). — 2011. — № 3/4 (207/208).. На думку М. А. Савченка, Касатонов був готовий передати Україні все своє господарство, але його ніхто не хотів навіть прийняти і вислухати. Президент України Л. М. Кравчук, вочевидь, упереджено ставився до Касатонова, оскільки Президент Росії Б. М. Єльцин призначив його командувачем ЧФ у вересні 1991 без узгодження з українською владоюСавченко М. А. Анатомія неоголошеної війни. — К.: Українська перспектива, 1997..
Президенти обох держав зробили заяви, що весь флот належить саме їм. Головний штаб ВМС Росії зміг схилити на свою сторону більшість особового складу флоту та й самого Касатонова, і той віддав розпорядження не приймати присягу на вірність народу України, допоки керівництво держав не домовляться остаточно, кому належить ЧФУ 2015 році Л. М. Кравчук повідомляв , як Росія намагалася порушити територіальну цілісність України 1992 року. «Україна в рамках своєї територіальної цілісності прийняла рішення, що всі війська, які знаходяться на території України, повинні бути підпорядковані України. І я видав указ про підпорядкування Чорноморського флоту України. У той же день Єльцин видав свій указ про підпорядкування Чорноморського флоту на території України Росії. Це вже був перший крок територіального втручання. Почалися дуже складні процеси. Деякі кораблі з Севастополя взяли курс на Одесу. По них відкрили стрільбу бойовими снарядами. Цього ніхто не знає, але це було і це в історії зафіксовано.».
Після втрати контролю над флотом ситуація в Криму й Севастополі також стала слабко контрольованою. Газові борги позбавили Україну переваг у переговорах, які стали затяжними, гарячими та безрезультатними. Претензії Росії на Крим і ЧФ, крім того, об'єднали російських демократів і консервативну прокомуністичну опозицію проти України.
Російські діячі того часу (В. Лукін, Р. Хасбулатов, Б. Громов, С. Бабурін) прагнули використати статус Криму як предмет торгу на переговорах по флотуКомсомольская правда, 22 січня 1992, стор. 1.. Зокрема, віце-президент РФ О. Руцькой, перебуваючи з провокативним візитом до Криму, заявив:
30 квітня 1992 року президенти під час зустрічі в Одесі підписали угоду, якою було введено мораторій на односторонні дії і передбачено створення робочих груп для підготовки російсько-українського договору щодо флотуА. Данілов. Український флот: біля джерел відродження.. Але виконувати цю угоду було неможливо. 23 червня 1992 року президенти знову зустрілися в , щоб розглянути нерозв'язані проблеми. Незважаючи на підписану угоду, президенти не мали уявлення як вийти з глухого кута й прийти до рішення флотської проблеми. Затягування рішення викликало непримириму опозицію в обох країнах, у тому числі й опозицію з боку військових.
Компромісна Ялтинська угода, підписана Кравчуком і Єльцином 3 серпня 1992 року, закріпила, що Чорноморський флот підлягає розподілу між Сторонами з метою створення на його базі ВМС України та ВМФ Російської Федерації.
Ця угода потребувала конкретизації в подальших міждержавних домовленостях. Вона не вирішила проблеми, ба навіть не заморозила її. Посилювався тиск і провокації стосовно приналежності Криму та ЧФ зі сторони російських законодавців, громадсько-політичних діячів, опозиціонерів, військовиків, проросійських сепаратистів самого Криму. На такому тлі позиція Єльцина виглядала більш конструктивною і поміркованою.
Після Ялти була ще одна угода — Московська, від 17 червня 1993 року: сторони домовилися прискорити розподіл флоту за формулою «50/50».
У такій обстановці на 3 вересня 1993 року планувалися чергові переговори в Масандрі між українською та російською делегаціями. Ні військові, ні оглядачі не очікували від цієї зустрічі жодних проривів«…Позачергова зустріч виглядає не більш ніж пересічним побаченням, і ніхто не очікує від неї вражаючих результатів» (В. Портніков, Независимая Газета, червень 1993)..
Переговори та їхній результат
Переговори розпочалися о 10:00 в Масандрівському палаці. Українську делегацію очолював Президент України Леонід Кравчук. До її складу входили Прем'єр-міністр Леонід Кучма, віце-прем'єр В. Шмаров, міністр оборони генерал-полковник К. Морозов, генерал-полковник І. Біжан, віце-адмірал М. Клітний, віце-адмірал Б. Кожин, віце-адмірал В. Безкоровайний, контр-адмірал В. Фомін та інші. Російську делегацію очолював Президент Росії Борис Єльцин. До її складу входили Прем'єр-міністр РФ Віктор Черномирдін, міністр оборони П. Грачов, командувач ВМФ Ф. Громов, командувач ЧФ адмірал Е. Балтін та інші.
Президенти поставили завдання своїм главам урядів й усамітнилися для бесіди віч-на-віч. Л. Кучма запропонував такий порядок розгляду питань: спочатку проблема створення об'єднаного командування ЧФ, згодом ядерне роззброєння, наприкінці — борги України за газ. В. Черномирдін жорстко наполіг спершу розглянути питання боргів за газ, а проблеми ЧФ — у кінці.
