American Motors Corporation (AMC) (Емерікен Моторс Корпорейшн) — з 1954 року американський виробник автомобілів, автобусів, побутової техніки та промислових холодильників. Штаб-квартира розташована в місті Саутфілд, штат Мічиган. У 1987 році компанію купує фірма Chrysler. У 1988 році компанія припинила виробництво автомобілів.
Заснування компанії. Автомобілі Rambler, Metropolitan та Ambassador Восени 1957 року Ромні вирішує вбити цвяхи в кришку труни марок Hudson і Nash. Замість них з'являється два бренди, імена яких до цього несли моделі згаданих марок — Rambler і Metropolitan.
У 1958 році Rambler представляє відразу чотири моделі, початковою стала модель . Насправді в 1958 році у виробництво з ініціативи Роя Чапіна (віце-президента АМС) запустили машину, яка востаннє вийшла за ворота заводу наприкінці 1955 року під маркою Nash. Rambler American 5801 відрізнялася від машини 1955 року іншими ґратами радіатора, відкритими арками задніх коліс (Андерсон терпіти не міг закриті арки, але вони подобалися Мейсону і Ромні), а для здешевлення задні фари перевернули верх ногами. American було вирішено випускати тільки з одним типом кузова — 2-дверний седан і двома рівнями комплектації — Deluxe і Super, мотор також пропонувався тільки один шестициліндровий 3,2 л, потужністю 90 к.с., який можна було агрегатувати як з 3-ступінчастою КПП ручного перемикання, так і автоматичною трансмісією Flash-O-Matic, що поставлялася фірмою Borg-Warner. У 1958 році США переживали чергову економічну кризу, і машина, що коштувала за всі 1780 доларів, і яка при цьому була економічною і надійною, непогано розходилася: з січня по кінець року було продано понад 30 000 нових автомобілів.
Торішній Nash Rambler став Rambler Six 5810, переживши близько сотні змін. Зовні машина отримала інші крила спереду і ззаду, найдешевша комплектація Deluxe задовольнялася одинарною парою фар, в той час як Custom і Super мали чотири фари. Ззаду красувалися яскраво виражені кили, які були в моді, тим самим АМС стала останньою фірмою в США, яка встановила цей елемент декору на свою продукцію. Як двигуни пропонувалися 6-циліндрові 3,2 л, потужністю 127 к.с., базовим був 3-ступінчастий мануал, але за замовленням можна було встановити автомат Borg-Warner, управління яким йшло через кнопки, встановлені ліворуч від керма. Кузов типу хардтоп-універсал був виключений зі списку пропонованих, тому універсал Cross Country отримав середню стійку кузова, і саме цей варіант Rambler Six розходився найкраще, в комплектації Super можна було замовити і седан з кузовом хардтоп, яка не пропонувалася в двох інших варіантах.
Слідом йшла модель, зовні ідентична попередній, - Rebel 5820-Series, але, не дивлячись на назву топової комплектації торішнього Nash Ramber, під якою ховався найшвидший седан США 1957 року, цей автомобіль був зовсім з іншої опери. Машина була зовні ідентична Rambler Six, тільки у неї не було версії з однією парою передньої оптики. Під капотом у моделі Rebel був двигун V8, об'ємом 4,1 л, який, маючи 4-камерні карбюратори, розвивав 215 к.с., так що новий "бунтар" був здатний розігнатися до 96 км на годину лише за довгі 12 секунд. Кузовів пропонувалося три: седан, універсал Cross Country і седан-хардтоп Country Club, комплектацій було також три: DeLuxe (пропонувався тільки у варіанті седан), Custom і Super. Самий початковий варіант за рік купило всього 22 людини, в той час як найдорожчу версію Custom замовило 2595 чоловік.
