Еміль Галле (; 4 травня 1846 — 23 вересня 1904) — уславлений французький технолог і майстер по склу, мебляр, підприємець, ботанік XIX ст.

Скляне виробництво у Лотарингії Лотарингія тривалий час була самостійним князівством між Францією та Німеччиною. Тут розвинулись ремесла схожі і несхожі з аналогічними у центральній Франції. Так, тут були власні килимові і гобеленові мануфактури, працювали керамісти. Але довготривалим ремеслом у краї було виготовлення скляних виробів. Практично кожне мале містечко мало скловарні печі. В краї вони суперничали зі скловарним виробництвом уславлених венеційців, хоча місцеві вироби були трохи дешевші.

Життєпис Еміль народився у місті Нансі. Родина була заможною. Батько, Шарль Галле (1818—1902) мав скляне виробництво і опанував технологію емалі. Шарль Галле одружився з Фанні Рейнемер, посагом дружини була керамічна і кришталева майстерня, що стане їх родинним бізнесом.

Освіта і самоосвіта Родина сплатила освіту сину спочатку у самому Нансі. Аби опанувати німецьку та мінералогію Еміль відбув у Веймар. Він наполегливо займався самоосвітою і малюванням, береться вивчати ботаніку і рослинництво. Все це знайдене у його малюнках і начерках. В цьому він став справжнім пробовжувачем родинних традицій, де охоче вивчали природничі науки. Серед його друзів був ботанік Жорж ле Моньє.

Еміль Галле технолог Окрім Німеччини Еміль Галле відвідав Велику Британію, де працював у замку Кенсінгтон та Ботанічному саду. З нього виробився непоганий технолог, що вивчав досвід власних попередників (французьких, німецьких, британських). Він захопився мистецтвом Японії, де ніколи не було жорсткого розподілу на високі і низькі жанри, а декоративно-ужитковим мистецтвом залюбки займались усі майстри. Як технолог Еміль Галле чимало експериментував з непрозорим склом, емалями, технологією кракле, працював ювеліром з малими пелюстками золота і срібла, котрі вплавляв у гарячу скляну масу тощо.

Технологія багатошарового скла, кожний з котрого мав власний колір, відома з доби античності. Еміль Галле вивчав її, а згодом і удосконалив. Так, він збирав малюнок як мозаїку зі скляних фрагментів, піддавав це високим температурам і отримував незвичні декоративні ефекти, незважаючи на невдалі випадки і трудоміську технологію.

Майстер по склу Керамічне виробництво Еміль Галле опановував у родинній мануфактурі Сен-Клеман у передмісті Нансі у період 1865-1867 років.

1974 року батько передав сину скловарну майстерню, де виготовляли дзеркала та кришталь. Відтоді Еміль Галле зосередився на експериментах з непрозорим склом і емалями, створив власну лабораторію. З середини 1870-х років він очолив торговельний будинок Галле-Рейнемер і вивів виробництво на новий художній рівень. Як майстер художнього скла він здобув світове визнання. Воно почалось вже після Паризької всесвітньої виставки 1878 року, де були вироби його мануфактури. В декорі переважали квіти, рослини і пейзажі.

Серед новацій 1884 року — скляні вироби з цитатами з творів французьких поетів, серед котрих були Ф. Війон, С. Малларме, П. Верлен, Ш.Бодлер та інші. Еміль Галле називав такі вироби «розмовними».

Еміль Галле — мебляр Важливим напрямком діяльності Еміля Галле було виробництво меблів. Він почав займатись дизайном меблів з кінця 1880-х років. Для декорування використовував коштовні зразки сировини, напівкоштовні камені і перли. Були і зразки меблів з цитатами з французьких поетів, як на скляних виробах.

Він діяльно підтримав стилістику сецесії,, для якої характерні флоральні і рослинні мотиви. Еміль Галле  переніс у меблярство свої знання ботаніки як художник і дизайнер. Його меблі майже ювелірно оброблені, зашліфовані, прикрашені рослинними візерунками. На відміну від масового виробництва скляних ваз і ламп, що дійшли і до Російської імперії, його меблі були штучним товаром, як картини чи ювелірні вироби. Більшість з них він підписував і датував як твори мистецтва.

Фото обраних творів

Кераміка Еміля Галле (фаянс)

Див. також Емаль Скло Меблі Модерн Александр Шарпентьє Декоративно-ужиткове мистецтво

Примітки

Джерела Bernd Hakenjos, Gallé Keramik: Sammlung Helga Schaefer, Dusseldorf, 1974, 84 p. (catalogue d'exposition) Howard Coutts, Émile Gallé and the origins of Art Nouveau, The Bowes Museum, 2007, 40 p. Philippe Thiébaut, Gallé : le testament artistique, Hazan, Musée d'Orsay, Paris, 2004, 141 p. (ISBN 2850259446) (catalogue de l'exposition) Annabelle Héry, La faïencerie de Lunéville, Vesoul, publié à compte d'auteur,‎ 1999, 143 p. (ISBN 2-9513756-0-3) Valérie Thomas et Helen Bieri Thomson, Verreries d'Émile Gallé : de l'œuvre unique à la série, Somogy, Paris ; Fondation Neumann, Gingins (Suisse) ; Musée de l'École de Nancy, Nancy, 2004, 109 p. (ISBN 2850567388) Gallé, Éditions de la Réunion des musées nationaux, Paris, 1985, 320 p. (ISBN 2711820211) (catalogue de l'exposition)

Посилання