Поджіо — дворянська родина півдня України італійського походження, відома заслугами у військовій, революційній та цивільній діяльності.

Історія роду

Історія родини Поджіо в Україні починається з Поджіо Вітторіо Амадео (1767 — 29 серпня 1812, Одеса), коли він прибув з Італії (регіон П'ємонт) до Росії разом з де Рібасом і вступив на російську службу в 1783 році.

Перші нащадки, народжені вже в Україні продовжили займатися військовою діяльністю і узяли участь у заколоті декабристів, за що були покарані засланням до Сибіру.

Нащадки другого та наступних поколінь продовжили займатися військовою діяльністю, а у відставці поселилися спочатку поблизу, а згодом і в самому Златополі.

У XIX та на початку XX століття діти й онуки Поджіо жили в Москві, Костромі, Торопці та в Україні — Києві, Янівці, Златополі. Крім рис обличчя, смаглявої шкіри і життєлюбства, вони успадкували постійні перетини з історичними особистостями. Так, правнучка Йосипа Поджіо Варвара була знайома з Петром Чайковським. Він присвятив її тітці Наталці Плеській п'єсу для фортепіано «Ната-вальс». Крім того, Варвара Поджіо була у родинних відносинах з сімействами Давидових і фон-Мекк. Її донька Галі мала хороші музичні здібності і закінчила Гнесинську школу. Одного разу на канікули Галі приїхала в Арзамас. Тут на ковзанці вона зустріла Олександра Жевакіна, з яким згодом одружилася. Її доньки Ольдам та Ірина танцювали в Нижньогородському театрі опери та балету, де Галі акомпанувала в балетних класах. Мала сина Сергія (1916), що став астрофізикомЯковлєва І., Жищук О. Юрий Юрьевич Куликов, Жевакины - друзья папиного детства./Ирина Михайловна Яковлева. Капризы моей памяти..

В 1928 році зі Златополя був примусово виселений дворянин Михайло Петрович Поджіо.Мариновский Ю., Удовик И. Российское дворянство на территории нынешней Черкасщины с конца XVIII ст. // Пушкинское кольцо — 2010. Альманах. Т.1. — Черкассы, 2010.

З часом чоловіча лінія вигасала і на даний час відомі лише нащадки по жіночій лінії, які мешкають у Златополі.

