Теодо́р Ру́звельт Сайкс (; 31 січня 1906, Елмар, Арканзас — 17 липня 1983, Новий Орлеан, Луїзіана) — американський блюзовий музикант.
Біографія Народився 31 січня 1906 року в Елмарі, штат Арканзас. Його сім'я декілька разів переїздила з місця на місце, і в підсумку чотирирічний Рузвельт залишився у бабусі. Найперші уроки музики отримав у церкві, причому навчався грати не на піаніно, а на церковному органі. Почав музичну кар'єру у стилі баррелхаус.
У 15 років почав професійно займатися музикою, гастролював у складі різних гуртів і дуетом з приятелем піаністом Лі Гріном. Гастролював молодий музикант в основному в Сент-Луїсі і в його околицях, а також постійно відвідував Мемфіс і Чикаго. Саме у цей час сформувався власний стиль музиканта, його гра стала ще більш насиченою і технічною, яка вже не обмежувалась стилем баррелхаус. Отримав прізвисько «медонос» ().
У 1929 році випустив першу платівку «44 Blues» на лейблі OKeh Records, яка мала успіх. До кінця року мав контракти з 4 студіями звукозапису під власним ім'ям і трьома різними псевдонімами (Доббі Брегг, Віллі Келлі, Ізі Папа Джонсон). У 1935 році підписав найважливіший для себе контракт з лейблом Decca Records. Також, записувався як акомпаніатор. У ті ж роки займався пошуками талановитих музикантів для Decca, поєднуючи це з гастролями в провінційних містах, там, куди штатні студійні скаути леблу не могли дістатися.
У 1941 році переїхав до Чикаго. Виступав з Мемфіс Мінні, записувався з гуртом Джампа Джексона, працював сесійним музикантом на лейблах Bullet і Bluebird, з останнім у 1943 році підписав черговий контракт. До того часу вже мав постійний гурт The Honeydrippers. Назва гурту виявилася вельми поширеною. Гурт з точно такою ж назвою створив у 1940-х роках джамп-блюзовий піаніст Джо Ліггінс — The Louisiana Honeydrippers. Зрештою, він перейменувати свій гурт на The Original Honeydrippers.
В 1945 році випустив два ритм-енд-блюзові хіти (кавер-версії «I Wonder» Сесіла Ганта і «The Honeydripper» Джо Ліггінса). Наступного року випустив ще один хіт «The Sunny Road» вже на новому лейблі Victor. Продовжував багато гастролювати, а його партнером був співак Сент-Луїс Джиммі Оден, автор блюзового стандарту «Goin' Down Slow» (1941, Bluebird).
В 1951 році підписав контракт з чиказьким лейблом United Records, на якому також випустив декілька успішних синглів. 1952 року переїхав в Новий Орлеан, в якому проживав до кінця життя. У 1955 році на новоорлеанському лейблі Imperial записисав «Sweet Home Chicago» (під назвою «Sweet Old Chicago»). Вважається, що версія Сайкса стала своєрідним прикладом для багатьох виконавців цієї пісні. У 1950-х розпустив свій гурт і переїхав у Новий Орлеан. У Новому Орлеані виступав у найкращих клубах, часто гастролював в Сент-Луїсі і Мемфісі, підписав контракти зі студіями Decca, Bluesville, Crown і Delmark, випустив кілька синглів і 5 альбомів. Брав участь у декількох фолк-блюзових фестивалях.
Впродовж своєї кар'єри взяв участь в декількох суто джазових проєктах. В свої перші європейські гастролі в 1961 році їздив як джазмен-піаніст в гурті Кріса Барбера. У 1961 році в Лондоні записав два альбоми Face to Face with the Blues і The Honeydripper на лейблі Columbia для серії «Lansdowne Jazz Series». 1966 року в Копенгагені записав сесію для данського лейблу Storyville, що вийшла 11-м випуском в серії — Portraits in Blues Vol. 11 (1969 переваданий на Delmark).
Впродовж 1970-х років регулярно записувався, випускав новий альбом кожні два роки. Продовжував активно виступати наприкінці 1970-х і на початку 1980-х років.
Помер 17 липня 1983 року від серцевого нападу у віці 77 років у Новому Орлеані. Похований на кладовищі Провіденс-меморіал-парк в Новому Орлеані у невідомому місці. У 1999 році був посмертно включений до Зали слави блюзу.
Дискографія
The Return of Roosevelt Sykes (Bluesville, 1960) The Honeydripper (Bluesville, 1961) Blues (Folkways, 1961) Face to Face with the Blues (Columbia, 1961) Sings the Blues (Crown, 1962) The Honeydripper (Columbia, 1962) Hard Drivin' Blues (1964, Delmark) з Гоумсік Джеймсом Roosevelt Sykes in Europe (196?, Storyville; 1969 Delmark) The Meek Roosevelt Sykes (Carson, 1970) Chicago Blues Festival (Black & Blue, 1970) з Гоумсік Джеймсом Feel Like Blowing My Horn (Delmark, 1970 ) The Honeydripper's Duke's Mixture (Barclay, 1971) Dirty Double Mother (BluesWay, 1973) The Original Honeydripper (Blind Pig, 1977) Music Is My Business (Blue Labor, 1977)
Примітки
Література
Посилання Біографія на Allmusic Біографія на Discogs Ілюстрована дискографія Рузвельта Сайкса