Жіночий герб ― герб, що вживався жінками дворянства та вищого статусу. Загальні правила для жінок у геральдиці розвивалися по-різному залежно від місцевості, внаслідок чого правила створення та використання гербів для жіноцтва відрізняються в різних геральдичних системах. Жіночі герби, як правило, мали форму ромба або овалу в період між Середньовіччям і XVIII століттям. Герб зазвичай успадковувався від батька або чоловіка — також було можливо, що жінка поєднувала обидва й таким чином створювала власний.
Західноєвропейська геральдика
Витоки Перші жіночі знаки у щитах зустрічаються у романській (візантійській) геральдиці XI ― початок XII ст. Як правило, жінки використовували знаки чоловіків.
На основі печаток, збережених від часів середньовіччя, можна стверджувати, що між XIII та XV століттями західноєвропейки шляхетного походження почали використання гербів своїх батьків та чоловіків на щитах без шоломів та клейнодів. Печатки армігерок були переважно овальної форми. Як і чоловічі, вони часто мають зображення власниці, інколи з двома щитами у кожній руці. Деякі середньовічні пам'ятники із жінками доповнені щитомСлейтер С. Геральдика. Иллюстрированная энциклопедия. Издание второе, переработанное и дополненное. — М.: Изд-во Эксмо, 2005. — с. 110..
Дошлюбні герби
У більшості геральдичних традиціях герб, як правило, передається патрилінійно, тобто донька використовує герб батька. Герб, таким чином, символізував не саму жінку безпосередньо, а її батька. Форма герба жінки може змінюватися разом із її соціальним статусом. Герб неодруженої жінки, розлученої або вдови зображається на «lozenge» — ромбоподібному щиті без шолома (за винятком Шотландії, де лідерка клану і голова роду може мати шолом). Оскільки традиційний гербовий щит був частиною військового спорядження чоловіка, жінкам його не рекомендували. Тому для них використовувався щит у формі ромба (можливо, це натяк на веретено — неодмінний атрибут середньовічної жінки). До шлюбу герб жінки повторював у полі герб її батька, причому до верхнього кута ромбоподібного щита могла прив'язуватися стрічечка «true lover's knot» — «бант закоханої», що показував, що власниця герба дівуєАнтонов В. А. Датская геральдика XII—XVII веков. М.: Наука, 2008. — С. 189..
В Англії навіть у тому випадку, якщо в сім'ї було кілька дочок і не було синів, дівчата в своїх гербах не мали особливих відмітних знаків молодшого покоління. Всі вони мали однакові ромби з гербом батькаСлейтер С. Геральдика. Иллюстрированная энциклопедия. Издание второе, переработанное и дополненное. — М.: Изд-во Эксмо, 2005. — с. 118..
На Іберійському півострові ситуація була інша, оскільки жіноча частина родини вважалася такою ж важливою, як і чоловіча. У Португалії спадкоємець чи спадкоємиця мають право обрати прізвище та герб будь-кого зі своїх предків за власним бажанням. Система відмітних знаків вказує, з якого боку сім'ї походить герб і покоління предків: батьків, дідів чи прадідів.
Сучасні дослідники стверджують, що ромбічний щит за жінками утвердився у пізньому середньовіччі. У своїх геральдичних дослідженнях Луї Булі де Лесден проаналізував печатки французьких жінок у період 1250—1525 рр. Він виявив, що на жіночих печатка присутні 199 звичайних щитів, 34 ромбоподібних, 7 квадратних і 6 круглих. Найстаріший ромб датований 1262 роком, наступний — 1335 рр. Крім того, він відшукав 9 чоловіків, які використовували ромбоподібні щити на печатках.
Шлюб
Шлюб жінки, як правило, означав зміну її герба. Коли шлюб став частиною сюжетів печаток та пам'ятників, традицією стало зображення повних щитів сім'ї чоловіка та дружини, що розміщувалися окремо. Наприкінці XIII століття обидва герби стали зображуватися і в одному щиті. Для цього кожен герб просто ділився на дві половини у стилі димідіації, коли два півщити зливаються в одинСлейтер С. Геральдика. Иллюстрированная энциклопедия. Издание второе, переработанное и дополненное. — М.: Изд-во Эксмо, 2005. — с. 112..
