Бгаскара, прийнято називати Бгаскара II, щоб відрізнити його від іншого індійського вченого Бгаскари I (1114–1185) — індійський математик і астроном XII століття. Очолював астрономічну обсерваторію в Удджайні.
Життя і діяльність Бгаскара написав трактат «Сіддганта-широмані» («Вінець навчання»), який складається з чотирьох частин: «Лілаваті» (присвячена арифметиці), «Біждаґаніта» (алгебра), «Ґоладгайя» (сферика), «Ґрангаґаніта» (теорії руху планет).
Бгаскара отримував від'ємні корені рівнянь, хоча й сумнівався у їхньому значенні. Йому належить один із найбільш ранніх проектів вічного двигуна.
Книга «Лілаваті» в країнах Азії була зразком підручника з техніки обчислень. В 1816 році вона була надрукована в Калькутті і з того часу неодноразово перевидавалась як підручник із математики.
Бгаскара в своєму вірші, який датується приблизно 1150 роком, описує певне колесо з прикріпленими навскоси по ободу довгими, вузькими посудинами, наполовину заповненими ртуттю. Принцип дії цього першого механічного «перпетуум мобіле» ґрунтувався на відмінності моментів сил тяжіння, створених рідиною, яка переливалась в посудинах, розміщених на окружності колеса.
Твори Bhaskara II, Siddhanta-siromani, English transl. by B. Sastri and L. Wilkinson. Calcutta, 1861.
Примітки
Література Ван дер Варден Б. Л. Уравнение Пелля в математике греков и индийцев. Успехи математических наук, 31, вып. 5(191), 1976, с. 57-70. Володарский А. И. Очерки истории средневековой индийской математики. М.: Наука, 1977. Patwardhan K. S., Naimpally S. A., Singh S. L. Lilavati of Bhaskaracarya. Delhi, 2001. Sarasvati Amma T. A. Geometry in ancient and medieval India. Delhi: Motilal Banarsidass, 1979. Д. Я. Стройк. Краткий очерк истории математики. М. «Наука», 1984