Загреб

За́греб () — столиця і найбільше місто Хорватії, її головний політичний, економічний, науковий, транспортний і культурний центр. Розташований у північній частині країни, на річці Сава, біля південних схилів гори Медведниця.

За переписом 2021 року в адміністративних межах міста Загреб проживало 767 131 особа, з них 663 592 — у населеному пункті Загреб. Офіційно визначена міська агломерація Загреба, до якої входять столиця та ще 29 міст і громад, мала 1 051 045 жителів у 2021 році.

Загреб має особливий адміністративний статус — це одиниця місцевого самоврядування, що одночасно виконує повноваження жупанії, і не входить до складу сусідньої Загребської жупанії. Місто поділене на 17 міських районів, 218 місцевих комітетів і 68 населених пунктів.

Назва Етимологія назви Загреб остаточно не з'ясована. У писемних джерелах назва вперше зафіксована 1134 року в грамоті архієпископа Естергома Феліціана у формі . Одне з поширених наукових пояснень виводить назву з праслов'янської основи *grębъ і реконструйованої форми *Zagrębъ, пов'язаної з насипом, валом або укріпленим місцем. У німецькомовних джерелах місто було відоме як Agram.

Популярна міська легенда пов'язує назву з хорватським дієсловом zagrabiti («зачерпнути»): за переказом, спраглий чоловік наказав дівчині Манді зачерпнути води з джерела словами Zagrabi, Mando!. Історики й мовознавці розглядають цю оповідь як народну етимологію, а не як доказ походження назви.

Історія

У минулому місто було столицею Хорватського королівства, Королівства Хорватія і Славонія, Держави словенців, хорватів і сербів, Незалежної Держави Хорватія та союзної республіки у складі федеративної Югославії. Також був адміністративним центром однойменної жупанії та області, Савської бановини, бановини Хорватії та великих жуп Пригір'я і Гора-Пригір'я.

Античність і середньовіччя

Найважливішим античним міським осередком поблизу сучасного Загреба була римська Андаутонія на місці нинішнього Щитар'єво. Вона розвивалася від I століття н. е. і приблизно чотири століття була адміністративним, господарським і культурним центром навколишньої території.

Близько 1091 року, але не пізніше 1094-го, угорський король Ласло I заснував Загребську дієцезію. Біля кафедрального осередку розвинувся церковний Каптол, а на сусідньому пагорбі — світський укріплений Градець. Їх розділяв струмок Медвешчак.

Під час монгольської навали 1242 року околиці Загреба були спустошені. Того ж року король Бела IV видав Золоту буллу 1242 року, якою надав Градецю статус і привілеї вільного королівського міста. Каптол і Градець залишалися окремими юридичними громадами протягом кількох століть. Суперечки між ними стосувалися земель, млинів, мит, ринків, податків і юрисдикції та часом переходили у збройні сутички. Назва вулиці Кривавий міст () нагадує про це тривале суперництво.

XVI—XVIII століття У XVI—XVII століттях, на тлі османської експансії, Загреб дедалі більше утверджувався як політичний та адміністративний центр хорватських земель. Хорватський і хорватсько-славонський сабори дедалі частіше засідали в місті; 1621 року бан Нікола IX Франкопан став першим баном, який постійно тримав свою резиденцію в Загребі.

На початку XVII століття до Загреба прибули єзуїти, які заснували гімназію, монастир і церкву святої Катерини. 1669 року імператор Леопольд I підтвердив привілеї академії, що стала попередницею Загребського університету. У XVII—XVIII століттях місто неодноразово потерпало від пожеж та епідемій. 1776 року королівська рада повернулася з Вараждина до Загреба, що ще більше зміцнило його адміністративну роль.

XIX — перша половина XX століття

У XIX столітті Загреб став одним із головних центрів хорватського національного відродження. 1850 року Градець, Каптол, Нова Вес і Влашка вулиця були об'єднані в єдине місто; першим мером нової міської адміністрації став Янко Камауф.

