Олекса́ндр Ка́рлович Е́льський (; , ; 16 червня 1834 маєток Дудзичі, Ігуменський повіт, Мінської губернії, Російської імперії — 10 вересня 1916, маєток Замостя, Ігуменський повіт, Мінська губернія, Російська імперія) — білоруський історик, літературознавець, краєзнавець, публіцист.
Один з перших істориків білоруської літератури і збирачів білоруських рукописів. Став батьком професійного білорусознавства наприкінці XIX — початку XX ст.
Користувався літературними псевдонімами Бузько з-під Пташиного («Bocian z nad Ptyczy» «Бусел з-над Пцічы»), Литвин-громадянин («Litwin-obywatel» «Літвін-грамадзянін») і «A. J.»Ельскі Аляксандр Карлавіч // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі / Пашкоў, Г. П. — Мінск: БелЭН, 1996. — Т. 3. — С. 349. — 527 с. — 10000 экз.Мальдзіс, А.Электронны каталог ЦНБ НАН Беларусі (руск.) . Праверана 31 снежня 2015.Гісторыя беларускай літаратуры XI—XIX стагоддзяў. У 2 т. / Нац. акад. навук Беларусі, Ін-т мовы і літ. імя Я. Коласа і Я. Купалы; навук. рэд. тома У. Мархель, В. Чамярыцкі — Мінск: Беларус. навука, 2010. — Т. 2.Марачкіна, І. Руплівец з Замосця // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 63..
Походження та сім'я
Належав докатолицького роду Ельських (герба «Пелеш»), який належав до середньозаможної шляхти Великого Князівства Литовського.
Дід Олександра Ельського Станіслав Володимирович Ельський () був пятигірським полковником у часи короля і великого князя Станіслава Августа (Понятовського) і був у шлюбі з графинею Розою Прозар, дочкою вітебського воєводи. Батько, Караль Станіслав Ельський () був власником маєтків у Дудзичах і Замості (у Ігуменському повіті Мінської губернії), випускником Вільнюського університету (медичного факультету)Марачкіна, І. Руплівец з Замосця // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 53., скрипалем-аматором, отримав у свій час професійну підготовку у відомих музикантів Кіфелінга і Дащінського, написав кілька творів для скрипки (досі відомий лише один твір «Полонез 1837 року»), був обраний дворянством ігуменського повіту на посаду ігуменського повітового хорунжого. Маєток Дудич Короля Станіславовича Єльського згідно інвентаризації від 1844 р. був досить значним — налічував 407 душ чоловічої статі і 411 душ жіночої, +1656 десятин землі; а маєток Замостя — 1372 десятинКиштымов, А. Ельские: опыт сельских хозяев (19 — начало 20 вв.) // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 103, 104..
Олександр Ельський народився 4 (16) червня 1834 р.Pierzyńska-Jelska, E. Non omnos moralis // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 39; Марачкіна, І. Руплівец з Замосця // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 53. у маєткуДудичі в маєтній католицької дворянській родині Караль Станіславовича Ельського (1780—1855) і його дружини-німкені Людвіки Штейнберг (1808—1881), яка до того була гувернанткою в маєтку Ельських. Від цього шлюбу також народилися Михайло Ксаверій Зигмунт Ельський (1831—1904) — музикант і композитор, спадкоємець Дудичів; Юзеф Зигмунд Караль Ельський — молодим помер в 1885 р в Сибіру під час служби в російській армії; Станіслава Єльська (1828—1860) — вона вийшла за Михайла ГрушвіцькогоPierzyńska-Jelska, E. Non omnos moralis // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 42..
При хрещенні у католицтвоау 1834 р. в костелі у Смиловичів отримав повне ім'я Олександр Вінцент Ельський ()Кісялёў, У. Ельскія на Беларусі // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 29; Марачкіна, І. Руплівец з Замосця // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 53..
