Ю́рій Тимо́нович Литви́н (26 листопада 1934, Ксаверівка, Васильківський район, Київська область, Українська РСР, СРСР — 5 вересня 1984, Чусовий, Пермська область, РРФСР, СРСР) — український поет, письменник, журналіст та правозахисник. Політв'язень совєтських концтаборів. Кавалер Ордена «За мужність» I ступеня (2006, посмертно).

Життєпис Народився 26 листопада 1934 року у селі Ксаверівці Васильківського району Київської області в сім'ї сільських вчителів. Батько воював на фронті, згодом партизанив у загоні Сидора Ковпака. Помер від ран 1944 року. Мати з сином перебралася в село Барахти Васильківського району Київської області.

Після закінчення семирічної школи пішов навчатись до гірничо-промислової школи в місто Шахти Ростовської області, але через хворобу покинув її і повернувся до села. Згодом працював на Донбасі. З юнацьких літ цікавився українською літературою і національною культурою.

В 1953–1955 роках відбував перше ув'язнення на будівництві Куйбишевської гідроелектростанції.

Невдовзі після звільнення 14 квітня 1955 року був заарештований вдруге, звинувачений у створенні підпільної націоналістичної організації «Братство вільної України» і засуджений до 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у таборах Мединь і Вихорівка («Озерлаг», Іркутська область) і мордовських таборах для політв'язнів.

В ув'язненні писав вірші українською і російською мовами та закінчив в 1965 році збірку «Трагическая галерея» (розповідь про злочини тоталітарної системи проти українського народу). Незабаром всі поезії були вилучені під час обшуку.

Після звільнення в червні 1965 року був змушений через переслідування переїхати до Красноярська. 14 листопада 1974 року його знову заарештували і засудили за статею 187-1 («Наклепницькі вигадки, що ганьблять совєтську державу і суспільний лад»).

У листопаді 1977 року Литвин, тільки звільнившись з ув'язнення, став членом Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод і продовжив боротьбу проти тоталітарного режиму в Україні. У квітні 1979 року завершив статтю «Правозахисний рух в Україні. Його засади і перспективи»Ю. Литвин. Правозахисний рух на Україні, його засади та перспективи // Сучасність. — 1979. — Ч. 10 (226). С. 98-104., в якій виробив політичну програму українського правозахисного руху.

5 липня 1979 року важко хворого Литвина заарештовують знову, звинувачують у веденні «антисовєтської агітації і пропаганди» та засуджують до 10-річного ув'язнення і 5 років заслання. З травня 1982 року відбував покарання у таборах суворого режиму (селах Кучино, Половинка, Всесвятське Пермської області), де перебувала більшість учасників українського правозахисного руху.

24 серпня 1984 року Юрія Литвина знайшли в камері із розрізаним животом. 5 вересня 1984 року він помер у лікарні міста Чусового Пермської області.

У листопаді 1989 року прах Юрія Литвина, Василя Стуса і Олекси Тихого був перевезений до Києва і з почестями похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Книги Автор книг: «Рабочее дело»; «Безумец»; «Поема о подснежниках».

Нагороди Указом Президента України № 937/2006 від 8 листопада 2006 року «Про відзначення державними нагородами України засновників та активістів Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсинських угод» за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсинських угод Юрія Литвина нагороджено орденом «За мужність» I ступеня (посмертно).

Вшанування пам'яті У Василькові існує вулиця Юрія Литвина (колишня Куйбишева). У Тарасівці існує вулиця Юрія Литвина (раніше Жовтневої революції) У Калуші існує вулиця Юрія Литвина.

Див. також Перепоховання Стуса, Литвина, Тихого

Примітки

Література

Поет і правдолюбець під в'язничним муром епохи (Спогад-роздум). // Литвин Юрій. На лезах блискавок (Поезії, статті, звернення, заяви, спогади, документи, листи). Упорядкування, вступна стаття і коментарі Р. Доценка. К.: В-во ім. Олени Теліги. 2009. С. 2-20. Ростислав Доценко. Юрій Литвин — поет і правдоборець під в'язничним муром епохи.. (Спогад-роздум). Серія «Голгофа мільйонів». На замовлення Київського товариства політв'язнів та жертв репресій. Редактор Г. Гайовий. Український Центр духовної культури. К. 2007. 30 стор.

Посилання О. Г. Бажан. Литвин Юрій Тимонович // ЮРІЙ ЛИТВИН | Програма «Велич особистості» | 2014 (ВІДЕО) Дисидентський рух в Україні: Юрій Литвин Василь Овсієнко: «Любов. Добро. Свобода (Юрій Литвин)» Юрій Литвин. Поезія. Ю. Литвин. Останнє слово підсудного // Сучасність. — 1981. — Ч. 1 (241). — С. 119—128. Юрій Литвин, Василь Стус, Олекса Тихий: герої боротьби за свободу України / Українські дисиденти 40 років з моменту створення Української Гельсінської групи Українські дисиденти: Юрій Литвин ПОЛІТВ'ЯЗНІ НАВІТЬ ПІСЛЯ СМЕРТІ: чому срср не хотів віддавати тіла Стуса, Литвина та Тихого Україні