Іван де ла Пенья (, 6 травня 1976, Сантандер) — іспанський футболіст, що грав на позиції півзахисника. За час своєї кар'єри, де ла Пенья заробив прізвиська «Маленький Будда» () та «Лисий» () через його голену голову і невеликий зрістEspanyol bank on 'Little Buddha' ; UEFA.com, 16 May 2007.

Більшу частину кар'єри провів у іспанській Прімері, граючи за «Барселону», вихованцем якої і був, та «Еспаньйол». За 12 сезонів у цьому турнірі він провів 269 матчів та забив 19 голів. Крім того виступав за італійський «Лаціо» та французький «Марсель», а також провів 5 матчів за національну збірну Іспанії.

Клубна кар'єра

Ранні роки Народився 6 травня 1976 року в місті Сантандер. Розпочав футбольну кар'єру в академії клубу з рідного Сантандера — «Расінгу». Там він швидко проявив себе, почавши виступати за збірну Іспанії у віці до 16 років. Після цього його стали запрошувати до себе провідні іспанські команди, серед яких були мадридський «Реал» та «Барселона». Саме до складу академії «блаугранас» Іван приєднався у 1991 році.

«Барселона» Потрапивши в «Барселону», де ла Пенья почав грати за молодіжний склад каталонського клубу, а в 1993 році дебютував у дублі «Барселони», за який провів 37 матчів і забив 5 м'ячів у Сегунді. Головний тренер основної команди «Барселони» Йоган Кройф вперше випустив де ла Пенью на заміну 3 вересня 1995 року в матчі проти «Вальядоліда», в якому «Барселона» здобула перемогу з рахунком 2:0, а сам Іван забив гол. У свої 19 років він був сприйнятий футбольною громадськістю як майбутній наступник Хосепа Гвардіоли, але незабаром перестав потрапляти в основу, хоча і забив за перший сезон 1995/96 7 голів у Ла Лізі.

З приходом нового тренера Боббі Робсона у 1996 році де ла Пенья отримав другий шанс. Він став другом зоряного новачка «Барси» Роналдо та основним гравцем команди, яка виграла Кубок Іспанії, Кубок Кубків УЄФА і Суперкубок Європи у 1997 році. За це він був обраний найкращим молодим гравцем Іспанії в 1996 і 1997 рокахSpain – Footballer of the Year ; at RSSF.

З відходом Робсона і приходом на пост тренера Луї ван Гала де ла Пенья знову став залишатись частіше на лаві запасних і не був основним гравцем у сезоні 1997/98, в якому «барса» оформила золотий дубль.

«Лаціо» Влітку 1998 року Іван разом з партнером по команді Фернанду Коуту був проданий італійському «Лаціо» за 15 млн. євро. В серпні того ж року Іван здобув з «орлами» перший трофей, відігравши усю грі на Суперкубок Італії проти «Ювентуса» (2:1). Проте, закріпитись в Серії А іспанець не зумів і вже в наступному сезоні відправився в оренду в марсельський «Олімпік», де його гра також не була успішною через травми, і він спробував повернутися в «Барселону», якою був орендований у сезоні 2000/01, але тренер «Барси» Лоренсо Серра Феррер не довіряв де ла Пеньї, і він повернувся в «Лаціо», де провів ще один сезон на лаві для запасних, зігравши за рік лише по одному матчі в національному чемпіонаті і кубку.

«Еспаньйол» У сезоні 2002/03 де ла Пенья знову приїжджає в Барселону, але вже в інший клуб — «Еспаньйол»De la Peña seals Spanish return ; UEFA.com, 29 August 2002, де відразу отримав стабільне місце в основі і довіру тренерського штабу, поступово ставши одним із лідерів команди та її капітаном. У 2005 році «Еспаньйол» став п'ятим в чемпіонаті, завойовуючи місце в Кубку УЄФА, а у 2006 році «Еспаньйол» переміг у фіналі Кубка Іспанії, вигравши 4:1 в «Сарагоси», причому де ла Пенья організував два голи команди. Завдяки цьому успіху «Еспаньйол» знову потрапив в Кубок УЄФА, де дійшов до фіналу, програвши лише «Севільї» у серії пенальті.

В листопаді 2009 року де ла Пенья почав замислюватися про завершення кар'єри через проблеми з м'язами ноги, через які він за два з половиною роки провів лише 9 матчів. У сезоні 2009/10 де ла Пенья отримав травму великої гомілкової кісткиДе ла Пенья: сподіваюся, в наступному сезоні буду в повному порядку, і йому була зроблена операція на коліні«Еспаньйол» втратив де ла Співу на кілька місяців. Лише у вересні 2010 року Іван відновився після ушкодження, але в тому ж місяці знову травмувався.

