Час після смерті генерала Франко у 1975 р. вважається відправною точкою повернення в Іспанію демократії. З цього періоду зовнішньополітичними пріоритетами Іспанії стало вирватися з дипломатичної ізоляції, яка залишалася після років правління Франко, а також розширити дипломатичні відносини, вступити до Європейського співтовариства та визначити відносини безпеки з НАТО (Іспанія приєдналась до організації в 1982 році).

Членство в Європейському Союзі є важливою частиною зовнішньої політики Іспанії. Навіть з багатьох міжнародних питань за межами Західної Європи, Іспанія вважає за краще координувати зусилля зі своїми партнерами ЄС через механізми європейського політичного співробітництва.

Регіональні відносини

Латинська Америка

Іберо-американське бачення Іспанія зберегла особливу ідентифікацію з іншими країнами, що говорять іспанською мовою. Політика Іспанії підкреслює концепцію іберо-американської спільноти, по суті, оновлення історично ліберальної концепції «гіспаноамериканізму» (або іспаномовної, як її часто називають англійською), яка прагнула пов'язати Піренейський півострів з іспанськомовними країни Центральної та Південної Америки через мову, торгівлю, історію та культуру. Іспанія є ефективним прикладом переходу від диктатури до демократії, про що свідчать багато поїздок короля та прем'єр-міністрів Іспанії до регіону Латинської Америки.

Тенденції дипломатичних відносин Іспанія підтримує програми економічного та технічного співробітництва та культурний обмін з Латинською Америкою, як на двосторонній основі, так і в межах ЄС. Під час уряду Жозе Марії Азнар іспанські відносини з такими латиноамериканськими країнами, як Мексика, Венесуела та Куба, погіршилися, але були надзвичайно хорошими з іншими, такими як Колумбія, Домініканська Республіка та кілька республік Центральної Америки. Перемога Хосе Луїса Родрігеса Сапатеро на загальних виборах 2004 року змінила цю ситуацію. Незважаючи на давні тісні мовні, економічні та культурні відносини з більшістю країн Латинської Америки, деякі аспекти іспанської зовнішньої політики протягом цього часу, наприклад, її підтримка війни в Іраку, не були підтримані та не здобули широкої прихильності.

Сьогодні відносини з Венесуелою є досить добрими. Це викликало певні суперечки зі Сполученими Штатами, які були мали деякі розбіжності з Венесуелою за Уго Чавеса, та щораз тіснішими відносинами з «Американськими націями», такими як Куба, Китай, Росія та кількома ісламськими країнами Близького Сходу. Однак через інцидент на Іберо-американському саміті у 2007 році, коли король Іспанії Хуан Карлос не зовсім етично запропонував венесуельському президентові Уго Чавесу замовкнути, венесуельсько-іспанські відносини були ненадовго припинені, хоча згодом все ж відновилися.

Субсахарська Африка Іспанія поступово почала розширювати контакти з Субсахарською Африкою. Особливий інтерес викликає колишня колонія Екваторіальної Гвінеї, де вона підтримує велику програму допомоги. Зовсім недавно вона шукала тісніших стосунків із Сенегалом, Мавританією, Малі та іншими, щоб знайти рішення щодо нелегальної імміграції на Канарські острови.

Близький Схід На Близькому Сході Іспанія відома як брокер між державами. У відносинах з арабським світом Іспанія часто підтримує арабські позиції з питань Близького Сходу. Арабські країни є пріоритетним інтересом для Іспанії через імпорт нафти та газу та через те, що кілька арабських країн мають значні інвестиції у Іспанію.

Європа Іспанія досягла успіху в управлінні відносинами з своїми трьома безпосередніми сусідами у Європі — Францією, Андоррою та Португалією. Приєднання Іспанії та Португалії до ЄС у 1986 р. допомогло полегшити деякі їх періодичні торговельні суперечки, перенісши їх у контекст ЄС. Франко-іспанська двостороння співпраця була посилена спільними діями проти повторного насильства сепаратистською баскською групою ETA з 1960-х років. Зв'язки зі Сполученим Королівством, як правило, хороші, хоча питання Гібралтару залишається болючим, зважаючи, що Велика Британія проголосувала за Brexit.