1862 року відкрилася перша залізнична лінія, що з'єднала Загреб із Зиданим Мостом і Сисаком; 1863 року місто отримало газове освітлення, 1878-го — централізований водогін. Після руйнівного землетрусу 1880 року Загреб пережив масштабну перебудову, під час якої сформувався значний сегмент сучасного Нижнього міста. 1891 року почав діяти кінний трамвай, згодом електрифікований.

Після Першої світової війни Загреб увійшов до складу Королівства сербів, хорватів і словенців, пізніше Королівства Югославія. У міжвоєнний період місто швидко зростало й залишалося одним із головних промислових і культурних центрів держави.

У 1941—1945 роках Загреб був столицею Незалежної Держави Хорватія, союзної державам Осі. Режим усташів переслідував і вбивав сербів, євреїв, ромів і політичних противників, водночас у місті діяло комуністичне підпілля. У травні 1945 року Загреб зайняли югославські партизани.

Повоєнний і сучасний період Після Другої світової війни місто швидко розширювалося. Від середини 1950-х років масова житлова забудова перейшла на південь від Сави, де сформувався Новий Загреб. У 1987 році місто приймало літню Універсіаду, для якої було збудовано й модернізовано низку спортивних та міських об'єктів.

25 червня 1991 року хорватський Сабор проголосив суверенітет і незалежність країни — Загреб став столицею незалежної Республіки Хорватія. Під час війни за незалежність місто уникло масштабних руйнувань, але в травні 1995 року зазнало двох ракетних обстрілів, унаслідок яких загинули семеро цивільних.

22 березня 2020 року поблизу Загреба стався землетрус магнітудою 5,4, що спричинив значні пошкодження історичних будівель, лікарень, церков і житлового фонду; одна людина загинула. Відбудова й сейсмічне посилення низки пам'яток та громадських установ тривали й у середині 2020-х років.

Географія Положення Загреб лежить у північній Хорватії в долині Сави, між рівнинами Посавини та південними схилами Медведниці. Середня висота центральної частини міста становить близько 158 м над рівнем моря, а найвища точка адміністративної території — вершина Слєме на Медведниці (1035 м).

Адміністративна площа Міста Загреб становить 641,2 км². На північ від міста розташований природний парк Медведниця; на південному заході й півдні важливими рекреаційними зонами є Ярун і Бундек.

Клімат Клімат Загреба помірний, з чітко вираженими сезонами. За класифікацією Кеппена його зазвичай відносять до типу Cfb — помірного океанічного клімату, близького до межі з вологим континентальним. За кліматичною нормою 1991—2020 років середня річна температура на станції Загреб-Максимір становить близько 11,9 °C, а річна кількість опадів — близько 874 мм. Абсолютний максимум температури на станції Максимір становив 40,4 °C, мінімум — −27,3 °C.

Адміністративний устрій і населення

Місто Загреб одночасно має статус міста і жупанії. Як столиця держави, Загреб є місцем розташування Хорватського сабору, уряду та центральних органів державної влади. Його органами місцевого самоврядування є Міська скупщина та мер. Мером є Томислав Томашевич, уперше обраний 2021 року і переобраний 1 червня 2025 року. Головою міської скупщини 10 червня 2025 року обрано Матея Мішича.

На виборах до міської скупщини 2025 року коаліція «Можемо!»—СДП отримала 25 із 47 мандатів; коаліція на чолі з ХДС — 8, незалежний список Марії Селак Распудич — 7, коаліція Servus Zagreb — 4, список Томислава Йонича — 3.

Адміністративна територія поділена на 17 міських районів. Нижчим рівнем місцевого самоврядування є 218 місцевих комітетів. В офіційному реєстрі просторових одиниць станом на 2024 рік на території Міста Загреб зафіксовано 68 населених пунктів.

За переписом 2021 року хорвати становили 93,53 % населення міста. Серед найбільших національних меншин були серби (12 035 осіб; 1,57 %), босняки, албанці, роми, словенці, македонці та чорногорці. Населення Загреба дещо скоротилося порівняно з переписом 2011 року, коли в адміністративних межах міста проживало 790 017 осіб.