Четвертою машиною, представленою брендом Rambler, стала Ambassador 5880. Не дивлячись на те, що виробництво Nash Ambassador скінчилося півроку тому, на початку 1958 року назву була відроджено, і хоча офіційно машина подавалася як самостійна одиниця - Ambassador by Rambler, на ділі вона мала шильдики з ім'ям Rambler. Новий Ambassador був зроблений на базі Nash Rambler 1957 року, база коліс несучого кузова була збільшена на 23 сантиметри, а загальний стиль повторював дешевших моделей. Під капотом у Ambassador був 5,4 л V8 мотор, потужністю 270 к.с., що робило цю машину досить швидкою, до 96 км на годину вона розганяла за 10 секунд. Комплектувалася ця модель 3-ступінчастою ручною коробкою Borg-Warner T96, оснащеною овердрайвом, на замовлення можна було оснастити його і 3-ступінчастою автоматичною коробкою передач тієї ж фірми.
Інновація, яку компанія АМС подарувала світові - в 1958 році кузови автомобілів до даху занурювали у ванну з хімічним захистом від корозії, коли вона висихала, зібраний кузов занурювали в ґрунтовку, після висихання ґрунтовки всі закриті і недоступні порожнини оброблялися хімією на базі воску, що забезпечувало відмінну корозійну стійкість до корозії. На відміну від інших виробників США АМС випускала автомобілі з несними кузовами.
Інша машина, яку продавав концерн АМС - Metropolitan. Цей автомобіль, так само як Rambler, став торговою назвою самої марки, а модель тепер називалася просто - 1500. У 1958 році машина не зазнала жодних змін, крім зміни логотипів. До 1958 року планувалося запустити у виробництво варіант з кузовом універсал і з видовженими шасі, дія ця була запланована у зв'язку з тим, що треба було заткнути нішу між 2-місними Metropolitan 1500 і значно більшим Rambler Six, але, прорахувавши всі ходи, Чапін вирішує воскресити "померлий" Nash Rambler 1955 року. Так що універсал так і залишився прототипом, побудованим в 2 примірниках (до наших днів дожив один з прототипів).
За підсумками кінця року продажі марки Metropolitan просіли на 2000 примірників, а автомобілів марки Rambler навпаки злетіли до неймовірного рівня, і це при тому, що у решти марок, які випускалися в США, вони впали. Продажі продовжували зростати і в 1959 році, і знову АМС стала єдиною автомобільною компанією в США, яка збільшила збут своєї продукції, більш того вона стала найбільшою серед незалежних компаній, що не входили у велику трійку, продавши 368,464 автомобілів, що було майже вдвічі більше, ніж роком раніше. Продажі маленького Metropolitan, що виготовлявся у Великій Британії, також зросли до рекордного рівня - 22,209 автомобілів, що стало другим результатом серед проданих у США автомобілів, вироблених поза її межами. Лідером був тоді Volkswagen Beetle.
Metropolitan 1500, що поставлявся з Англії, на початку 1959 року теж проходить курс омолодження, в першу чергу збільшилася потужність мотора, тепер 1,5 л двигун видавав 55 к.с., але за замовленням для бажаючих заощадити паливо могли встановити більш слабкий 52-сильний агрегат, ця опція була безкоштовною. Зовні машина теж змінилася, так вона отримала нарешті кришку багажника, так що багаж можна було вантажити з вулиці, а не відкинувши спинку сидінь ззаду, покришки були змінені на більш широкі і, до того ж, на безкамерні, на дверях з'явилися кватирки, які у вологу погоду можна було відкривати для вентиляції салону. Оскільки на автомобілі був величезний попит в Північній Америці, то в Британії автомобілі Austin Metropolitan не пропонувалися з лютого 1959 по вересень 1960 року.
