«Зелена Євангелія» — четверта збірка поезій українського поета Богдана-Ігоря Антонича, що вийшла друком вже після смерті автора у 1938 року у львівському видавництві «Ізмараґд». Починається епіграфом: «Із всіх явищ найдивніше явище існування».
Провідна тема збірки — зображення гармонії живого та неживого на землі, людина й одухотворена природа.
Композиція і структура У збірці Б.-І. Антонич використовує ту саму композиційну схему що й у попередній книзі«Книга Лева»: три глави, у яких розвивається поетична ідея («тріада»), розділені двома ліричними інтермецо. На думку Н. Колтакової, глави апелюють до глав Біблії. Натомість інтермецо — це один із засобів передання звуко-кольорового поетичного світу автора. +«Зелена Євангелія»Перша глава«Запрошення», «Життя по грецьки біос», «До істот з зеленої зорі», «Епічний вечір», «Екстатичний восьмистроф», «Концерт»Перше ліричне інтермеццо«Перша глава Біблії», «Весільна», «Весільна ніч», «Хміль», «Два серця», «Тернина», «Підкови», «Барвінкова щирість», «Малий гимн», «Портрет теслі», «Теслів син», «Ярмарок», «Зозуля», «Наука», «До дна», «Мій цех»Друга глава«Хліб насущний», «Бики й буки», «Знак дуба», «Ідольські ночі», «Схрещення», «Дует», «Сад»Друге ліричне інтермеццо«Корчмарські чари», «Косовиця», «Яворова повість», «Черемховий вірш», «Проповідь до риб», «Коропи», «Вільхи», «Калина», «Зима», «Захід», «Весна», «Вишні», «Міт», «Вітер століть», «Село», «Дахи», «Хати», «Поворот», «Країна благовіщення»Третя глава«Дві глави з літургії кохання», «Золотоморе», «Руно», «Молитва за душі топільниць», «Посли ночі», «До гордої рослини, цебто до себе самого», «Дзвінкова пані», «Дім за зорею»
Ліричний герой Ліричний герой поезії є спостерігачем довколишнього світу. Він тісно пов'язаний із довкіллям, тому активно зливається з ним. Звідси чимало уподібнень природі в текстах.
Одним із найвідоміших прикладів злиття з природою ліричного героя є поезія «Вишні».
Наскрізним у збірці є мотив творчості. Ліричний герой Б.-І. Антонича почувається поетом, творцем. Слово він сприймає не як абстракцію і знаки, а живий організм.
Крім того, вірш «Вишні» перегукується з художнім світом поезії Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати». Водночас трактування образів своєрідне. Б.-І. Антонич ототожнює свого ліричного героя з хрущем, тобто частиною природного світу. Образи вишень і соловейка — національні вкраплення, зв'язок із рідною землею. Водночас це джерело натхнення. Отже, головна думка поезії — утвердження літературної спадкоємності.
Художні особливості
Мотив біологізму Колірна гама віршів збірки перегукується з образно-символічним змістом. Натрапляємо на низку рослинних елементів (трава, листя, квіти, дерева, кущі, зілля, хміль, барвінок, ліщина, явір, береза, лілеї, дуби, малина, смерека, вишні тощо). Домінантним у збірці є образи землі, неба, сонця, місяця та зір. Крім того, центральний мотив поезій — прославлення буйноти життя, первісної, недоторканої людиною природи, вічних природних законів.
Поет не просто зображує природу чи передає свою прихильність і захоплення нею. Б.-І. Антонич буквально поклоняється біосу. Відтак поширеним є образи децентралізованих світил, що ростуть на деревах (зокрема в поезіях «Весна», «Село»).
Екзистенційні мотиви Поезії зі збірки символічні та передаючи філософські міркування автора. Однією з проблем у текстах постає питання людського існування. Про це зокрема зазначала М. Новикова.
Поет осмислює екзистенційні мотиви крізь призму природного. Тому одним із засобів відображення існування у збірці є зелений колір, який контрастує із чорним — небуттям.
Б.-І. Антонич змальовує природу й людину в єдності, взаємозалежності. Збірка містить чимало рядків, у яких поет порівнює себе з тваринами та рослинами рідного краю. У минулому і в сучасному автор бачить себе і весь рід людський як маленький атом землі, природи. Циклічність природи, її ірраціональність стають у цій книжці для Антонича своєрідними релігійними процесами. Його погляди на вічність можна порівняти до інтерпретації вічності у буддистів: після шести реінкарнацій в рослинні й тваринні форми людська душа стає зорею у якомусь «занебесному» сузір'ї («Дім за зорею»). У «Зеленій Євангелії» виявлено витончену та художньо перевтілену містику.
Джерела
Посилання Збірка «Зелена Євангелія» на сайті Е-бібліотека «Чтиво»
Рубчак