Сім () — місто (з 1942) в Росії, міське поселення у складі Ашинського муніципального району Челябінської області. До 1928 року селище мало назву Сімський Завод.
Населення — 13 542 осіб (2015).
Географія Місто розташоване на річці Сім, за 27 км від районного центру Аши, за 290 км від Челябінська, за 9 км від залізничної станції Сімська (на історичному напрямку Транссибу). Велика Радянська Енциклопедія. Гол. ред. Б. А. Введенський, 2-е вид. Т. 39. Сигишоара — Соки. 1956. 664 стр., Іл. і карти; 42 л. илл. і карт.
Історія На початку XVIII століття в Росії в ході Північної війни необхідність в озброєнні російської армії сподвигла будівництво нових металургійних заводів, у тому числі в Пермській і Оренбурзької губерніях.
Вже 18 лютого 1763 Оренбурзьке гірське начальство рапортувало в Берг-Колегію про початок роботи заводів колезьких асесорів Твердишева і Мясникова — Юрюзанского та Сімського, які почали перековувати чавун, що виплавляється в Катав-Івановську. Там же у 1763 р утворене велика російське село. Сімський завод був одним з багатьох заводів, заснованих на Уралі в період участі Росії в Семирічній війні, війнах з Туреччиною.
16 березня 1759 року Берг-колегія винесла ухвалу про дозвіл заводчикам побудувати завод на річці Сім, а в 1761 році завод став вже видавати продукцію / doc/20767169 Сімскому заводу «Агрегат» — 250 років . Тоді ж при заводі виникло і поселення. У 1773 році на заводі працювало понад 900 приписних селян.
23 травня 1774 році, під час Селянської війни 1773—1775 років, загін башкир-повстанців на чолі з Пугачевським полковником Салават Юлаєв і його батьком Юлаем Азналіним напав на Сімський завод. Було вбито близько 60 заводських служителів, робітних людей і селян. Завод, фабрика з греблею, церква і заводське селище були спалені Плотніков Роман Нестерович . Напад на Сімський завод відбувся через те, що землі, на яких його побудували, 15 роками раніше були відчужені у родини нападаючих башкир.
30 травня 1774 року була відкрита нова церква Сімского заводу, побудована замість спаленої. До вересня 1777 року був відновлений завод. Працювали на ньому в основному кріпаки заводовласників Павленко Н. І. Історія металургії в Росії XVIII століття. Заводи і власники заводів. М., 1962. С. 236, 240—242; Андрущенко А. І. Селянська війна 1773—1775 рр. на Яїку, в Приуралля, на Уралі і в Сибіру. М., 1969. С. 163, 206, 207, 330, 331; Гвоздікова І. М. Салават Юлаєв. Дослідження документальних джерел. Уфа, 1982. С. 112—114, 152—157. .
В 1898 році за 9 км від Сіма була прокладена залізниця Самара — Златоуст. Це різко відбилося на економіці заводу і поселення. Від Сіма до станції Сімської була побудована кінна вузькоколійна залізнична гілка.
В 1914 заводи перейшли на виробництво предметів озброєння. 8 грудня 1917 року, після Жовтневої революції, Сімські заводи були націоналізовані радянською владоюhttp://encycl.bash-portal.ru/sim_zavod.htm Сімські заводи.
В 1935 році завод з відання Уралсельмаша перейшов у відання міністерства обозостроенія і перейменований в Сімський обозний завод. Основною продукцією заводу аж до 1941 року залишалися парокінні ходи, санітарні та кулеметні двоколки, кузова для автомашин, похідні кухні, автопричепи .
Населення
Люди, пов'язані з містом Сім (тоді Сімський Завод) — батьківщина відомого фізика Ігоря Курчатова, одного з творців атомної бомби.
Примітки