У 1960 році American обзаводиться нарешті 4-дверними версіями, Ромні не запускати їх раніше, боячись, що вони відберуть частину клієнтів у старшої лінійки, однак попит на машини був настільки великий, що страх відпав сам собою, до того ж в сегменті компактних автомобілів загострилася конкуренція з появою задньомоторного Chevrolet Corvair і автомобілів класичного компонування — Ford Falcon і Plymouth Valiant (останній мав певну популярність в Північній Європі). Але це був не той кузов, який був раніше у виробничій програмі фірми Nash, тоді 4-дверні машини випускалися на подовженій на 20 см базі, тут шасі залишилися колишніми, тому всі бічні панелі довелося розробляти заново. Мотор по колишньому розвивав 90 к.с., однак на топову версію Custom встановили 127-сильний 3,2 л мотор, дорога версія також могла за замовленням оснащуватися гідропідсилювачем керма, хоча машина і без того володіла легким кермом. Низька ціна, яка починалася з 1800 доларів, сприяла величезному попиту, за 1960 рік ця машина розійшлася тиражем в 120 000 екземплярів.
Оскільки серії Six і Rebel були однієї і тою ж машиною (з базою коліс 2,7 м), тільки з різними моторами, то від цих назв було вирішено відмовитися, а машини цієї лінійки стали зватися Rambler Deluxe, Rambler Custom і Rambler Super, які могли комплектуватися двигунами серії Economy Six і Rebel V8, причому восьмициліндровий мотор був дефорсований до 200 к.с., оскільки на думку Ромні пік гонки потужності пройшов, і на чолі кута стояла економічність. Але тим не менш 215-сильну версію все ще можна було замовити за додаткову плату. В екстер'єрі машини отримали нову лінію даху, більш пологий кут лобового і заднього скла, задні стійки даху стали ще тоншими, також замінили бампери, які стали ще ширшими.
Модель Ambassador зі всіх моделей змінилася більше всіх, всі панелі кузова були замінені: капот, крила спереду і ззаду, дах, решітка радіатора, збільшилося панорамне скло спереду і ззаду, яке стало більш гнутим. Підвіску автомобіля також перетрусили на благо керованості, двигун був так само, як і в іншої восьмициліндрової машини, дефорсований. Штатним став двигун з двокамерним карбюратором і більш низьким ступенем стиснення, в підсумку з 5,4 л видавалося 250 к.с., але любителі запалити за окрему плату могли замовити і колишній 270-сильний двигун. Продажі автомобілів марки Rambler за 1960 рік зросли до позначки 434 707 одиниць, завдяки чому компанія стала 4 в США з продажу, а оборот фірми за той рік склав рекордний рівень — більше мільярда доларів, а чистий прибуток склав 48 000 000 доларів.
Metropolitan знову став втрачати свою клієнтуру в Північній Америці, продажі просіли на майже 40%, тому в Англії у вересні поновлюється продаж автомобілів Austin Metropolitan. Але ще в травні 1960 року принцесі Маргарет від особи робітників заводу, де їх збирали, підноситься презент - пофарбований в чорно-золоті кольори кабріолет, проте королівська особа встигла всього тричі поїздити на своєму Austin Metripolitan Royal Runabout, оскільки вже в лютому 1961 року його вкрали, на пошуки машини пішло вісім років. У США, щоб привернути публіку в салони, що продавали Metropolitan, було підготовлено кілька шоу-карів, так один з них в комплектації Fifth Avenue був повністю пофарбований у рожевий колір, рожевим був і салон, у якому розмістили плюшевих Багз Банні. Ще були версії Westerner - виконана в ковбойському стилі, Palm Beach - тропічна версія, і Cape Cod, що мала дизайн в стилі Нової Англії. На рожевий Fifth Avenue знайшовся покупець, який погодився заплатити подвійну ціну за спеціальну версію, але сліди конкретної машини загубилися. Однак попит на маленьку машину в Америці падав, мода на європейську техніку, що охопила США після повернення американських військових, які брали участь у Другій світовій на території Європи, пішла на спад. У підсумку за 1961 рік було продано менше 1000 автомобілів, оскільки у квітні припинилося їх виробництво, але залишки зі складу розпродавалися і впродовж наступного року, а це приблизно 400 машин. Metropolitan розійшовся за всі роки свого виробництва тиражем майже в 95 000 примірників.