19 травня 2011 року гравець оголосив про завершення спортивної кар'єри через травми , він сказав:

Я б дуже хотів грати ще кілька років, але, на жаль, не зможу. Дякую всім за підтримку. Моя голова хоче продовжити кар'єру, але тіло говорить, що достатньо. Я сподіваюся, що зможу вийти на поле останній раз, щоб попрощатися. Найближча гра буде складною для мене. Вона буде важкою і радісною.

Виступи за збірні 1991 року дебютував у складі юнацької збірної Іспанії, взяв участь у 28 іграх на юнацькому рівні, відзначившись 6 забитими голами.

Протягом 1995–1996 років залучався до складу молодіжної збірної Іспанії, разом з якою брав участь у молодіжному чемпіонаті Європи 1996 рокуItalia ya ganó un Europeo a España en el 1996 (Italy has already won European Championships against Spain in 1996) ; Orgullo Bianconero, 18 June 2013 . На турнірі Іван забив вирішальний гол у півфінальній грі проти Шотландії (2:1), який вивів іспанців у фінал, проте там не реалізував післяматчевий пенальті, через що золото турніру дісталось італійцям. Всього на молодіжному рівні зіграв у 19 офіційних матчах, забив 3 голи.

Того ж року захищав кольори олімпійської збірної Іспанії на іграх 1996 року в Аталанті, де збірна дійшла до чвертьфіналу. У складі цієї команди провів 4 матчі.

9 лютого 2005 року, у віці 28 років і 9 місяців, дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Іспанії в матчі відбору на чемпіонат світу 2006 року проти збірної Сан-Марино (5:0). До кінця року зіграв ще у двох матчах відбору до «міндіалю», а також двох товариських зустрічах, після чого перестав залучатись до матчів «фурії рохи».

Кар'єра тренера Завершивши кар'єру гравця, 8 червня 2011 року де ла Пенья увійшов в тренерський штаб італійської «Роми», яку очолив Луїс Енріке, колишній партнер Івана по «Барселоні» . Проте вже 11 серпня 2011 року де ла Пенья залишив «Рому» з особистих причин «на тимчасовий період» .

Статистика

|1995/96||rowspan="3"| «Барселона»||rowspan="3"|Ла Ліга||31||7||4||0||0||0||7||2||42||9 |- |1996/97||33||2||2||0||1||1||6||0||41||3 |- |1997/98||17||2||2||0||0||0||2||0||21||2

|1998/99|| «Лаціо»||Серія A||14||0||1||0||0||0||4||1||19||1

|1999/00|| «Марсель»||Дивізіон 1||12||1||0||0||0||0||7||0||19||1

|2000/01|| «Барселона»||Ла Ліга||9||0||1||0||0||0||2||0||12||0

|2001/02|| «Лаціо»||Серія A||1||0||1||0||0||0||0||0||2||0

|2002/03||rowspan="9"| «Еспаньйол»||rowspan="9"|Ла Ліга||29||0||0||0||0||0||0||0||29||0 |- |2003/04||25||1||0||0||0||0||0||0||25||1 |- |2004/05||29||3||1||0||0||0||0||0||30||3 |- |2005/06||30||0||6||0||0||0||8||0||44||0 |- |2006/07||26||0||1||0||1||0||10||1||38||1 |- |2007/08||12||0||3||0||0||0||0||0||15||0 |- |2008/09||22||4||0||0||0||0||0||0||22||4 |- |2009/10|||4||0||1||0||0||0||0||0||5||0 |- |2010/11|||2||0||0||0||0||0||0||0||2||0 269||19||21||0||2||1||35||3||327||24 15||0||2||0||||||4||1||21||1 12||1||||||||||7||0||19||1 296||20||23||0||2||1||46||4||367||26

Титули і досягнення Командні Чемпіон Іспанії (1): «Барселона»: 1997-98 Володар Суперкубка Іспанії (1): «Барселона»: 1996 Володар Кубка Іспанії з футболу (3): «Барселона»: 1996-97, 1997-98 «Еспаньйол»: 2005-06 Володар Суперкубка Італії з футболу (1): «Лаціо»: 1998 Володар Кубка Кубків УЄФА (2): «Барселона»: 1996-97 «Лаціо»: 1998-99 Володар Суперкубка УЄФА (1): «Барселона»: 1997

Особисті Найкращий молодий гравець року за версією журналу «El País»: 1995-96, 1996-97 Найкращий молодий гравець року за версією журналу «Don Balón»: 1995-96

Примітки

Посилання