Еміграція військовиків армії УНР та УГА була спричинена поразкою української революції 1917—1921. Зазнавши поразки в боях із силами супротивних військ, що переважали, українські війська змушені були відступити на територію сусідніх з Українською Народною Республікою держав — Чехословаччини (понад 4 тис. вояків), Польщі (15 тис.), Румунії (2 тис.). Там вони були інтерновані — роззброєні і примусово оселені в спеціально відведених таборах, зберігаючи при цьому свої управлінські структури (див. Інтерновані формування Армії Української Народної Республіки та Інтерновані формування Української Галицької армії). Після ліквідації статусу інтернованих у Чехословаччині та Румунії 1923 і в Польщі 1924 українські вояки набули статусу політичних емігрантів і розселилися в країнах Європи, перебралися до США й Канади. В Чехословаччині було створено Комітет опіки над емігрантами УГА, тисячі колишніх військових навчалися у вишах країни. У Польщі (місто Каліш) українські військові емігранти об'єдналися в українську військову станицю.

Державний центр УНР на еміграції ставив завдання зберегти організаційні основи українського війська і покладав це на штаб міністра військових справ (1926). Роботу в цьому напрямі проводили товариства вояків Армії УНР у Польщі (з 1924 — у Каліші) та Франції (з 1927 — у Парижі), організації колишніх старшин української армії — «Громада старшин 6-ї стрілецької дивізії» в Польщі, «Спілка старшин» у Румунії, «Союз українських старшин» у Чехословаччині. Долею інвалідів опікувалася Українська спілка воєнних інвалідів, заснована 1920 в Каліші. Емігрантські організації також займалися збиранням, систематизацією та виданням військово-історичних матеріалів. Із 1925 в Польщі активно працювало «Українське військово-історичне товариство» (видавало збірку «За державність»), а в Празі — Музей визвольної боротьби України.

Еміграція військовиків не була політично однорідною. Прогетьманської орієнтації дотримувалися військові об'єднання «Товариство запорожців» у ЧСР і Союз українських старшин у Берліні. Частина військовиків-емігрантів прилучилася до активної політичної діяльності, брала участь у створенні й роботі Української військової організації та Організації українських націоналістів. На початку 1930-х років на обліку військового міністерства УНР на еміграції перебували 4 тис. старшин, з них 60 служили в арміях європейських країн. У США (Філадельфія, 1924) та Канаді (Вінніпег, 1928) також діяли Українські стрілецькі громади колишні військових українських армій.

Джерела Г. П. Савченко. Еміграція військовиків армії УНР та УГА В. М. Матвієнко. Конвенція «про міжнародно-правове об'єднання» між Державним центром Української Народної Республіки на еміграції та Донською демократичною групою 1921 //

Література В. М. Матвієнко. Конвенція «Про міжнародно-правове об'єднання» між УНР і Донською демократичною групою 1921 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X Наріжний С. Українська еміґрація: Культурна праця української еміґрації між двома світовими війнами, ч. 1. Прага, 1942; Наріжний С. Українська еміграція: Культурна праця української еміграції 1919—1939, ч. 2. К., 1999; Лівицький М. А. ДЦ УНР в екзилі між 1920 і 1940 роками. Мюнхен-Філядельфія, 1984. Sribnyak I., Yakovenko N., Matviyenko V. The Process of Transition of the UPR Army Soldiers Interned in Poland to Civil Status and their Emigration to Czechoslovakia and France, the 1920s // Pamięć i sprawiedliwość. 2022. № 39. S.138-159. https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/42236 Власенко В. М. Друга хвиля міжвоєнної української політичної еміграції у Південно-Східній Європі // Сумська старовина. — 2013. — № XL. — С. 22—35. Власенко В. М. До історії української еміграції у Південно-Східній Європі (Український Червоний Хрест на Балканах) // Пам'ятки: археографічний щорічник / Держ. архів. служба України, УНДІАСД. — Київ, 2013. — Т. 14. — С. 75—92. Власенко В. Н. Формирование украинской политической эмиграции в Румынии в межвоенный период (первая волна) // Русин (Кишинев). — 2014. — № 1 (35). — С. 105—120. Власенко В. Н. Вторая волна межвоенной украинской политической эмиграции в Румынии (зима-весна 1920 г.) // Русин. — 2014. — № 2 (36). — С. 270—284. Власенко В. М. Третья волна межвоенной украинской политической эмиграции в Румынии // Русин. — 2014. — № 4 (38). — С. 99—114.