Таке дивне поєднання двох гербів не могло існувати довго, оскільки при таких процесах складалися різноманітні покручі, що погано розпізнавалися. До кінця XIV століття стала нормою демонстрація повного набору геральдичних фігур обох гербів на одному щиті. Так, герб одруженої жінки став складатися із поєднання на одному щиті звичайної (чоловічої) форми її родового герба із гербом чоловіка — герб чоловіка праворуч, герб роду дружини — ліворуч (у гербах духовних осіб застосовується цей же принцип, тільки праворуч розміщується герб церковної установи, до якої належить священник, а зліва — його особистий герб)Beddoe, Alan & Galloway, Strome (1981), Beddoe's Canadian heraldry, Mika, p. 171. При цьому був виняток для облямівки герба, коли вона зображалися не повністю, а дотикалася іншого поля. При створенні таких гербів у блазонуванні дружина називається «дамою», а її чоловік «бароном». У такому контексті поняття «барон» не вказує на титул.
В Англії та Вельзі шлюб з жінкою, яка не має герба, позначався порожнім суміщенням або щитком. В ряді країн, наприклад Данії, монаршим указом було постановлено, що шляхтянка, яка настільки знехтувала своїм походженням, що взяла шлюб з простолюдином, втрачала право на використання герба своїх предківАнтонов В. А. Датская геральдика XII—XVII веков. М.: Наука, 2008. — С. 193..
У німецький геральдиці та регіонах навколо, одружена жінка могла вживати герб свого батька, а з пізнього середньовіччя — і обох батьків. Могла створити і особистий герб, розбивши свій сімейний герб, зменшивши або збільшивши йогоJohannes Baptista Rietstap: Handboek der wapenkunde, 5e druk 1987 blz 29..
У більшості країн Європи шлюбний герб утворюється не стільки суміщенням, скільки двома окремими гербами, розташованими поруч. Часто щити розташовуються похило, дотикаючись один одного кутами, а фігури клейнодів при цьому повернені одна до одної. У Німеччині щити чоловіка і дружини увінчуються одним шоломом і клейнодом. Подібна практика була в англійській геральдиці, якщо хтось із подружжя належить до вищих чинів лицарського ордену і таким чином має право оточити герб ланцюгом ордена. Тоді шлюбне поєднання гербів створювалося на двох окремих щитах, нахилених один до одного, це називається «accollé».
У сучасних правилах англійські герольдмейстери вказують, що одружена жінка може використовувати батьківський герб, навіть якщо її чоловік є армігером. При цьому на щиті або прапорі розташовується маленький щиток контрастної тинктури в кутку або ще де-небудь, щоб була утворена якнайкраща композиція герба. Скажімо, герб баронеси Маргарет Тетчер містить срібний щиток, що повідомляє про те, що це її власний герб, а не герб її чоловіка. До герба чоловіка при цьому допускається додавання ромбу.
Вдова зберігає поєднання власного герба і герба чоловіка, але змінює форму щита на ромбоподібну. В Європі часто практикувалося розміщення ромбічного щита вдови всередині кордельєри (мотузок з вузлами). В Англії розлучена жінка може повернутися до ромбу з гербом батька, із зазначенням її статусу за допомогою розташування невеликого наскрізного ромба в будь-якому зручному для цієї фігури місціSlater, Stephen (2004). The Complete Book of Heraldry. Anness Pub. Co. p. 115..
Спадкоємиця престолу Геральдична спадкоємиця — жінка, у якої немає братів для престолонаступництва. Коли геральдична спадкоємиця вступає в шлюб, її щит або ромб просто розділяється на чотири частини. Батьківський герб розташовується у першій і четвертій чвертях, а герб чоловіка у другій і третій. Чоловік, після укладення шлюбу зі спадкоємицею, замість того щоб помістити герб своєї дружини поруч зі своїм на шлюбному щиті (як при суміщенні), розміщує його на маленькому щиті в центрі власного герба. Така позиція у центрі щита дає йому пріоритет над усіма іншими частинами герба. Цей маленький щиток називається «щитком домагання», бо саме так чоловік «претендує» на роль глави сім'ї дружини. Діти геральдичної спадкоємиці мають право розділити щити своїх гербів на чотири частини так, щоб у першій і четвертій чвертях розміщувався герб їхнього батька, а в другій і третій — герб їхньої матері. Якщо син спадкоємиці одружувався з іншою спадкоємицею, їх нащадки розміщували новий щит у третьому чвертьполіFearn, Jacqueline (1980). Discovering Heraldry. Shire. p. 61..
