Гласний () — член зборів, що має право гласу, в Російській імперії. З 1785 року гласними називали членів міських дум, а з часу введення в дію земських установ — і членів земських рад, повітових і губернських.
Гласні міських дум У своїй «Грамоті на права та вигоди містам Російської Імперії» 1785 року Катерина II вперше законодавчо оформила основні засади місцевого самоврядування. Так, згідно з пунктом 158 грамоти, щоб скласти голос від справжніх містян, щотри роки повинні були збиратися у кожній частині (районі) міста справжні городові обивателі, щоб обрати від себе за балами одного гласного в міську думу. А потім кожен Гласный справжніх городських обивателів повинен був з'явитися до Міського Глави. Пункт 159 стверджував принципи вибору окремих гласних від купецтва:Чтобъ составить голосъ гильдейской, собирается всякіе три года каждая гильдія, и выбираетъ по баламъ одного Гласнаго каждой гильдіи. Каждый Гласный явиться долженъ у Городскаго Главы.Городовое положение с законодательными мотивами, разъяснениями и дополнительными узаконениями. Составитель С. Г. Щегловитов. — СПб, 1892
Екатерина II. Грамота на права и выгоды городамъ Россійской ИмперіиЗгідно з Міським положенням 1892 р.Городовое положение с законодательными мотивами, разъяснениями и дополнительными узаконениями. Составитель С. Г. Щегловитов, СПб, 1892,
У гласні могли обиратися лише особи, які мають право голосу на виборах (ст. 43). Число гласних з нехристиян не повинно було перевищувати однієї п'ятої частини загального числа гласних (ст. 44). Гласні обиралися на чотири роки. У містах, що мають не більш ніж сто виборців, у думі було 20 гласних. Там, де кількість виборців була понад сто, на кожні п'ятдесят виборців понад це число додавалося по три гласних, поки кількість їх не сягала: у столицях — 160, у губернських містах з населенням понад сто тисяч і в місті Одеса — 80, у губернських, обласних, що входять до складу градоначальств і значних повітових містах — 60, у решті міських поселень — 40 (ст. 56). Гласні не мали недоторканності. Навпаки, гласні, притягнені до судової відповідальності, усувалися зі складу думи, до закінчення судового провадження (ст. 59).
Примітки
Література та джерела
Посилання Гласний //