Нехен — у давнину III септ (ном) Верхнього Єгипту. Грецька назва — Латополіський ном.
Історія Давньоєгипетську назву септу пов'язують з існуванням там найдавнішого храму бога з головою сокола Гора, що зробило стародавню столицю септу, місто Нехен, культовим і політичним центром Верхнього Єгипту кінця додинастичної доби та часів перших династій. Культ Гора (як і богині Нехбет) пов'язується зі стародавнім тотемним покровителем території септу — самицею шуліки (чи сокола). Окрім Гора й Нехбет до місцевого пантеону входили бог Хнум і Чотири сини Гора.
За часів Першого перехідного періоду столицею септу стало місто Хефат (Пер-Хефа) (сучасна локалізація — поблизу з поселенням Ель-Міалла (Ель-Моалла), виявлено тільки некрополь міста на східному березі Нілу). За XII династії адміністративний центр септу було перенесено до міста Нехеб (Ехнаб) — культовий центр богині Нехбет (сучасна локалізація — поселення Ель-Каб на східному березі Нілу).
Примітки
Джерела
Белова Г. А. Египтяне в Нубии/ Главная редакция восточной литературы — Москва: Наука, 1988. Берлев Олег Дмитриевич. Египетский военный флот в эпоху Среднего царства
Берлев Олег Дмитриевич. Семья царя Šhm-rc šd.t3.wj Śbk-m-s3.f и его место среди царей позднего Среднего царства// Вестник древней истории. 1961. № 3. С. 100
Поляков Е. Н. Зверобоги Древнего Египта// Вестник ТГАСУ № 3, 2007. С. 52-69 Романова Олена. Культи місцевих святих та тексти літератури мудрості в Єгипті наприкінці Давнього царства та за Першого перехідного періоду. Український історичний збірник. 2010 (випуск 13) Тураев Б. А. 'История Древнего Востока. Том 1' \\под редакцией Струве В. В. и Снегирева И. Л. — Ленинград: Социально-экономическое, 1935