Клод Дофен (, при народженні Клод Марі Ежен Легран (); 19 серпня 1903, Корбей-Ессонн, Ессонн, Франція — 16 листопада 1978, Париж) — французький актор.
Біографія Клод Дофен народився 19 серпня 1903 року у Франції в містечку Корбей-Ессонн департаменту Ессонн в 30-ти км на південь від Парижа. Його батько був відомим французьким поетом, що писав під псевдонімом (справжнє ім'я — Моріс Етьєн Легран). Брат Клода Дофена — Жан Ноен (1900—1981) — був ведучим на радіо та телебаченні.
Освіту здобув у Парижі, спочатку в школі «Fenelon» та в ліцеї «Кондорсе». Потім отримав диплом паризького Ліцею «Louis de Grand» за фахом «література і філософія».
Починав як художник-декоратор у театрі «Одеон». Випадок надав Клоду Дефону можливість стати актором, коли потрібно було підмінити хворого актора, і Клод за дві години зумів вивчити роль блискуче її зіграв. Це притягнуло увагу відомого французького драматурга і продюсера Трістана Бернара, і він запросив актора-початківця на головну роль в наступній своїй п'єсі «Фортуна», яку через рік, у 1931 році, адаптували для кіноекрану.
Під час Другої світової війни Клод Дофен був членом руху «Опір». Служив у французькій і союзницькій арміях, був лейтенантом французької танкової частини. Тільки-но закінчивши у 1942 році зйомки у фільмі «Прекрасна пригода», Дофен примчав до Ніцци, щоб сісти на британський підводний човен і відплисти на ньому до АнгліїSerge A. Kapnist, Passager sans bagage, L'Harmattan, 2005, 222 с. , с. 168.. У Лондоні служив офіцером зв'язку, після чого приєднався до Визвольної армії Шарля де Голля.
Кар'єра Мешкаючи у Лондоні, Клод Дофен швидко вивчив англійську мову, працював офіцером-парламентером між французьким генералом Леклерком та американським генералом Паттоном. Після війни багато грав у Нью-Йорку, на Бродвейській театральній сцені. Потім повернувся до Парижу і залишився працювати у Франції.
Клод Дофен — автор книги «Останні тромбони» () — книги, присвяченої останнім великим акторам Франції, а також про забавні історії, що траплялося з ним під час зйомок фільму Етторе Скола «Найпрекрасніший вечір в моєму житті» (1972), де він грав разом з такими майстрами, як Мішель Симон, П'єр Брассер та Шарль Ванель.
Клод Дофен знявся за свою довгу кар'єру (з 1930 по 1978 роки) у понад 130-ти фільмах. Займався й озвучуванням іноземних фільмів. Зокрема, його голосом говорить у французькій версії багатьох фільмів, у тому числі «Пекельна вежа», американський актор Фред Астер, або Джон Марлі — Джек Волтц, у фільмі «Хрещений батько».
Особисте життя
Клод Дофен був одружений тричі, у тому числі на акторці Марії Мобан (з 1953 по 1955 роки). Їх син — (нар. 16.03.1948) — теж став актором. У 1955 році Дофен одружився з американською акторкою . Пара проводила свій час між Парижем, Лос-Анджелесом, Нью-Йорком та містечком Оушен Тауншіп у штаті Нью-Джерсі They remained together until Dauphin's death in Paris in 1978.. Вони залишалися разом аж до самої смерті актора у 1978 році.
У 1958 році від стосунків з американською акторкою Рудою Мішелль у Клода Дофена у Нью-Йорку народилася донька, що згодом теж стала акторкою, — Антонія Дофен.
Помер Клод Дофен в Парижі у віці 75 років від кишкової непрохідності. Похований на кладовищі Пер-Лашез у Парижі, ділянка 89.
Фільмографія (вибіркова)
Озвучування : Роман про лисицю / Le roman de Renard … Мавпа : Ван Гог / Van Gogh (короткометражний) … читець : Поєдинок протягом століть / Le duel à travers les âges (короткометражний) … читець : Прекрасні створіння / Adorables créatures … читець : Три мушкетери / Les trois mousquetaires … читець : Сім чудес світу / Seven Wonders of the World
Література Yvan Foucart, Dictionnaire des comédiens français disparus, Mormoiron, Éditions cinéma, 2008, 1185 с. .
Примітки
Посилання
Клод Дофен на сайті KinoFilms.ua