Белзець, або Белжець () — село в Польщі, у гміні Белзець Томашівського повіту Люблінського воєводства. Центр однойменної гміни. Населення — 2519 (2021).

Географія Розташоване неподалік українського кордону, на Закерзонні (в історичному Надсянні).

Туризм Белзець — важливий вузол пішохідних і велосипедних туристичних маршрутів, які провадять до найцікавіших місць гміни.

Історія Белзець утворився на початку XVI ст. 1 березня 1607 р. король Сигізмунд III видав привілей белзькому войському Самуелю (Самійлу) Липському, згідно з яким той отримував право заснувати місто на «ґрунтах переворських», поселення отримало міські права (магдебурзьке право), встановлювались ярмарки на дні святих Аґнешки та Вавжинця.

Однак місто не розвинулось в результаті конкуренції з боку Нароля і Томашова Любельського. Недалеко від нього, у Чарнецькій Долині, відбулась, за переказами, сутичка гетьмана Стефана Чарнецького зі шведами; курган, який знаходиться тут недалеко від каплички св. Яна Непомуцького, вважається могилою солдатів, що загинули в цій сутичці. Село стало в 1887 році значним прикордонним пунктом залізниці Львів — Белзець, що спричинило приплив поляків.

За переписом 1900 року в селі було 1753 жителі, за конфесіями: 1280 римокатоликів, 364 греко-католики, 104 юдеї та 5 інших віровизнань.

У 1918–1919 р. у Белжці та його околицях відбувались запеклі бої між поляками та українцями під час нападу військ Польщі на ЗУНР.

Станом на 1.01.1939 проживало 2420 осіб, з них 400 українців-греко-католиків, 1900 поляків, 120 євреївКубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 . — Вісбаден, 1983. — с. 64.. За іншими місцева греко-католицька парафія налічувала 278 вірян.

У середині вересня 1939 року німці окупували село, але вже 26 вересня 1939 року відступили і передали Червоній армії, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. Однак Сталін обміняв Закерзоння на Литву і на початку жовтня СРСР передав село німцям, південніше села проліг кордон. Найтрагічнішим періодом була німецька окупація, коли гітлерівці заснували тут у 1940 р. концентраційний табір для циган, пізніше для євреїв. В ньому загинуло близько 434,500 осіб.Between March and December 1942, the Germans deported some 434,500 Jews, and an indeterminate number of Poles and Roma (Gypsies)to Belzec, to be killed. http://www.ushmm.org/wlc/article.php?lang=en&ModuleId=10005191 , у тому числі близько 1,5 тис. поляків та українців, переважно засуджених за допомогу євреям. На пам'ять жертв нацизму споруджено монументальний мавзолей-музей, відкритий у 2004 р. На військовому цвинтарі відпочивають солдати Вересня, які полягли під Белжецем.

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

Населення Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

Пам'ятки

Дерев'яна греко-католицька церква святого Василя Великого у Белзці — це приклад старовинної сакральної архітектури XVIII ст. Зведена 1756 року в Липську, звідки пізніше перенесена в Белзець. У 1838 році перебудована. Була пошкоджена під час Другої світової війни. Після виселення українців у 1947 році використовувалася як шкільний склад. Поруч з церквою міститься цвинтар.

У 1866 році в селі було зведено греко-католицьку плебанію, нині зруйнована. Раніше також існувала греко-католицька капличка святих Павла та Петра.

Тутешній парафіяльний костел з 1912 р. має старовинне обладнання, наприклад, дерев'яну фігуру св. Антонія і ковчеги для святих мощей. На південно-західному кінці села росте історичний екземпляр ялівця звичайного висотою 7,5 м.

Неподалік, у селі Хиже, знаходиться цікава каплиця Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії з 1840 р., капличка св. Антонія XIX ст. У багатьох місцевостях збереглись старовинні будинки та обійстя.

Транспорт

Через Белзець проходить залізниця, у селі є залізнична станція.

Особистості

Народилися Теодор Яхимович (1800—1889) — український митець-маляр, театральний декоратор.

Примітки

Джерела  — S. 130—131.

Посилання