Трофімов Миколай Миколайович (; 21 січня 1920, Севастополь — 7 листопада 2005, Санкт-Петербург) — російський і радянський актор театра і кіно. Заслужений артист РРФСР (1960). Народний артист РРФСР (1974). Народний артист СРСР (1990).

Життєпис Народився у місті Севастополь в родині робочого. Акторську кар'єру розпочав у віці 14 років, коли зіграв епізодичну роль підлітка-раба (без слів) у Севастопольському театрі юних глядачівhttp://zwezda.ru/trofimov.html (вистава «Хижка дяді Тома»). Починав у художній самодіяльності школи, коли читав малі оповідання Антона Чехова.

Після закінчення школи прибув у Ленінград, де здав іспити у Театральний інститут і був прийнятий одразу. Його керівник — Б. В. Зон.

На молоді роки актора випали роки другої світової війни. Миколу Трофімова узяли у ансамбль «П'ять морів», котрий організував Ісаак Дунаєвський для концертів перед вояками. Ансамбль був великим за кількістю учасників (260 артистів) і різнобарвним за жанровою тематикою, бо серед учасників були музиканти, балетні танцівники, актори. Ансамбль «П'ять морів» проіснував до 1943 року і був подрібнений на малі концертні бригади.

Під час гастролей ансамблю у місті Тбілісі невеликого на зріст і кумедного актора і побачив театральний режисер Товстоногов Георгій Олександрович. Після 17 років праці у Ленінградському театрі комедії був запрошений на працю у Великий драматичний театр імені Горького, керівником котрого на той час був Товстоногов.

1946 року актор Микола Трофімов демобілізувався із армії і був прийнятий у Ленінградський театр комедії. Там працював із театральним режисером Акімовим Миколаєм до 1963 року. Там же зустрів свою першу дружину, з котрю прожив більше п'ятдесяти років. Донька актора (перекладач за фахом) мешкає у Італії.

Як актор Микола Трофімов мав непогані ролі і у кіно, серед котрих капітан Тушин у «Війні і мирі» С. Бондарчука та у водевілі «Лев Гурич Сінічкін», де повністю використали його комедійне амплуа. Хоча актор мріяв про роль науковця або жебракуючого філософа. Сам Микола Трофімов полюбляв філософську літературу, мало схожу на його комедійне амплуа.

Знявся у ряді українських картин. Працював на озвучуванні фільмів і мультфільмів.

Нагороджений орденами і медалями.

Помер у Санкт-Петербурзі 2005 року.