Відомі представники Поджіо Вітторіо Амадео (1767 — 29 серпня 1812, Одеса) — визначний діяч півдня України. Дружина — Кватроккі Магдалена. Йосип (30 серпня 1792, Миколаїв — 8 січня 1848, Іркутськ) штабс-капітан, декабрист. Перша дружина — Челишева Єлизавета Матвіївна з січня 1816 року (? — 1 лютого 1820). Друга дружина — Бороздіна Марія Андріївна з літа 1825 року (1806–1849). Олександр (від першої дружини) (1 лютого 1820- 1885) корнет, торопецький повітовий голова дворянства. Дружина — Муравйова Варвара Миколаївна. Софія (від першої дружини) в шлюбі з майором Плеським Андрієм Вікентійовичем. Володимир (нар.1942 - пом.-?) керуючий кам'янськими маєткамиНікітін Б.. Чайковський. Старе та нове. Р. Сім'я . Його портрет та деякі подробиці життя описала Маріамна ЛопухінаО.Давидова-Дакс. Спогади про Росію перед революцією. — С. 70-71 . Дружина Юлія Геттекемер (Целестіна?) донька Олена Плеська донька Ольга Плеська донька Дарʼя Плеська син Борис Плеський син Михайло Плеський (нар. 8 листопада 1873 - пом. 1938). Дружина — Єлизавета. донька Валентина Плеська (нар. 1904) син Георгій Плеський (нар. 31 березня 1901 - пом. 22 січня 1985). Дружина — Маргарита Плеська (Коробова) (нар. 21 березня 1903 - пом. 1 жовтня 1989). донька Міра Плеська (нар. 3 квітня 1931 - пом. 7 березня 1994). Чоловік — Юрій Распопов (нар. 3 червня 1931 - пом. 6 червня 2001). донька Ірина Распопова (нар. 10 вересня 1955). Чоловік — Геннадій Гейченко (нар. 24 серпня 1957). донька Юлія Гейченко (нар. 26 липня 1978) донька Аліна Плеська (нар. 3 грудня 1987). Наталія (від першої дружини), в шлюбі Бодятинська, у 1837 році жила з бабусею в Іванівці (Олександрівський район) Марія (від першої дружини), в шлюбі Сервиріг, у 1837 році жила з бабусею в Іванівці (Олександрівський район) Лев (від другої дружини) (8 квітня 1826, Іванівка (Олександрівський район) — ?) служив у Новомиргородському уланському полку. Володів маєтком Пастирське. Михайло Олександр (19 лютого 1881- 1919) — генерал-майор, начальник корпусу Дієвої армії УНР. син (1911) син (1914) Петро (1886 — 1933). Дружина — Варвара (Совенко) (17 грудня 1888 — 25 грудня 1970) (Див. нижче). Андрій. Перша дружина — ? Друга дружина — Совенко. Лев (від першої дружини) в 1909 році поручик 11-го драгунського Ризького полку, м. Кременець. Михайло (від першої дружини). Олександр (від другої дружини) (Совенко). Варвара (від другої дружини) (Совенко) (17 грудня 1888 — 25 грудня 1970). Чоловік — Поджіо Петро Михайлович (1886 — 1933) (Див. вище). Олена (28 червня 1910 — 9 лютого 1985). Чоловік — Качур Герасим (1909). Тамара (10 липня 1935). Перший чоловік — Титаренко І. Другий чоловік — Тофель С. Людмила (від першого чоловіка) (1953). Олена (від другого чоловіка) (1965). Зіна (14 квітня 1937 — 10 липня 2011). Чоловік — Тягай Віктор (1936). Світлана. Чоловік — Самосенко В. Віктор. Микола. Ольга (10 травня 1941) Чоловік — Чернявський Петро Якович (5 січня 1943) Світлана (1 квітня 1962)). Чоловік — Пісковий Володимир (18 листопада 1960), головний редактор газети «Новомиргородщина». Ярослав (1983). Мар'яна (10 травня 1991). Олександр (25 січня 1967). Інна (1991). Ніна (1 квітня 1944 — 12 грудня 1972). Другий чоловік — Семенчук В. Олег (10 січня 1961). Петро (7 липня 1949). Дружина — Черненко З. Юрій (). Надія (1932). Чоловік — Рябошапко Г. Світлана (1953). Перший чоловік — Качур Володимир. Другий чоловік — Пецун О. Тетяна (від першого чоловіка). Віктор (від другого чоловіка). Олександр (12 січня 1962). Дружина — Уманець О. Інна. Ірина. Іван (від другої дружини) (Совенко) Михайло (від другої дружини) (Совенко). Олексій (від другої дружини) (Совенко). Андрій (від другої дружини) (Совенко). Олександр (5 квітня 1798, Миколаїв — 6 червня 1873, Вороньки) підполковник, декабрист. Дружина — Смирнова Лариса Андріївна з 1850 року, класна дама Іркутського дівочого інституту. Варвара (22 жовтня 1854- 1922). Чоловік — (15 серпня 1873) Володимир Степанович Висоцький (1849), на службі з 1868 року, в 1871 році був корнетом лейб-гвардії Гродненського гусарського полку, після одруження виїхав з дружиною до Флоренції, потім повернувся на службу, в 1873 році поручик лейб-гвардії Гродненського гусарського полку, в 1888 році полковник, пізніше пішов у відставку і служив у митному відомстві. На 1914 рік був дійсним статським радником, керуючим Вірбаліською митницею. Нагороджений: Орден Святої Анни 3 ступеня (у 1904), Орден Святої Анни 2 ступеня (у 1909), медалями в пам'ять Імператора Олександра III, в пам'ять 300-річчя дому Романових та іноземними орденами — Орден Лева і Сонця 2 ступеня (у 1906), Орден князя Данила I 3 ступеня, Військовий орден Святого ГенріхаВисоцький А. П. Дворяне Высоцкие в Московском государстве и Российской Империи./ Wysocki genealogy and family history . Ольга (1875). Марія (1876). Неля (1877?).

Галерея

Примітки