У 1858 р.Марачкіна, І. Руплівец з Замосця // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 54. Олександр Каралевич Ельський одружився з Геленою Калячинською (25.06.1838—17.04.1901)Pierzyńska-Jelska, E. Non omnos moralis // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 39., яка мала від нього двох дітейКісялёў, У. Ельскія на Беларусі // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 30.: Олександра Ельска (1860—1899) — її чоловіком стане Зигмунт Глогер (1845—1910), знаний польський етнограф. Ян (Ян-Банавентура-Станіслав) Ельський (1864—1930-ті р.), який був адвокатом у Мінську і Гродно, — його жінкою стане Марія Пахневська, від якої буде мати сина Генріха Ельського (приблизно 1890—1939). Олександр Ельський був щасливий у сімейному житті, а його діти були виховані в повазі до батьків і костелуМарачкіна, І. Руплівец з Замосця // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 57.. Його улюблена дочка (яку в сім'ї називали «Олесею») за гроші батьків кілька років виховувалася в католицькому монастирі в місті Версаль (Франція), а тому вільно володіла французькою мовою, мала літературні здібності, дуже рано почала допомагати батькові в описі музейних колекцій в Замості. Олеся Ельська написала цікавий нарис про маєток Дудич та його власників у минулому (представників шляхетських родів Зоренків, Букатих, Прозорів, Ельських)Марачкіна, І. Руплівец з Замосця // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 57, 58.. Чоловік Олесі Зигмунт Глогер став добрим другом Олександру Ельському, сват з ним листувався і навідував маєток ЗамостяМарачкіна, І. Руплівец з Замосця // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 58.. У віці 39 років Олеся померла від запалення легень, залишивши чоловікові Зигмунту Глогеру двох дітей— Яніну і Станіслава. Онуки Олександра Ельського (Яніна і Станіслав) не раз приїжджали з Варшавиы до свого діда у Замостя.
Освіта
Початкову освіту отримав у німецькій гімназії у м. Лаздене (Східна Пруссія) — на думку Володимира Мархеля, ймовірно, у Лаздені жили родичі Олександрової матері-німкеня — Людвіки (Луізи).
Пізніше закінчив Мінську класичну гімназію (1852).
Службова діяльність Служив у 1852—1856 р. у російському військуГісторыя беларускай літаратуры XI—XIX стагоддзяў. У 2 т. / Нац. акад. навук Беларусі, Ін-т мовы і літ. імя Я. Коласа і Я. Купалы; навук. рэд. тома У. Мархель, В. Чамярыцкі — Мінск: Беларус. навука, 2010. — Т. 2., брав участь у Кримській війніе (1853—1856). Пішов у відставку і звані російського поручика.
Був мировим суддею ігуменського повіту (з 1861.).
У 1880 р. в Мінську було урочисто відкрито нову будівлю мінської реальної гімназії, на будівництво якої дворянство Мінської губернії витратило 50 тис. російських рублів. У опікунську раду мінської реальної гімназії увійшли три куратори: давні знайомі — Едвард Войнич, Ян Кукевіч і Олександр ЕльськийВойнилович, Э. Воспоминания … С. 79.: Олександр Ельський в 1882—1887 рр. був членом опікунської ради (куратором) реальної гімназії у Мінську.
Маєток
Олександр Ельський отримав у 1857 р, після смерті батька, успадкував родовий маєток Замостя в Ігуменському повіті Мінської губернії (Російська Імперія). У 1860-ті рр. він побудував в Замості новий і затишний одноповерховий дерев'яний палац. У палаці була також влаштована домашня каплиця, де приїжджі священики таємно від російської влади хрестили і вінчали місцевих селян в уніатство, за що (в результаті розтину) Олександр Ельський міг втратити маєток і бути присуджений російською владою на каторгу в СибірФедорук, А. Старинные усадьбы Ельских на Минщине // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 124..
Після смерті Олександра Ельського в 1916 р маєток Замостя перейшов у володіння його сина — Яна, який працював адвокатом у Мінську, а пізніше у ГродномуеМарачкіна, І. Руплівец з Замосця // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 67..
Господарча діяльність Олександр Ельський у своєму маєтку Замостя багато уваги і зусиль віддавав поліпшенню культури тваринництва і землеробства, догляду лісу, здійснював меліорацію ґрунту, вживав заходів щодо підвищення родючості ґрунту. Серйозно і успішно займався садівництвом, городництвом, рибництвом, займався благоустроєм парку, де заклав унікальну трав'янисту галявину. Побудував цегельний завод. Вів зразкове і прибуткове господарство; у своїй біографії не без гордості напише: «Не маю нават гроша доўгу за маёнткам»Марачкіна, І. Руплівец з Замосця // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 64..