Азія Сьогодні Іспанія намагається розширити свої ще не розвинені відносини зі східноазійськими країнами. Китай, Японія та Південна Корея належать до головних точок інтересу в цьому регіоні. Головними союзниками Іспанії в регіоні АСЕАН виступає Таїланд та Індонезія, між державами укладена велика кількість угод та підтримуються дружні стосунки. Також в останні роки Іспанія активно працює над розвитком відносин і контактів у таких азійських країнах як В'єтнам та Малайзія. Не зважаючи на довге колоніальне минуле, відносини з Філіппінами, є досить слабкими, ніж відносини Іспанії з іншими країнами цього регіону. Співпраця стосується переважно культурних аспектів та програм гуманітарної допомоги.

Суперечки

Територіальні суперечки Чи не найвідомішою територіальною суперечкою Іспанії є суперечка за Гібралтар із Сполученим Королівством, проте також існують суперечки з Португалією та Марокко.

З Великою Британією У 1704 році англо-голландські сили захопили Іспанію під час війни за іспанську спадщину. Від тоді Гібралтар став предметом суперечки між обома країнами. Територія має велике стратегічне значення, оскільки розташована на південній околиці Піренейського півострова, та має вихід до Гібралтарської протоки, яка з'єднує Атлантичний океан із Середземним морем. На сьогоднішній день Гібралтар — це британська заморська територія і розміщує стратегічно важливу базу збройних сил Великої Британії.

З Марокко Становище Гібралтарської протоки потягнуло за собою ряд інших суперечностей щодо суверенітету. Сюди відноситься Марокко з проблемою щодо «п'яти місць суверенітету» (plazas de soberanía), які розташовані на узбережжі Марокко та в його прибережних анклавах Сеута і Мелілья, за яку веде змагання Марокко, а також острови Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера. Іспанія зберігає суверенітет над Сеутою, Мелілья, Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера, Алгукема та островами Чафарінас (були захоплені після християнського відродження Іспанії) на основі історичних та безпекових, а також на основі принципу територіальної цілісності ООН. Також Іспанія стверджує, що більшість жителів цих території є іспанцями. Марокко претендує на ці території на основі принципів ООН, що стосуються деколонізації, територіальної цілісності. Марокканська сторона стверджує, що іспанські аргументи щодо відновлення Гібралтару обґрунтовують претензії Марокко.

З Португалією Олівенза (іспанською) або Олівенча (португальською) — селище муніципалітету на спірній території кордону між Португалією та Іспанією. Обидві країни де-юре і де-факто заявляють, що керують частиною іспанської автономної громади Екстремадура. Населення цієї території на 80 % складається з етнічних португальців, а 30 % мешканців спілкуються португальською мовою. Із 1297 року Олівенза / Олівенца знаходилася повністю під португальським суверенітетом, поки територію не окупували іспанці в 1801 році, пізніше, того ж року, Португалія офіційно відступила за Бадахозьким договором. Іспанія вимагає де-юре суверенітету над Олівензою на тій підставі, що Бадахозький договір ніколи не скасовувався і досі діє. Таким чином, кордон між двома країнами в регіоні Олівенза / Олівенца повинен бути таким, який визначений за цим договором. Португалія в свою чергу вимагає де-юре суверенітету над Олівенча на тій підставі, що Бадахозький договір був скасований за особливими умовами (порушення будь-якої його статті призвело б до його скасування), коли Іспанія вторглась у Португалію у Війні півострова 1807 року.

Португалія у своїй справі посилається на статтю 105, закладену на Віденському конгресі у 1815 р., який Іспанія підписала через два роки у 1817 р. У статті йдеться про те, що країни-переможці повинні «докладати зусиль для примирення щодо повернення Олівензи / Олівенчі до португальської влади». Таким чином, кордон між двома країнами в регіоні Олівенза / Олівенца повинен бути таким, який визначений за Договором про Алканізи 1297 р. Іспанія тлумачить статтю Віденського договору як не обов'язкову до вимог Іспанії повернути Олівензу / Олівенчу в Португалію. Таким чином, не скасовуючи Бадахозький договір, Португалія ніколи не пред'являла офіційної претензії на територію після Віденського договору, але однаково ніколи не визнавала суверенітету Іспанії над територією Олівензою / Олівенча.

Протягом декількох століть острови не мали ніякого економічного значення, та не колонізувались, але і Португалія, і Іспанія вважали їх своїми. Португалія стверджувала, що згідно з Віденським договором 1815 року Іспанія визнала португальські вимоги «законними». Історичні суперечки з Португалією з приводу диких островів в Атлантичному океані були вирішені останнім часом.

Громадській думці Іспанії зовсім не відомо нічого про претензії Португалії на Олівензу / Олівенчу (на відміну від претензій Іспанії щодо Гібралтару або суперечностей з Марокко щодо Сеути, Мелілли та Плаза де кімнаранія). Рівень поінформованості в Португалії росте завдяки зусиллям груп, які зумисне здійснюють тиск, для того, щоб ці питання ставились та обговорювалися публічно.

Зовнішні відносини

Африка +КраїнаПочаток офіційних відносинПриміткиАлжирАлжирі має посольство в Мадриді та генеральні консульства в Аліканте і Барселоні. Іспанія має посольство в Алжирі та генеральне консульство в Орані.Ангола19 жовтня 1977 рокуАнгола має посольство в Мадриді. Іспанія має посольство в Луанді.КамерунКамерун має посольство в Мадриді. Іспанія має посольство в Яунде.ЧадЧад акредитований у Іспанії зі свого посольства у Парижі, Франція. Іспанія має акредитацію в Чаді від своїх служб у Яунде, Камерун.Кот-д'ІвуарУ Кот-д'Івуара є посольство в Мадриді. Іспанія має посольство в Абіджані.Демократична Республіка КонгоДР Конго має посольство в Мадриді. Іспанія має посольство в Кіншасі.ЄгипетЄгипет має посольство в Мадриді. Іспанія має посольство в Каїрі.Екваторіальна Гвінея12 жовтня 1968 рокуЕкваторіальна Гвінея має посольство у Мадриді та консульство в Лас-Пальмасі. Іспанія має посольство в Малабо та генеральне консульство в Баті.

Див. також: Іспанська ГвінеяЕфіопіяЕфіопія акредитована в Іспанії зі свого посольства в Парижі, Франція. Іспанія має посольство в Аддіс-Абебі.ГамбіяГамбія має посольство в Мадриді. Іспанія має офіс посольства в Банджулі.ГабонУ Габоні є посольство в Мадриді. Іспанія має посольство в Лібревілі.ГанаГана має посольство в Мадриді. Іспанія має посольство в Акрі.ГвінеяУ Гвінеї є посольство в Мадриді. Іспанія має посольство в Конакрі.Гвінея-БісауГвінея-Бісау має посольство в Мадриді. Іспанія має посольство в Бісау.КеніяУ Кенії є посольство в Мадриді. Іспанія має посольство в Найробі.ЛівіяЛівія має посольство в Мадриді. Іспанія має посольство в Триполі.МадагаскарМадагаскар акредитований в Іспанії від свого посольства в Парижі, Франція. Іспанія має акредитацію на Мадагаскар від свого посольства в Преторії, Південна Африка.МаліМалі має посольство в Мадриді. Іспанія має посольство в Бамако.МавританіяМавританія має посольство в Мадриді та генеральне консульство в Лас-Пальмасі. Іспанія має посольство в Нуакшоті та генеральне консульство в Нуадхібу.МароккоІспанія має різні інтереси щодо Марокко. Це спричинено географічною близькістю та довгими історичними контактами, а також двома іспанськими анклавними — містами Сеута та Мелілья, що на північному узбережжі Африки. Іспанії зберігає зацікавленість у мирному вирішенні конфлікту стосовно Західної Сахари, спричиненого деколонізацією. Ці питання були висвітлені кризою у 2002 році, коли іспанські сили виселили невеликий контингент марокканців з крихітного острівця біля узбережжя Марокко, після спроби Марокко затвердити суверенітет над іспанським островом. Марокко має посольство в Мадриді та генеральні консульства в Альхесірасі, Альмерії, Барселоні, Більбао, Лас-Пальмесі, Севільї, Таррагоні та Валенсії.

Іспанія має посольство в Рабаті та генеральні консульства в Агадірі, Касабланці, Надорі, Тангер і Тетуан, а також консульство в Лараші.МозамбікУ Мозамбіку є посольство в Мадриді.