Війна проти Орібе і Росаса — війна у басейні річки Ла-Плата у 1851—1852 роках між певними фракціями Аргентини та Уругваю під керівництвом Мануеля Орібе та Хуана Мануеля де Росаса, що намагалися об'єднати ці країни, з одного боку, та Бразильською імперією, аргентинськими і уругвайськими силами, при підтримці Великої Британії і Франції, з іншого.
У 1850 році регіон Ла-Плата був одним із найнестабільніших у Південній Америці. В Аргентині одне за одним відбувалися численні повстання. В Уругваї ж точилася громадянська війна, яку історики цієї країни зазвичай називають «великою». У цьому конфлікті президент конфедерації Хуан де Росас підтримав партію «Бланкос», прагнучи відновити колишнє іспанське віце-королівство. Наміри Росаса загрожували інтересам і самій незалежності Бразилії, оскільки до складу колишнього віце-королівства входили території, які пізніше стали частиною бразильської провінції Ріу-Гранді-ду-Сул. Її імператор Педру II спочатку підтримував партію «Колорадо», що протистояла «Бланкос», а потім і зовсім сформував коаліцію проти Росаса. Тоді правитель Аргентини вирішив завдати удару першим. У відповідь об'єднана армія вторглася до Уругваю, завдавши поразки партії «Бланкос», і змусила до капітуляції сили Мануеля Орібе. У ході подальшого наступу союзники зламали опір військ конфедерації та у вирішальній битві під Касеросом розбили армію Аргентини. Росас був змушений залишити свою посаду, а Бразилія стала домінуючою країною континенту.
Примітки