В Англії та Північній Ірландії, якщо є більше однієї доньки-спадкоємиці, кожна передає герб свого батька на рівних умовах. У Шотландії лише старша дочка передає герб свого батька своїм нащадкамСлейтер С. Геральдика. Иллюстрированная энциклопедия. Издание второе, переработанное и дополненное. — М.: Изд-во Эксмо, 2005. — с. 128..
Єдине виключення з цих правил — жінка-монарх, як, наприклад, королева Великої Британії Єлизавета II, яка була власницею герба для своїх дітей і мала повний родовий герб, який не міг бути розділений.
Використання герба матері Наприкінці XV—XVII ст. у Європі поширюється мода на родовідні герби, коли на одному щиті розміщували герби кількох поколінь предків, не претендуючи на геральдичний спадок. Як правило, це було на портретах шляхтичів, де розміщувався герб батька, матері та більш далеких предків. Зустрічаються герби предків до шостого коліна (тридцять два герби), що повинно було вказувати на знатність особиАнтонов В. А. Датская геральдика XII—XVII веков. М.: Наука, 2008. — С. 192..
Герб абатис Щит герба абатис має овальну чи ромбічну форму. На ньому зображувався родовий герб власниці, герб монастиря або їх поєднання. Статус власниці визначається абатською патерицею за щитом. Як додаткові елементи можуть виступати чотки з хрестом, девізна стрічка та інші елементи. У певних випадках герб міг зображуватися у більш класичних формах з використанням елементів світської геральдикиHeim, Bruno Bernhard (1978). Heraldry in the Catholic Church: its origin, customs, and laws. Humanities Press. ISBN 0-391-00873-0..
Наполеонівська геральдика
Наполеонівська геральдика в цілому розвивалася в рамках західноєвропейської традиції, коли жінка використовувала герб чоловіка. Проте ця система передбачала виділення гербів для вдів. Вдівство позначалися типовими щитками у центрі родового герба. Для графинь, наближених до імператорського дому, це синій щиток із золотим відкритим портиком з двома колонами та фронтоном. Для графинь-вдів військовиків — у золотому щитку чорний меч вістрям донизу. Для інших графинь — золотий щиток. При цьому дані щитки оточувалися двома золотими пальмовими гілочками, що перев'язувалися знизу синьою стрічкою. Для баронес, наближених до імператорського дому, це червоний щиток із срібним відкритим портиком з двома колонами та фронтоном. Для баронес-вдів військовиків — у срібному щитку синій меч вістрям донизу. Для інших баронес — срібний щиток. При цьому дані щитки оточувалися двома срібними пальмовими гілочками, що перев'язувалися знизу червоною стрічкою.
Канадійська геральдика
У Канаді кожен громадянин чи громадянка має право подавати клопотання про отримання герба«The Governor General of Canada — Applying for Armorial Bearings». Governor General of Canada. Retrieved 2010-10-28.. Канадійці та канадійки, яких було нагороджено Орденом Канади, автоматично мають право отримувати герб, включаючи стрічку ордена, або, якщо вони вже мають герб, оточити стрічкою свій родовий герб«The Constitution of the Order of Canada». Governor General of Canada. 2009-04-30. Archived from the original on 2011-05-30. Retrieved 2010-10-28..
У канадійській геральдиці жінки можуть успадковувати герб нарівні зі своїми братами (якщо такі є). Жінки в Канаді також можуть передавати герб своїм спадкоємцям, незалежно від статі. Ця система рівності чоловіків і жінок є результатом положень Канадійської хартії прав і свобод, яка гарантує, серед іншого, згідно із законом свободу від дискримінації за ознакою статіWatt, Robert D. (Summer 2004). «A Bold, Successful National Cultural Experiment» (PDF). Canadian Monarchist News. The Monarchist League of Canada. Archived from the original (PDF) on 2016-03-03..
У канадійській геральдиці створені окремі бризури позначення старшинства доньок. Бризури