Eulíxus — підрід жуків роду Lixus родини Довгоносики (Curculionidae).
Зовнішній вигляд До цього підроду відносяться жуки, довжина тіла яких становить 7—22 ммТер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 92-100. Основні ознаки: передній край передньоспинки із лопатями за очима; очі не виступають з-за контурів голови; надкрила зверху і по боках без світлих смуг, вершини надкрил, кожна окремо, видовжені і загострені за вершиною черевця; кігтики при основі зрослися; черевце знизу густо, іноді лише по боках, вкрите волосками, але без косих плям з повстеподібних волосків.
Фото видів цього підроду див. на.
Спосіб життя Типовий для роду Lixus. Для вивчених у цьому відношенні видів (див., наприклад,Воловник С. В. О распространении и экологии некоторых видов долгоносиков-клеонин (Coleoptera, Curculionidae). IV. Род Lixus F., подрод Eulixus Reitt. // Энтомологическое обозрение, 2007. — Т. 86. — Вып. 3. — С. 521–531. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf12.htm ) рослинами-господарями слугують рослини з родин Капустяні та Селерові. Імаго живляться їх зеленими частинами, яйця відкладають у стеблаВоловник С. В. О яйцекладке у долгоносиков-стеблеедов рода Lixus (Coleoptera, Curculionidae) // Зоологический журнал, 1994. — Т. 73. — Вып. 12. — С. 49-54. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf19.htm ]. Їжа личинок — тканини серцевини, заляльковування відбувається у камері з тонкими стінками.
Географічне поширення Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до його центральної та східної частин. У цих широких межах деяким видам притаманний порівняно невеликий регіон. П'ять видів цього підроду входять до фауни УкраїниВоловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. — С. 39-43. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm (див. нижче). Один з них — ліксус катрановий (Lixus canescens) — занесений до Червоної книги України.
Класифікація Наводимо перелік 31 виду цього підроду, що мешкають у ПалеарктиціGültekin, L.& Fremuth J. : Lixini, p. 467–469 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp. . Види української фауни позначені кольором: Lixus acutipennis (Roelofs, 1873) — Китай, Далекий Схід Lixus bidens Capiomont, 1874 — Південна Європа (від Франції до Болгарії) Lixus canescens Steven, 1829 — Румунія, Молдова, Україна, південь Європейської Росії Lixus capiomonti Faust, 1883 — Казахстан, Узбекистан Lixus christophi Faust, 1892 — Вірменія, південь Європейської Росії, Іран Lixus coloratus Petri, 1904 — Афганістан, Середня Азія, Казахстан, Західний і Східний Сибір Lixus desertorum Gebler, 1830 — Казахстан, Середня Азія, Іран, Західний Сибір Lixus divaricatus Motschulsky, 1861 — Західний та Східний Сибір, Китай, Далекий Схід Lixus dolus Faust, 1887 — Киргизстан Lixus fecundus Faust, 1892 — Казахстан, Середня Азія, Іран Lixus ferulae Ter-Minasian, 1985 — Таджикистан Lixus imitator Faust, 1892 — Казахстан, Середня Азія, Lixus iridis Olivier, 1807 — майже вся Європа, Північна Африка, Близький Схід, Туреччина, Іран, Казахстан, Західний та Східний Сибір, Монголія Lixus isfahanensis Gültekin, 2010 — Іран Lixus kiritshenkoi Ter-Minasian, 1985 — Таджикистан Lixus kraatzi Capiomont, 1875 — Україна, південь Європейської Росії, Закавказзя, Середня Азія, Туреччина, Казахстан, Монголія Lixus lateralis (Panzer, 1789) — Південь Європи (від Франції до Болгарії) Lixus morosus Faust, I887 — Єгипет Lixus myagri Olivier, 1807 — більша частина Європи, Закавказзя, Марокко, Єгипет, Сирія, Туреччина, Іран, Туркменістан, Західний та Східний Сибір Lixus professus Faust, 1885b — Іспанія, Алжир, Єгипет Lixus pubirostris Petri, 1904 — Іран, Середня Азія Lixus punctirostris Boheman, 1842 — Південь Європи від Балкан до півдня Європейської Росії Lixus pyrrhocnemis Boheman, 1842 — Сибір Lixus recurvus Olivier, 1807 — південь Європейської Росії, Закавказзя, Туреччина, Іран Lixus rectodorsalis Petri, 1904 — Туреччина Lixus reichei Capiomont, 1874 — Північна Африка Lixus siculus Boheman, 1835 — Італія, Єгипет, Туреччина Lixus sinuatus Motschulsky, 1849 — Балкани, Україна, Туреччина, південь Європейської Росії, Lixus tricolor Capiomont, 1876 — Казахстан, Західний Сибір Lixus turanicus Reitter, 1889 — Середня Азія Lixus umbellatarum (Fabricius, 1787) — Португалія, Іспанія, Франція, Італія, Північна Африка
Примітки