Сигнальна система (від «знак» та «ціле», «з'єднання») — система умовно-рефлекторного і безумовно-рефлекторного зв'язків вищої нервової системи тварин включно з людиною, рефлекс щодо навколишнього світу. Зазначений термін введений Іваном Павловим для характеристик розрізняння тварин від людей, різниці сигнальної діяльності їх мізків, на виявлення специфічних типів людей (див. «Ідеалізм», «Матеріалізм»).

Типи сигнальних систем

Розрізняють сигнальні системи: першу, другу

Загалом сучасні науковці приділяють увагу пінеальній залозі (шишкоподібне тіло, епіфіз) в розумінні сигнальних систем щодо свідомості, надсвідомості, підсвідомостіDylan Charles, «Do Electromagnetic Fields Affect the Pineal Gland, Limiting Human Consciousness?», Waking Times, November 20, 2012 . Окремо сигнальні системи одна від одної не існують, а є у взаємодії.

Способом регуляції поведінки живих істот є перша сигнальна система та друга сигнальна система в навколишньому світі, властивості яких сприймаються головним мозком у вигляді сигналів, або вловлюються безпосередньо органами почуття (відчуття кольору, запаху, звуку й ін. — це дія першої сигнальної системиСигнальные системы // «Психология» (словарь) / под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. — 2-е изд. — г. Москва, «Политиздат», 1990 г. — 494 с. — С. 360—361. ISBN 5-250-00364-8 , див. «Іманентність»). Тобто формування уяви завдяки сприйняттю інформації через канали — дотик, смак, зір, нюх та слух.

Уявлення у вигляді знакової системи мови — це дія другої сигнальної системи, що в процесі праці та мовного спілкування дозволяє відображати навколишній світ у зрозумілій узагальненій формі; взаємодіє з першою сигнальною системою. Тут слід розглядати знак як одиницю інтелектуальної активності словом, абстрагуванням і т. ін.: Знаки як носії культурного змісту, музикальних звуків, вираження рухами, малюнки і т. ін..

Перша сигнальна система розвинена практично у всіх тварин тоді, коли друга сигнальна система присутня тільки у людини і, можливо, у деяких китоподібних. Це пов'язано з тим, що тільки людина здатна формувати частково відокремлений (абстраговний-абстрактний) від обставин образ (також — художній образ, психологічний образ). Після проголошення слова «цитрина» людина може уявити, яка вона кисла і зазвичай кривиться, коли їсть її, тобто проголошення слова викликає в пам'яті образ (спрацьовує друга сигнальна система); якщо при цьому почалося підвищене відділення слини, то це робота першої сигнальної системи. — Так знаючи цю особливість Чарлі Чаплін вирішив допомогти своєму другові на конкурсі духових оркестрів: він став перед оркестром-конкурентом та почав без виразу емоцій на обличчі їсти лимон, дивлячись на це у музикантів виділялася слина, вона забивала труби духових інструментів, і через це знижувалася якість гри на музичних інструментах.

Сигнальна система є предметом вивчення фізіології вищої нервової діяльності людини і етології. Акцент на дослідженні першої та другої сигнальних систем робив Іван Павлов, що далі розробив Леон Орбелі. Автором концепції третьої сигнальної системи став — Ігор ГеллерПавел Сергеевич Лачёв, 2.5.1. Сигнальные системы // «Основы русской семантики », монография, 10.01.2015 .

Типи людей При відносному домінуванні в людині першої сигнальної системи складається художній тип особистості (емоційність), а при превалюванні другої сигнальної системи — розумовий тип (інтелектуальність); а при переважанні третьої сигнальної системи — духовний тип (духовність)Шмелев Игорь, «Третья сигнальная система» / The Third Signal System (пер. с англ. И. Иванова), изд. И. Шмелев, серия «Золотое сечение», 2006 г. — 348 с. — ISBN 5-85952-016-6 Steven E. Petersen, Michael I. Posner, «The Attention System of the Human Brain: 20 Years After», National Center for Biotechnology Information, U.S. National Library of Medicine, 2012 Apr 12 .

Див. також Вища нервова діяльність Центральна нервова система Сигнальні системи клітин

Примітки

Джерела Сигнальные системы // «Психология» (словарь) / под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. — 2-е изд. — г. Москва, Политиздат, 1990 г. — 494 с. — С. 360–361. ISBN 5-250-00364-8 Burdyuzha Vladimir, «The Future of Life and the Future of our Civilization», Springer Publishing, New York, 2006 — 495 p. — ISBN 978-1-4020-4967-5

Посилання