В'ячесла́в Степа́нович Брюхове́цький ( 14 липня 1947, Дзауджикау, Північно-Осетинська АРСР, Російська РФСР, СРСР) — український літературознавець, педагог і громадський діяч, літературний критик, Герой України (2007), кавалер ордена «За заслуги» III ст. (1997), лауреат премії імені Олекси Гірника (2005), почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Головний ініціатор відродження Києво-Могилянської академії як сучасного вищого навчального закладу, побудованого на зразках північноамериканських університетів, згодом ректор і президент (1991—2007), з 2007 — почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Член Спілки письменників України (з 1982). Доктор філологічних наук, кандидат педагогічних наук; член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО. Член правління Фонду Ріната Ахметова , член Наглядової Ради «Союз обдарованої молоді», один з засновниківЗасновники // 2023 © Рада конкурентоспроможності України - The Council on Competitiveness of Ukraine та член Ради конкурентоспроможності України.

Один з засновників (1 грудня 2011), до 2019 року учасник ініціативної групи «Першого грудня».

Входить до списку «100 великих українців», який у 2020 та 2022 роках складав журнал НВ2022 НВ опублікувало спецпроєкт «100 великих українців» // 24 Серпня 2022 10:50, 100 великих українців, Видання НВ до Дня Незалежності України представило спецпроєкт «100 великих українців» ... — розповіді про людей, які визначали перебіг історії країни від часів Київської Русі й до наших днів.2020 Топ-100 великих українців. Люди, які визначали перебіг історії з часів Київської Русі до наших днів — рейтинг НВ // 11 жовтня 2020, 08:54. Випуск журналу №37 від 8 жовтня 2020.

Освіта 1966 — Смілянський технікум харчової промисловості, машинобудування. Фах — технік-механік. 1974 — факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка. Диплом з відзнакою, присвоєно кваліфікацію журналіста — кореспондента газети. 1979 — аспірантура Київського державного інституту культури імені Олександра Корнійчука. 1980 — рада Ленінградського державного інституту культури ім. Н. І. Крупської присвоїла В. Брюховецькому науковий ступінь кандидата педагогічних наук. 1986 — захист докторської дисертації на здобуття ступеня доктора філологічних наук, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

Кандидатська дисертація — «Специфіка розвитку літературно-критичної активності старших підлітків у процесі керівництва читанням» (1980).

Докторська дисертація — «Природа, функції і метод літературної критики» (1986).

Родина батько Степан Олексійович Брюховецький (1909, с. Олександрівка на Чернігівщині – 1997)Біографічні починки, с. 557–558 мати Валентина Пилипівна, до шлюбу Горячківська (1917, Канів – 2004, Черкаси) старший брат ( біля 1937, загинув 1 травня 1945 року)старший брат, граючись на бабусиному подвір’ї в Каневі, підірвався на німецькій міні // Степанович Брюховецький пом. 1945 // rodovid«У день народження втечу на хутір — там помідори неполиті» // Марина ТКАЧУК, umoloda, 13 липня 2012.Президент «Могилянки» грав на Черкащині в карти та розбивав лобом горіхи // Черкаські новини, 15 липня 2012, 16:23 дружина Лариса Іванівна ( 1949) – кінознавецьБрюховецька Лариса Іванівна // віртуальний музей Інституту журналістики, 20.04.2020 дочка Оксана ( 1973) – художниця-керамістка, закінчила художню академію, займається книжковим дизайном, редакторка журналу «Кіно-Театр». Кураторка скандальної виставки «Українське тіло»У Могилянці закрили Центр візуальної культури разом з «порнографічною» виставкою. Про це ZN.UA повідомила куратор виставки «Українське тіло» Оксана Брюховецька // zn.ua, 24 лютого 2012 10:17Андрій Мерхель. «Украинское тело» как улика в арт-скандале под сводами Могилянки // zn.ua, 24 лютого 2012 13:43 (2012) дочка Ольга ( 1976) – закінчила філософський факультет КНУ імені Тараса Шевченка, кандидатка філософських наук онучка Меланія