Був членом Мінського товариства сільського гаспадаркіJurkowski, R. Polacy-mińszczanie z kręgu Mińskiego Towarzystwa Rolniczego… С. 86.. В 1885 р. став членам російського Імператорського Вільно-Економічного товариства Санкт-ПетербургуМарачкіна, І. Руплівец з Замосця // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 65.. У 1901 р. Ельський став почесним куратором ігуменського повітового Товариства взаємострахування від пожарівКарлюкевіч, А. Традыцыі Аляксандра Ельскага ў пухавіцкім краязнаўстве // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 145..
Добровільно і безкорисливо довгі роки з кінця 1860-х рр. займався посередництвом при влаштуванні людей на роботу в різні приватні маєтки: отримував від маєтківців заявки на вакансії і підбирав кандидатів на посади лісників, економами, винокурів, прислуг і т. д., — для чого власнаруч писав протягом року до 3000 листів, намагаючись кожен раз підняти моральність обох сторінМарачкіна, І. Руплівец з Замосця // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 66.. Ельський висилав кандидатам на вакансію друковану анкету, де завжди запитував, чи п'є алкоголь і грає в карти кандидат.
Працював все життя, адже робота була для нього, як сам зазначив у листі до свого друга Яна Карловича в 1901 р після смерті його дружини Гелени, «звичкою»Марачкіна, І. Руплівец з Замосця // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 66, 67..
Білорусезнавство
Публіцистична, наукова і літературна діяльність Писати почав з юності,білоруською, російською та польською мовами. Добре знав французьку та німецьку мови.
Літературно-публіцистична діяльність Олександра Ельського почалася в 1860 р. з дописів в газету «Виленский вестник», присвячених переважно звільненню селян від кріпацтва, і підписувався літературними псевдонімами «Bocian z nad Ptyczy» (що значить «Бузьок з-над Птиці») і «Litwin-obywatel» (що значить «Литвин-громадянин»). У публіцистичному доробку він відстоював поліпшення селянської долі; по руках місцевих маєтників ходили і сатиричні вірші Ельського на маєтників, які тисли на селян. Був людиною ліберально-буржуазних поглядів, часами займав консервативну позицію.
У часи Студентського повстання (1863—1864) Олександр Ельський знаходився під наглядом російської поліціїМарачкіна, І. Руплівец з Замосця // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 55.. Рідна сестра його дружини (Софія Калячинская) була одружена з його близьким родичем — Володимиром Людвикович Ельським (1820—1875), власником маєтку Ігнатичі в Мінському повіті Мінської губернії, який не підписав після придушення Січневого повстання вірнопідданство російському цареві, а тому був заарештований і засланий до Челябінськ. Олександр Ельський все життя опікувався дітьми Володимира Єльського — Вільгельмом Ельським (1867—1919), Владиславом, Петром і Кларою. Здароў, Вінцэсь, айцец «Гапона»! Табе паклон ад Гелікона За «Вечарніцы» і за «Дудара» І за «Навума» — сяла гаспадара,«Гапон», «Вечарніцы», «Дудар беларускі» і «Быліцы, расказы Навума» — гэта вершаваныя творы Вінцэнта Дуніна-Марцінкевіча. Бо твае песні гладкі і лоўкі <…>
А вось табе, сумленны дзед, Наш стары лірнік і паэт, Слаўцо із сэрца я кладу, Ты толькі нам заграй: ду-ду! Бо ўжо вельмі сумна стала, Як твая песня замаўчала. Аляксандр Ельскі «Вінцуку Дуніну-Марцінкевічу, беларускаму паэту» (1872) 27 червня 1872, Олександр Ельський у віршованому посланні «Вінцуку Дуніну-Марцинкевичу, білоруському поетові» дякував поетові за його творчість, закликав Марцинкевича продовжувати літературну діяльність і говорив про можливість видання творів Вінцента Дуніна-Марцинкевича за межами Російської Імперії(у Лейпцигу). Свідченням високої оцінки поетичної творчості Марцинкевича і поваги були використані Ельським виразу «уклін від Гелікона» (знаменитої садиби муз), «старий Лірник» і «дід». Однак цей вірш був вперше надрукований тільки в 1920 р. Рамуальдом Зямкевичем у статті «Старий Мінськ у білоруських спогадах»Марачкіна, І. Руплівец з Замосця // Дзеля блізкіх і прышласці. — Мінск, 1999. — С. 61..