Фільмографія : «Морський батальйон» / Морской батальон — Лепьошкін, матрос : «Пирогов» / Пирогов — пиріжник : «Мусоргський» / Мусоргский — студент : «Секретна місія» / Секретная миссия — американський льотчик : «Бєлінський» / Белинский — друкарський робітник : «Приборкувачка тигрів» / Укротительница тигров — Мишкін, редактор стінгазети : «Ми з вами десь зустрічалися» / Мы с вами где-то встречались — водій таксі : «Запасний гравець» / Запасной игрок — уболівальник : «Таланти і шанувальники» / Таланты и поклонники — Вася, купець : «Медовий місяць» / Медовый месяц — водій : «Повість про молодят» / Повесть о молодожёнах — Кукушкін, батько чотирьох дочок : «Смугастий рейс» / Полосатый рейс — штурман : «Як мотузочок не в'ється» / Как верёвочка ни вьётся… — директор магазину / Іван Іванович / Павло Павлович : «Каїн XVIII» / Каин XVIII — агент таємної поліції № 214, зображував позолочену статую у фонтані : «Фро» / Фро — Нефед Степанович Ефстафьев, батько Фросі : «Третя молодість» / Третья молодость — Петров : «Міщани» (вистава ВДТ) / Мещане — Перчихин, торговець півчими птахами : «Веселі расплюєвські дні» / Весёлые расплюевские дни — Іван Антонович Расплюєв, квартальний поручик : «Війна і мир» / Война и мир — Тушин : «Залізний потік» / Железный поток — солдат Чірік : «Хроніка пікіруючого бомбардувальника» / Хроника пикирующего бомбардировщика — майор, комендант аеродрому : «Суд» / Суд — священник : «Трембіта» / Трембита — Філімон Федорович Шик, колишній землевласник : «Діамантова рука» / Бриллиантовая рука — полковник міліції : «На шляху в Берлін» / На пути в Берлин — ст. лейтенант Іван Єгорович Зайцев, зв'язківець : «Чайковський» / Чайковский — поліцмейстер : «Посланці вічності» / Посланники вечности — Сергій Нікітін : «Чарівна сила мистецтва» / Волшебная сила — директор школи : «Африканич» / Африканыч — Африканич : «Тютюновий капітан» / Табачный капитан — думний дяк Акакій Львович Плющихін : «Літні сни» / Летние сны — дід Слива : «Свеаборг» / Свеаборг — Морозов, фельдфебель : «З веселощами й відвагою» / С весельем и отвагой — Микола Іванович Горбунов : «Лев Гурич Сінічкін» / Лев Гурыч Синичкин — Лев Гурич Сінічкін : «У серпні 44-го…» / Момент истины (В августе 44-го…) — підполковник Поляков : «Одинадцять надій» / Одиннадцать надежд — попутник Воронцова в поїзді : «Повість про невідомого актора» / Повесть о неизвестном актёре — Петро Хомич : «Про Червону Шапочку» / Про Красную Шапочку — Товстий Вовк : «Блокада» / Блокада — Євген Іванович Пастухов : «Вороги» / Враги — Лєвшин, робочий : «Степ» / Степь — отець Христофор : «Соловей» / Соловей — генерал-адмірал : «Довгі дні, короткі тижні...» / Долгие дни, короткие недели… — Павленко : «Розслідування» / Расследование — Непейвода, бандит : «Бідна Маша» / Бедная Маша — Сергій Петрович Караулов, батько Маши : «Ось такі дива» / Вот такие чудеса — Євген Петрович Карачурін, директор Палацу культури : «У старих ритмах» / В старых ритмах — Василь Кузьмич Штиков, начальник карного розшуку : «Принцеса цирку» / Принцесса цирка — Князь : «Батьки і діди» / Отцы и деды — Семен Ілліч, друг дитинства і колега Олексія Павловича : «Вільний вітер» / Вольный ветер — Філіп : «Рудий, чесний, закоханий» / Рыжий, честный, влюблённый — Максиміліан, сторожовий пес : «Мій обранець» / Мой избранник — Міхєєв, інженер : «Матвійова радість» / Матвеева радость — Зубов : «Витівки в старовинному дусі» / Проделки в старинном духе — Іван Якимович, заможний сусід : «Шукаю друга життя» / Ищу друга жизни — Микола Миколайович, друг Івана : «Циганський барон» / Цыганский барон — Зупан, батько Арсени, барон-свинолюб : «Гроза над Руссю» / Гроза над Русью — Михеїч, слуга князя Серебряного : «Гаджо» / Гаджо — батько Родіона Чечунова : «Квиток в червоний театр, або Смерть могилокопача» / Билет в красный театр, или Смерть гробокопателя — екскурсовод в музеї театру : «Кумпарсіта» / Кумпарсита — Філімон, старик в селі : «Пристрасті за Анжелікою» / Страсти по Анжелике — Махначов : «Шизофренія» / Шизофрения — Микола Миколайович, гример : «Чи не послати нам... гінця?» / Не послать ли нам… гонца? — старик с гробом : «Вулиці розбитих ліхтарів». Справа № 1999 / Улицы разбитых фонарей — Лебединцев : «Місто без сонця» / Город без солнца — дзвонар

Примітки

Посилання Фільмографія на kino-teatr.ru Велике життя маленької людини Миколи Трофімова ж «Культура», № 4, 2005