Ернест Борисович Вінберг ( 26 липня 1937, Москва — 12 травня 2020, Москва) — радянський і російський математик, доктор фізико-математичних наук (1984), професор кафедри вищої алгебри МДУ (1990), професор Незалежного Московського університету (1991), заслужений профессор МДУ. Фахівець в області вищої алгебри, теорії груп Лі, теорії інваріантів.
Біографія Е. Б. Вінберг народився в Москві в 1937 році. Його батько, Борис Георгійович Вінберг, був інженером і працював на (Московський завод електромашинобудування імені С. М. Кірова). Мати, Віра Євгенівна Похвальнова, деякий час після закінчення фізико-математичного факультету викладала в різних місцях, а потім працювала на заводах інженером-розраховувачем.
Закінчивши школу із золотою медаллю, Ернест вступив на МДУ без іспитів — успішно пройшовши співбесіду. Проте із зарахуванням у нього виникли проблеми через дуже високу короткозорість; прийняли на факультет Вінберга тільки після особистого втручання (у той час — декан мехмату).
Закінчив МГУ (1959) і аспірантуру по кафедрі вищої алгебри (1961). Кандидат фізико-математичних наук (1962), доктор фізико-математичних наук (1984). З 1961 року працює на кафедрі вищої алгебри; з 1966 року — доцент, з 1991 року — професор.
Головний редактор журналів «Transformation Groups» (з 1996 р.), «Математична просвіта» (з 2006 р.). Член редколегій журналів , «Праці Московського математичного товариства» (з 1999), «Journal of Lie Theory» (з 1994 р.).
Член правління Московського математичного товариства.
Запрошений доповідач на Міжнародному конгресі математиків у Варшаві (1983). Лауреат премії Гумбольдта (1997). Іноземний почесний член Американської академії мистецтв і наук (2010).
Читає основні й спеціальні курси лекцій «Вища алгебра», «Лінійна алгебра і геометрія», «Групи Лі», «Напівпрості групи Лі», «Симетричні простори», «Теорія інваріантів», «Групи відображень». Співкерівник спецсемінару «Групи Лі та теорія інваріантів».
Автор класичного університетського підручника «Курс алгебри». У введенні до цього підручника Вінберг писав: «Відповідно до свого погляду на математику я прагнув замінювати викладення та складні міркування ідеями»; ці слова виражають математичне кредо вченого, якому він намагався слідувати в усіх своїх роботах, замінюючи довгі рутинні доведення короткими, елегантними і в той же час цілком строгими аргументами.
Під науковим керівництвом Е. Б. Вінберга захищені 42 кандидатські дисертації і 7 докторських.
Помер 12 травня 2020 від COVID-19.
Наукова діяльність Наукові інтереси Е. Б. Вінберга пов'язані з теорією груп і алгебр Лі, однорідних просторів, симплектичною геометрією, теорією інваріантів, теорією представлень, алгебричною геометрією, гіперболічною геометрією.
Такий круг інтересів Вінберга багато в чому визначився ще в його студентські роки, коли він в школі Е. Б. Динкіна вивчав теорію груп Лі. Першою його науковою роботою стала дипломна робота, в якій Е. Б. Вінберг отримав опис інваріантних лінійних зв'язностей в однорідному просторі групи Лі .
Наступний цикл робіт Е. Б. Вінберга відноситься до теорії однорідних опуклих конусів. З кожним таким конусом асоційована однорідна , і Вінберг істотно продовжив і розвинув вивчення цього круга питань, почате в піонерських роботах Э. Картана і . Зокрема, Вінберг побудував перший приклад несамопов'язаного опуклого однорідного конуса і отримав повну класифікацію самопов'язаних опуклих однорідних конусів, основану на несподівано виявленому зв'язку таких конусів з компактними йордановими алгебрами. В ході своїх досліджень він відкрив новий клас неасоціативних алгебр, які в сучасній математичній літературі прийнято називати алгебрами Вінберга.
Е. Б. Вінберг першим (починаючи зі своєї роботи «Дискретні групи, породжені відображеннями, у просторах Лобачевского») став систематично вивчати гіперболічні групи відображень — дискретні кристалографічні групи, породжені відображеннями; у цій області він став і основоположником, і визнаним науковим лідером.
У 1980 році Вінберг повернувся до вивчення опуклих конусів, але вже в абсолютно іншому контексті: він опублікував роботу «Інваріантні опуклі конуси і впорядкування в групах Лі», відкривши новий напрям в теорії груп і алгебр Лі.
Е. Б. Вінберг опублікував понад 100 наукових статей, видав 10 монографій і навчальних посібників.
Публікації
Примітки
Див. також Тумаркін, Лев Абрамович
Література Алексеевский Д. В., Бугаенко В. О., Ольшанский Г. И., Попов В. Л., Шварцман О. В. Эрнест Борисович Винберг (к шестидесятилетию со дня рождения) // Успехи математических наук. — 1997. — Т. 52, вип. 6 (318). — С. 193—200. — DOI: 10.4213/rm1602..
Arzhantsev I. V., Gusein-Zade S. M., Ilyashenko Yu. S., Onishchik A. L., Sossinsky A. B., Timashev D. A., Tsfasman M. A. Ernest Borisovich Vinberg // , 2008, 8 (4). — P. 617—620.
Посилання Вінберг Ернест Борисович (Сторінка на сайті кафедри вищої алгебри МГУ)
Вінберг Ернест Борисович (Сторінка на Загальноросійському математичному порталі)