Ісапа — археологічна зона на території штату Чіапас (Мексика), неподалік від кордону із Гватемалою. Місце існування потужного політичного і культурного центру південної Месоамерики бл. 1500 рік до н. е. — 1200 рік н. е. Отримала назву у дослідників за річкою Ісапа, що проходить неподалік. Дослідження історичних меж ісапської культури на тепер тривають.
Історія Ісапу в часовому і в просторовому відношенні розміщають між ольмеками і мая. Усю територію позначено латинськими буквами від A до H. Групи A, B, C, D, E, G і Н розташовані навколо центральної площі ділянки, на західному березі річки Ісапа, група F знаходиться в північній частині. