Гру́зьке — село Бишівської сільської громади Фастівського району Київської області, центр Гружчанського старостинського округу. Розташоване в межах південно-західного крила Дніпровсько-Донецької западини за 30 кілометрів на захід від залізничної станції Фастів та за 15 кілометрів на південь від автомагістралі «Київ — Чоп» (Е-40). Через Грузьке двома струмками протікає невеличка річка Сивка. Населення за переписом 2001 року становило 1092 людини. Станом на 1.01.2013 в селі мешкало 862 особиhttp://gruzka-sr.org/index/pasport_teritorialnoji_gromadi/0-4.
Походження назви Згідно з легендою:
Клімат Клімат помірно континентальний, літо тепле, зима не дуже холодна, часто бувають відлиги. Весна починається рано, осінь пізно. Середня температура січня −7 °C, липня +18 °C. Опадів 500 мм/рік. В селі часто бувають бездощів'я, коли сума опадів за 10 днів чи більше становить 0 — 1 мм/добу. Бездощові періоди бувають з травня по вересень.
Природа Ґрунти дерново-підзолисті, чорноземи, супіщані, піщані, глиняні. Ліси мішані. Тварини і птахи характерні для цих лісів. Іноді на грузецьких болотах можна зустріти рідкісні види перелітних птахів. Так, 9 травня 2012 року поблизу Грузького було зафіксовано могильника з Угорщини на ім'я Panni, віком близько одного рокуhttp://aetos.kiev.ua/berkut/berkut29/berkut29-09.pdf.
Історія Зі східного боку від села тягнеться четвертий змієвий вал, виникнення якого, як захисної споруди на шляху до князівської столиці Києва, датується VIII століттям (згідно з дослідженням А. С. БугаяЗмійові вали: зб. матеріалів наук.-дослідницької спадщини / А. С. Бугай; упорядкув., передм. О. Бугая. — К.: ДП Вид. дім «Персонал», 2011. — 276 с.: шл. — (Б-ка українознавства; Вип. 15).).
Згідно з легендою, записаною Едвардом Руліковським, в Грузькому мешкали жінка й діти героя руського епосу Солов'я Розбійника, який звив собі гніздо на дванадцяти дубах в пущі, де нині село Соловіївка, біля Брусилова (тепер — Житомирська область). Вбивши Солов'я, Ілля Муромець поклав його в труну і їхав через Грузьку.
Аж до 1648 року, коли в Україні вибухнуло Велике повстання під проводом Богдана Хмельницького, власники містечка Рожева Цетнери намагалися у всякий спосіб повернути собі землі, захоплені власником містечка Бишева Щесним Харлінським. Він нібито на ґрунтах дідичного урочища Лозків, що звалося Коркоші, та на річці їхній Манці заклав слободи Грузька та Ястребна. Можливо, на те були певні підстави, адже в розмежуванні земель між Василем Лозою (власником Рожева), Богушами Гулькевичами (власниками Ясногородки) і Харлінськими (власниками Бишева) від 1574 року знаходимо належні до Рожева Загрузні озера. 1 червня 1578 року згадано урочище Грузькі Руди між Бишевом і Брусиловим. Поселення під назвою Грузька у власності Харлінських вперше згадано 30 липня 1604 рокуБукет Є. Історія кожного поселення — сягає коренями у глиб століть // Макарівські вісті. — 2012. — 3 лютого. — № 5 (10705). — С. 4-5..
18 століття
1700—1706 — козаки Семена Палія та місцева громада побудували в Грузькій дерев'яну трибанну церкву в ім'я Архистратига Михаїла. 1755 — землевласник Діонісій Харлінський побудував нову церкву з дзвіницею. 1768 — під час «Коліївщини» Грузька стає центром діяльності гайдамацького загону Івана Бондаренка. Саме тут 12 липня 1768 року козацька рада обирає його полковником повстання надвірних козаків і Грузька ненадовго стає столицею Війська ЗапорозькогоБукет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7.
19 століття 22 січня 1824 — землевласник Леонтій Харлінський дав Францішці Соколовській на рік заставний документ на частину його села Грузької під позику в 4000 рублів сріблом. Після смерті дворянки у 1825 році, її брати Станіслав та Микола Петровські були обмануті Харлінським і отримали замість Грузької іншу маєтність, за якою був борг сумою в 106400 рублів. Петровські змогли відстояти своє право на спадок лише 8 вересня 1828 року. Харлінський був зобов'язаний виплатити свій борг у 4000 рублів та відшкодувати моральні збитки.ЦДІАК України, ф. 533, оп. 5, спр. 1330, ст. 1—48 1840 — після смерті Л. Харлінського грузецький маєток переходить у власність Дарини Феліксівни Фрейґанґ. 1841 — суд виділяє частину села Грузької учаснику Польського повстання А. Павші. 1842 — судовий акт на розподіл маєтку. Села Козичанку, Пусту Вольшку та Соснівку з грузецького маєтку купує Гаврило Кржижанівський. 1843 — продаж з грузецького маєтку сіл Юрівки — Йосипу Блоцькому та Ястребної — Анні Жмієвській. 1844 — остаточні розподільчі акти. А. Павша продає свою частину села Д. Ф. Фрейґанґ. Жовтень 1850 — заснування хутора Весела Слобода. 1851 — перші дані про наявність винокурного заводу в землевласниці Фрейґанґ. Він працював лише в зимовий період, бо влітку всі люди були зайняті сільськогосподарськими роботами. 1852 — ремонт церкви Архистратига Михаїла коштом прихожан. 1857 — відкриття у селі Грузька церковно-приходської школи. 1861—1864 — Селянські заворушення у Грузькій після виходу царського маніфесту про скасування кріпацтва. 1862 — єврейські купці придбали у землевласниці 1465 десятин орної землі, 925 неорної, 1114 десятин лісу та винокурний завод. 1864 — 216 десятин землі біля Грузької купує Мар'яна Мегедь з Мотовилівки. У другій половині XIX століття за рахунок переселенців із Грузької населення хутора Мар'янівки (Мегедів) становило 46 осіб. 1866 — Дарина Феліксівна Фрейґанґ продає маєток у Грузькій своєму чоловікові Василю Васильовичу Фрейґанґу. 1866 — село Грузька до 1880 року стає центром Грузецької волості. 1867 — селяни вперше після 1861 року викупили у землевласника частину земель. 1873 — пожежа на винокурному заводі. 70-ті роки XIX століття — заснування на північно-західних грузецьких землях німецької колонії Старицьке. 1882 — надання приходській школі окремого будинку. 80-ті роки XIX століття — село придбали землевласники Бетулинські. 1888 — Ольга Михайлівна Мольська купує винокурний завод. З 1890 до 1897 року настоятелем Михайлівської церкви в Грузькій був Михайло Оксентійович Стельмашенко — засновник Гімназії Стельмашенка в Києві. За його каденції архітектором Володимиром Ніколаєвим було спроєктовано нову будівлю церкви, яка була освячена в 1900 році.
У 1896 році вчителем церковно-парафіяльної школи в Грузькій був Олександр КошицьБукет Є. В. Спадщина братів Кошиців: невідомі сторінки з історії двох сіл на Фастівщині // Всесвіт. — 2024. — № 1–4. — С. 233—239.. Початок 90-х років XIX століття — п'ять козацьких сімей (Корній Дорошенко, Середняк-Козак та інші) орендують 25 десятин власницьких земель, на яких засновують хутір Чемерешень (Черемошень). На цьому хуторі, серед численних черемх, проходили майже всі грузецькі весілля кінця XIX — початку XX століття. В той же час навколо села виникають хутори: Перекопане (Перекоп), Зіняк (Зіньок), Князьке, Василівка (Василівщина). На 1900 рік на всіх цих хуторах проживало всього 27 осіб.
На 1900 рік в Грузькій було 159 дворів, проживало 2449 чоловік. Землі було 4976 десятин, з яких землевласникам належало 2654 десятини, церкві — 53, селянам −2259 десятин. Господарство у землевласників велося за дев'ятипільною системою, у селян — за трипільною.
В селі на 1900 рік діяли: православна церква, каплиця, приходська школа, винна лавка, пивна лавка, п'ять торговельних лавок, винокурний завод землевласниці Ольги Вікторівни Бетулинської з вісьмома робітниками під керівництвом Івана Адамовича Саницького, водяний млин, що належав землевласникам, три вітряки, що належали селянам: Михайлу Машовцю, Василю Іванченку, Ємельяну Мирончуку (на кожному млині по одному робітнику), паровий панський млин з двома робітниками. Пожежна частина села Грузька мала чотири бочки та два багри (довга жердина з гаком), що належали селянам, а також насос та три бочки землевласників. На догляд і ремонт пожежної частини землевласники витрачали п'ять рублів на рік. Сільська громада мала один запасний хлібний магазин.
Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви св. Михаїла с. Грузьке Бишівської волості Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України.
20 століття Листопад 1903 — виступ селян села Грузька проти землевласників. Початок XX століття — відкриття у Грузькій цегельного заводу. Робочий день на ньому був від чотирьох годин ранку і до заходу сонця. На цеглі, яку виготовляв завод, було викарбувано В. Г. М. (ініціали землевласника — Віктор Генріхович Мольський). Відкриття власниками села бібліотеки для селян, де кожен охочий міг читати газети та книжки. 30.07. 1904 — пожежа у Грузькій. Згоріло 35 будинків. 1904—1905 — розповсюдження в селі робітниками Київських заводів прокламацій РУП «Страйкуйте», РСДРП «Ко всем. Граждане протестуйте против войны. Требуйте мира», «Царская конституция», «Ко всем рабочим города Киева», «Уроки войны» та інших. Літо 1904 — селянські заворушення. 10 чоловік, на чолі з Володимиром Михайловичем Машовцем почали палити скирти, рубати ліс і закликати людей до загального страйку. Вони побили урядника, який намагався їх заарештувати, знищили бібліотеку для селян. Повстання було придушене каральним загоном поліції, у складі 50 чоловік. 30 липня 1907 року суд постановив вислати всіх учасників повстання до Архангельської губернії під нагляд поліції. Причому, В. Машовця на три роки, а всіх інших — на два роки кожного (ЦДІАК України ф.442, оп.857, спр.298, арк.1—27). Перше десятиліття XX століття — землевласники відкривають вапельню. 20.05.1904 — селянин Аким Коваль підпалив цегельний завод О. М. Мольської. Збитки оцінено в 700 рублів. 1907 — після Столипінської реформи заможні селяни купують землю за селом, кількість населення на хуторах швидко зростає, утворюються нові хутори та урочища. Загальна їх кількість досягала 50, населення — майже 500 осіб. Квітень 1912 — пожежа, у якій згоріло 12 будинків селян. 1914—1916 — Віктор Генріхович Мольський закриває вапельню та цегельний завод, продає обладнання винокурні у Червону Слободу, готується до виїзду за кордон. Жовтень 1917 — селяни намагаються увірватися до маєтку землевласників, про що було повідомлено телеграмою в Губернський комісаріат. Родина Мольських від'їздить до Польщі. Грудень 1917 — в Грузьку прибули Вільні козаки Центральної Ради. На загальних зборах селян вони отримали перелік людей, які заважають нормальному життю в селі. Згодом, у новорічну ніч, було розстріляно 15 чоловік у Грузькому та чотирьох братів Каратюків на Мар'янівських хуторах. 1918 — в селі створено революційний комітет, який очолив Кирило Васильович Лобань. Ревком керував сільською громадою і селом до створення сільської ради. Наприкінці року було утворено Грузьківську сільську раду. Її очолив Іван Сергійович Петрусь. В період визвольних змагань в Грузьку неодноразово входили різноманітні озброєні загони. Постійний неспокій не давав змоги встановити нормального життя в селі. 1919 — Грузьку зайняли денікінці. Під загрозою розстрілу вони наказали селянам зібрати 250 пудів вівса. Овес було зібрано, але в той час з боку села Фасової наступали більшовики. Денікінці покинули все і стали спішно відступати на село Козичанку. Пилип Петрович Голубовський вказав червоним шлях відступу білих, але останні через кілька днів знову зайняли село порубали на цвинтарі, за зраду, голову сільської ради і П. П. Голубовського. Травень 1921 — утворено комітет незаможних селян, головою якого обрали спочатку Свирида Антоновича Новика, а незабаром Назара Панасовича Новохатнього. Розподіл власницьких земель. Вся земля поділялась на п'ять категорій (п'ята — піщаний горбок). Замість однієї десятини землі першої категорії можна було брати, наприклад, п'ять десятин п'ятої. Заможним селянам було доручено обробляти землю бідним вдовам, бо останні не мали необхідного інвентарю. У приватному секторі працювала маслобойня та шість вітряків. Після трирічної перерви відновила роботу школа, з метою подолання неписьменності серед дорослого населення було відкрито хату-читальню.