Líxus — підрід жуків роду Lixus родини Довгоносики (Curculionidae).
Зовнішній вигляд Єдиний палеарктичний вид цього підроду — Lixus paraplecticus — має довжину тіла 13-24 мм. Основні ознаки підродуТер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 92-94: тіло дуже вузьке, видовжене; очі майже круглі, по боках сильно виступають з-за контурів голови; вершини надкрил, кожна окремо, сильно видовжені і загострені у вигляді шипів і далеко виступають за вершину черевця; ноги дуже тонкі, довгі, лапки довгі та вузькі, кігтевий членик такої самої довжини, як решта лапки, кігтики при основі зрослися.
Спосіб життя Типовий для роду Lixus. Життєвий цикл пов'язаний із рослинами з родин Селерові навколо прісних водойм. Імаго живляться зеленими частинами рослин, яйця відкладають у стебла. Їжа личинок — тканини серцевини, заляльковування відбувається у камері з тонкими стінками, зимівля — поза кормовою рослиноюВоловник С. В. О распространении и экологии некоторых видов долгоносиков-ликсин (Coleoptera, Curculionidae). V. Род Lixus F., подроды Lixus F., Ortholixus Reitt., Compsolixus Reitt., Callistolixus Reitt. // Энтомологическое обозрение, 2012. — Т. 91. — В. 3. — С. 583–590. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf14.htm .
Географічне поширення Вказаний вид поширений майже по всій Європі, в тому числі й в Україні, Західному та Східному Сибіру, Далекому Сході, Ірані, Сирії, Туреччині, Алжирі. Включений до Червоної книги ФінляндіїRassi, P., Hyvarinen, E., Juslen, A. & Mannerkoski, I. (eds.). Suomen lajien uhanalaisuus — Punainen kirja 2010, The 2010 Red List of Finnish Species. Edita Ltd. Helsinki 2010. 685 рр. та узятий під охорону у деяких інших країнах Європи.
Класифікація У Палеарктиці мешкає один вид цього підроду — Lixus paraplecticus Linnaeus, 1758Gültekin, L.& Fremuth J. : Lixini, p. 469 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp. .
Примітки