Під час розгляду флотського питання В. Шмаров виклав пропозицію про створення об'єднаного командування тимчасово неподіленого Чорноморського флоту. Після нього виступив К. Морозов, який зробив неочікувану заяву про те, що весь ЧФ має належати Україні повністю. Л. Кучма дав зрозуміти, що це лише особиста думка міністра оборони, яка не є офіційною позицією УкраїниБагров М. Крим: час надій і тривог. — С. 300..
Потім слово взяв П. Грачов, який пояснив, що все запропоноване українською стороною для МО Росії не підходить, що вони (Росія) командували і будуть командувати Чорноморським флотом, і для цього їм не потрібне ніяке об'єднане командування, а потрібно просто, щоб Україна передала Росії свою частину флоту за газові борги.
Після цього оголошено перерву.
За півтори години президенти держав виступили з заявами, з яких стало зрозуміло, що підписано протокол, в якому Л. Кравчук погодився в рахунок боргів за газ віддати Росії весь флот і його інфраструктуру.
Що стосується «ядерної» частини переговорів, то вона стосувалася подальших кроків України, спрямованих на скорочення та ліквідацію її ядерної зброї. Досягнутими домовленостями передбачалися, зокрема, шляхи та основні принципи утилізації ядерної зброї, розташованої на території України, а також порядок здійснення гарантійного та авторського нагляду за експлуатацією стратегічних ракетних комплексів, розташованих на територіях України та Російської Федерації.
Зміст угод Протокол про врегулювання проблем Чорноморського флоту невеликий за змістом:Основні принципи утилізації ядерних боєзарядів стратегічних ядерних сил, що дислоковані в Україні: всі типи ядерних боєзарядів МБР, також головних частин ядерних крилатих ракет повітряного базування, дислоковані в Україні, знімаються і переміщуються на територію Російської Федерації з метою розукомплектування та утилізації. Російська Федерація компенсує Україні вартість кожного вивезеного ядерного боєзаряду протягом одного року після дати перетину боєзарядом кордону. Весь високозбагачений уран, витягнутий згідно з цією домовленістю з ядерних боєзарядів, переробляється в Російській Федерації в низькозбагачений уран. Російська Федерація поставляє Україні тепловиділяючі збірки (ТВЗ) для атомних електричних станцій (АЕС). Збройовий плутоній, витягнутий зі стратегічних боєзарядів, дислокованих в Україні, буде складуватися в Російській Федерації до прийняття Сторонами рішення щодо його утилізації. Україна отримує вартість збройового плутонію в міру його реалізації за вирахуванням витрат Російської Федерації на його утилізацію.Угода між Урядом Російської Федерації та Урядом України про утилізацію ядерних боєзарядів: Російська Федерація забезпечує утилізацію всіх ядерних боєзарядів, дислокованих в Україні. Російська Федерація забезпечує переробку високозбагаченого урану, одержуваного в результаті утилізації ядерних боєзарядів, в низькозбагачений уран, який використовується для виготовлення тепловиділяючих збірок для атомних електростанцій України або в інших мирних цілях. Україна поставить свою ядерну діяльність під гарантії Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ).Угода між Україною та Російською Федерацією про порядок здійснення гарантійного та авторського нагляду за експлуатацією стратегічних ракетних комплексів Стратегічних Сил, розташованих на їхніх територіях: роботи по гарантійному та авторському нагляду за експлуатацією стратегічних ракетних комплексів Стратегічних Сил, розташованих на територіях Сторін, проводяться спеціалістами підприємств-розробників та виробників цих комплексів, а також систем та агрегатів, що входять до них, незалежно від того, на території якої Сторони вони розміщені. Обсяг робіт і витрат по гарантійному та авторському нагляду за експлуатацією стратегічних РК СС визначаються планом гарантійного та авторського нагляду, що розробляється Комітетом Російської Федерації з оборонних галузей промисловості на підставі вихідних даних РВСП, ВМФ і головних підприємств-розробників, та узгоджуються з Міністерством оборони та Міністерством машинобудування воєнно-промислового комплексу і конверсії України для стратегічних РК СС, розташованих на її території. Фінансування робіт здійснює Командування РВСП, яке отримує від Сторін на ці цілі кошти в обсягах, визначених узгодженим планом робіт. Командування РВСП та ВМФ укладають договори з головними підприємствами-розробниками та виробниками на проведення робіт по з урахуванням забезпечення фінансування утримання стендової бази та інженерно-технічних працівників на підприємствах промисловості, що забезпечують виконання цих робіт.
Опубліковано: Голос України, 10 вересня 1993 р.
Оцінка угод і реакція на них Борис Єльцин і Павло Грачов зайняли радикальну позицію, відповідно до якої весь Чорноморський флот передається Росії, а та компенсує Україні вартість приналежної їй половини Чорноморського флоту. При цьому українська сторона нібито погодилася продати і флот, і територію, на якій розміщена флотська інфраструктура.
Леонід Кравчук пом'якшив ці заяви, сказавши, що Україна «може розглянути» питання про продаж своєї частини флоту Росії, а жодних (зобов'язуючих) рішень з поділу флоту й продажу Росії української частини ЧФ не прийнятоКримська правда, 7 вересня 1993 р.Голос України, 10 вересня 1993 р..
Українські військові сприйняти Масандрівській протокол з відвертим розчаруванням: