Болеро́ () — іспанський парний народний танець та музичний жанр, що започаткувався в кінці XVIII століття. Музичний розмір — 3/4 з характерною метроритмічною фігурою, що підкреслюється ударами кастаньєт. Темп — помірно швидкий з поступовим прискоренням. Своєю виразністю нагадує пантоміму.
Іспанський фольклорист Хуан-Антоніо де Самакола, що писав під псевдонімом дон Пресізо (Don Preciso), вважав, що цей танець придумав близько 1780 року ламанчський танцівник Себастьяно СересоМузыкальный энциклопедический словарь. М., 1990, с. 76Kahl W., Katz I. J. Bolero // The New Grove dictionary of music and musicians. N.Y., L. 2001; Die Bolero // Die Musik in Geschichte und Gegenwart, Bd. 02, S. 82, Bärenreiter-Verlag, 1986.
Хоча танець завжди був тридольним, в різний час по-різному дробилися: три рівні четвертні в першому такті, потім четвертна з крапкою і три вісімки — в наступному. В іншому варіанті перший такт дробиться вісімками (у такому випадку їх шість), причому, замість першої ноти пауза. Другий такт — такий ж, як у першому варіанті. Згодом дроблення стає ще дрібнішим. Танцюється таке болеро під акомпанемент гітари й барабана, а самі танцюючі відбивають на кастаньєтах додатково складні ритмічні фігури, що сплітаються в надзвичайно примхливий візерунок. Відомо багато різновидів болеро, характерних для різних областей Іспанії.
У формі Болеро написано романси М. Глінки, О. Даргомижського, Л. Деліба; Б. використали в операх Г. Берліоз, К.-М. Вебер, Дж. Верді та ін., у балетах — Л. Деліб, П. Чайковський та інші. Широко відоме «Болеро» для оркестру М. Равеля.
Кубинське Болеро — ліричний пісенний жанр, що склався наприкінці XIX ст. і поєднує креольський мелос з афро-кубинською синкопованою ритмікою. Музичний розмір — 2/4, темп помірний.
Примітки
Джерела