Рибалкін Станіслав Геннадійович (28 березня 1935 с. Берикульський, Тисульський район, Кемеровська область, РРФСР, СРСР — 11 серпня 1995, м. Чернігів, Україна) — радянський артист оперети і співак; поет і письменник Чернігова.
Біографія Народився у Сибіру, в гірничому селищі Берикульському Кемеровської області. Після армії закінчив музичне училище і свою трудову кар’єру розпочав з артиста оперети Кемеровського обласного театру музичної комедії. Публікував вірші в сибірських газетах і журналах.
Писав з юнацьких років, особливо плідно — у останні роки життя.
Із 1970 року мешкав у Чернігові.
З листопада 1986 року — відвідує засідання літоб'єднання. Вірші друкував у багатьох всесоюзних виданнях, а також місцевих журналах «Донбасс» і «Радуга», альмансі «Черниговцы».
В конці 1995 року, вже після смерті письменника, вийшла збірка віршів «В плену совдеповских пространств».
2016 — Лауреат Премії ім. Миколи Гоголя «Тріумф» (посмертно) — за подвижницьку літературну діяльністьОголошено лауреатів міжнародної літературної премії «Тріумф» за 2016 рік (31.03.2016).
Вірші Табачище - волнами... Бабы юбки подобрали... Глянешь - вроде бы недомерка... Ты погладь моё сердце... За всё когда-нибудь отвечу!.. Рыжий берег наискосок... Осторожно муравейники... МУЖИКИ: Я в глаза их гляжу зачем-то... А теперь осторожно вспомнить... Опять ведут взъярённого быка... Теряю я друзей, теряю... Предсказываю: буду я распят... Включаю. Вижу давнего врага... Такие времена!.. Душа распорота... Вот и славно, добро, - сам с собою поладил я... Я рискую? Так что же - пусть!.. Назло эпохам, в пику временам... СЕРДЦЕ: Вдруг сорвётся с места сердце... Нет, ты ещё не отзвенела... Уйду туда, где лес пока что... То бродит где-то там... Лезет кошка на колени... Отсвистело, отсатанело... Мама, мама, постели мне... Какими были голубыми дали!.. Спасибо, жизнь, за то, что ты была... Не плачьте -так уж наворожено...
Уривки
Посилання
Джерела Русская поэзия Чернигова, ХХ век: антология. - «ЭСХА», Чернигов, 2009. - с. 400. С.Рибалкин. «СПАСИБО, ЖИЗНЬ, ЗА ТО, ЧТО ТЫ БЫЛА…». - Чернигов, 1995. Спогади Святослава Хрикіна Олексій КРАЧИЛО. Гілка сибірського кедра. - 04.04.2015