Професійна діяльність 1965–1966 — котельник, Смілянський машинобудівний завод. 1966–1966 — практикант-дипломант, Черкаський машинобудівний завод. 1967–1967 — слюсар-котельник, Одеський завод «Продмаш». 1967–1968 — служба в армії (оператор РЛС). 1968–1969 — слюсар, Черкаський завод хімреактивів. 1973–1976 — журналіст, завідувач відділу критики газети «Літературна Україна» (Київ). 1980–1991 — науковий працівник, завідувач відділу критики Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (Київ). 1989–1990 — професор на запрошення Ратґерського університету, США («Українська література. Критика»). 1990–1990 — професор на запрошення Манітобського університету, Канада («Українська література»). 1991–1994 — ректор Національного університету «Києво-Могилянська академія». 1994–2007 — президент Національного університету «Києво-Могилянська академія». З 2007 р. — почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Професійна активність У 2005—2010 роках — член Комітету з присудження Національної премії України ім. Тараса ШевченкаПро деякі питання Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка // Указ Президента України № 1599/2005 від 14 листопада 2005 року. Склад Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка втратив чинність на підставі Указу Президента № 764/2010 від 12.07.2010.

У 2005—2007 роках — президент «Експерти України».

Політична діяльність Член КПРС (1968–1990). До 1990 очолював партбюро КПУ Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАНУ.

Один з ініціаторів створення Народного Руху України (1989).

Уповноважена особа Виборчого блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» в багатомандатному виборчому окрузі (2002).

2006 — обраний депутатом Київської міської ради за списком «Нашої України», але невдовзі відмовився від депутатського мандату.

Публікації В'ячеслав Брюховецький є автором понад 400 публікацій, зокрема, книг: Іван Сенченко (1981) Силове поле критики (1984) Критика в сучасному літературному процесі (1985) Специфіка і функції літературно-критичної діяльності (1986) Ліна Костенко (1990) Микола Зеров (1991) Factum est factum (2010) Віктор Петров. Розвідки у 3-х томах (2013)

Нагороди та відзнаки 1995 — Міжнародна премія Антоновичів 1996 — Республіки Польща 1997 — Орден «За заслуги» III ст. 1997 — Подяка голови Київської міської державної адміністрації Олександра Омельченка 1998 — Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого 2001 — Всеукраїнська премія «Визнання» 2001 — Подяка Подільської райради м. Києва 2003 — Орден «За інтелектуальну відвагу» 2005 — Офіцерський хрест «За заслуги перед Республікою Польща» 2005 — Премія імені Олекси Гірника 2005 — Пам'ятний знак «Видатному учаснику Помаранчевої революції» 25 червня 2007 Президент України Віктор Ющенко підписав указ про надання В'ячеславові Брюховецькому звання «Герой України» з удостоєнням ордена Держави. Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).

Примітки

Література Той, хто відродив Могилянку: Збірник до 60-ліття В'ячеслава Брюховецького. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. Factum est factum. Біобібліографія / В'ячеслав Брюховецький. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2010. — 991 с.

Див. також Список Героїв України

Посилання

ESU 1, 2, 3 : pdf Біографія В. С. Брюховецького

Почесний Президент НаУКМА Брюховецький В. С. «На телевізійні ток-шоу не ходжу, бо не хочу розмовляти з дебілами» — В'ячеслав Брюховецький // Країна, № 55, 21.01.2011 В'ячеслав Брюховецький: «Ми видали книгу „Час дешевого клоуна“, де зібрали всі наші антиТабачниківські виступи» // Високий Замок, 20.05.2011 В'ячеслав Брюховецький про сучасних студентів, політиків та брехунів // RegioNews, 22.06.2012 Почесний президент НаУКМА В'ячеслав Брюховецький з нагоди 65-річчя розповів, як «включив» ген українця, бачив «словникові» віщі сни й лобом лупав горіхи // Україна молода, 2012 В. С. Брюховецький. Рух угору чи Сізіфова праця? // Літературне місто