Економіка

Загреб є найбільшим економічним і діловим центром Хорватії. Традиційна промисловість охоплює електротехніку, машинобудування, хімічне й фармацевтичне виробництво, харчову промисловість, поліграфію та інші галузі; дедалі більшу роль відіграють фінанси, інформаційні технології, торгівля, професійні послуги, державне управління, освіта й охорона здоров'я. У місті розташовані Хорватський народний банк, Загребська фондова біржа, штаб-квартири INA, Hrvatski Telekom, банків та багатьох найбільших хорватських компаній.

За остаточними регіональними рахунками Хорватського бюро статистики, валовий внутрішній продукт Міста Загреб у 2023 році становив 26,671 млрд євро, або 34 518 євро на одного жителя; це дорівнювало 168,2 % середнього показника по Хорватії. У другому кварталі 2026 року середня місячна чиста заробітна плата працівників юридичних осіб у Загребі становила 1784 євро, що було найвищим показником серед хорватських жупаній.

Туризм посідає помітне місце в міській економіці. У 2025 році комерційні заклади розміщення Загреба зареєстрували 1 431 885 прибуттів і 2 721 617 ночівель; 79,9 % ночівель припадало на іноземних гостей.

Транспорт

Загреб — головний транспортний вузол Хорватії. Поблизу міста сходяться автомагістралі A1 у напрямку Карловаца, Спліта й південної Адріатики, A2 до Словенії, A3 у напрямку Славонії та Сербії, A4 до Вараждина й Угорщини та A11 до Сисака.

Громадський транспорт забезпечують насамперед трамваї й автобуси міської компанії ZET, а також приміські поїзди. Регулярна трамвайна мережа має 15 денних і 4 нічні маршрути, хоча окремі лінії можуть тимчасово змінюватися через будівельні роботи. У 2024 році трамваї перевезли близько 121,8 млн пасажирів.

Загребський фунікулер, що сполучає Нижнє й Верхнє місто, відкритий 1890 року і має довжину лише 66 м. Після комплексної реконструкції він знову відкрився 19 травня 2026 року. На Медведницю веде також канатна дорога на Слєме.

Головний залізничний вокзал є центром хорватської пасажирської мережі; залізниці ведуть у напрямках Любляни, Вараждина, Осієка, Карловаца, Рієки та Сисака. Загребський автовокзал обслуговує міжміські й міжнародні автобусні маршрути.

Міжнародний аеропорт Загреба імені Франьо Туджмана розташований приблизно за 17 км на південний схід від центру, біля Великої Гориці. Сучасний пасажирський термінал відкрився 2017 року. У 2025 році аеропорт обслужив рекордні 4 721 563 пасажири.

У серпні 2025 року місто запустило систему громадського велопрокату Bajs із 2000 велосипедів на 180 локаціях.

Освіта і наука

Головним закладом вищої освіти є Загребський університет. Його інституційна традиція бере початок від єзуїтської академії, привілеї якої 1669 року підтвердив імператор Леопольд I; сучасний університет урочисто відкрито 1874 року. Станом на 2026 рік університет об'єднував 31 факультет і три академії.

У Загребі розташовані Хорватська академія наук і мистецтв, Національна й університетська бібліотека, Хорватський державний архів, Інститут лексикографії імені Мирослава Крлежі та численні науково-дослідні інститути.

У 2025/26 навчальному році місто було засновником 126 початкових і 66 середніх освітніх закладів; поряд із ними діяли приватні та конфесійні школи.

Культура і пам'ятки

Історичне ядро Загреба складається з Верхнього міста — колишніх Градця й Каптола — та Нижнього міста, значна частина якого сформувалася у XIX столітті. До найвідоміших пам'яток належать Загребський собор, церква святого Марка, Вежа Лотршчак, Кам'яна брама, Площа бана Єлачича, кладовище Мірогой, площі й парки так званої «Зеленої підкови».

Хорватський національний театр відкрито 1895 року. Найбільшим концертним залом є Концертний зал імені Ватрослава Лисинського, а значну частину великих спортивних і концертних заходів проводить Арена Загреб.