Ено́ли () — органічні сполуки, що містять гідроксильну групу біля подвійного зв'язку і є таутомерною формою відповідних карбонільних сполук, знаходячись з ними в таутомерній рівновазі (кето-енольна таутомерія), яка здебільшого зсунута у бік кетоформ.
Отримання Еноли отримують приєднанням води до алкінів:
R-C#C-R +H2O->R-CH=COH-R
Також еноли можна отримати за допомогою кислотного гідролізу їх естерів:
R2-C=CR-O-CO-R + H2O->[H^+]R2-C=CR-O-H + HO-O-CO-R
Ще можна отримати відщепленням води від гліколів:
R-CH(OH)-CH(OH)-R ->[900^oC, 2,66Pa]R-CH=C(OH)-R
Хімічні властивості Еноли є слабкими кислотами, проте сильнішими, ніж насичені спирти. Це пояснюється тим, що негативний заряд в енолят-іоні є делокалізованим між атомами вуглецю та кисню, що робить його більш стабільним.
Ефіри енолів, на відміну від енолів, не перетворюються в карбонільні сполуки, бо не мають атома водню, який перемістився би до атома вуглецю.
Можуть вступати у реакції з електрофілами (наприклад, бромом) з утворенням бромкетонів/бромальдегідів та бромоводню:
R-CH=COH-R + Br2 ->R-CHBr-CO-R + HBr
Див. також Енолізація Еноляти
Джерела Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0 О. Я. Нейланд. Органическая химия. — М.: Высшая школа, 1990. — 751 с. — 35 000 экз. — ISBN 5-06-001471-1.