Лори́ка сегмента́та () — тип сегментованого (ламінарного) обладунку, панцир з поперечних металевих смуг (штаб), який уживався у Римській імперії з I ст. до н. е. до ІІІ ст. н. е. Сам термін «lorica segmentata» (від lorica — «лорика», «панцир», та segmentum — «частка», «сегмент») з'явився тільки у XVI ст. Давньоримська назва обладунку невідома: припускають, що римляни звали його lorica laminata («смуговий панцир»).

Опис Лорика сегментата складалася з широких залізних смуг (обхопних обручів), з'єднаних зсередини шкіряними ременями. Смуги були розташовані поперечно (горизонтально) на тілі, перекриваючи одна одну. Вони оточували торс з двох боків, закріпляючись з передньої і задньої частини. Верхня частина тіла і плечі захищалися додатковими смугами — наплічниками (птеругами), нагрудником і наспинником. Елементи, які з'єднували деталі (застібки, пряжки, кільця) робили з бронзи. Пізні варіанти лорика сегментата (І ст. н. е.) робили за спрощеною технологією: бронзові кільця замінили на прості заклепки, ремені — на гачки, замість двох поясних пластин стали робити одну широку.

Історія

Час появи подібних обладунків у римлян точно невідомий, припускають, що лорика сегментата з'явилася у I ст. до н. е. Тривалий час вважали, що вони використовувалася виключно легіонерами — важкою римською піхотою, а вершники та ауксиліарії носили кольчуги (лорика гамата). Проте, археологічні знахідки показують використання такого панцира у місцевостях, де гарнізони складалися тільки з ауксиларіїв.

У ІІІ ст. н. е. з наданням всім перегринам (жителям Римської імперії) римського громадянства легіонери втратили свої привілеї. Це спричинило зникнення лорика сегментата, ймовірно, внаслідок її високої вартості і складнощів в обслуговуванні. Про відмову від технологічно складного обладунку пише Вегецій:

Типи Протягом часу конструкція лорика сегментата зазнавали істотних змін. Наразі розрізнюють такі її типи. «Калькризький» тип (Kalkriese). Названий за горбом Калькризе поблизу міста Брамше у Німеччині, відомим археологічними знахідками. Зразки цього типу належать періоду 20 р. до н. е. — 50 р. н. е. Також цей тип іноді зовуть «Корбриджським А». «Корбриджський» тип (Corbridge), також відомий у деяких джерелах як «Корбриджський В». Отримав назву за ім'ям села Корбридж в Англії, розташованому на місці давньоримського військового поселення Корстопітум або Коріосопітум (Corstopitum, Coriosopitum). Лорика сегментата такого типу також знаходять у Керліоні (Уельс), Карнунті (Австрія), Карлайлі (Англія) та Леоні (Іспанія). Зразки датують періодом 40-120 р.р. н. е. «Ньюстідський» тип (Newstead). Отримав назву за ім'ям села Ньюстід в області Скоттіш-Бордерс (Велика Британія), яке вважають найдавнішим поселенням у Шотландії. На початку нашої ери там розташовувався римський військовий табір. Зразки належать періоду 120—250 р.р. н. е. Можливо, існував четвертий тип — лорика зі залізних смуг з лускатими наплічниками. Проте, єдиним свідченням його існування є сильно пошкоджена статуя в Алба-Юлія в Румунії.

Посилання «Калькризький» («Корбриджський А») тип «Корбриджський» («Корбриджський В») тип «Ньюстідський» тип

Сучасні реконструкції

Див. також

Ламінарний обладунок — панцир з металевих (рідше — дерев'яних) смуг Лорика — загальна назва давньоримського панцира Бригантина (обладунок) Куяк Самурайський обладунок Лорика мускулата — давньоримська анатомічна кіраса (складалася з нагрудної та наспинної пластин зі зображенням м'язового рельєфу) Лорика плюмата — давньоримський лускатий панцир на кольчужній основі Лорика серта — давньоримський панцир з пластин, з'єднаних кільцями Лорика сквамата — давньоримський лускатий панцир на тканинній основі

Галерея

Примітки

Джерела Лорика сегментата Лорика: доспех римского легионера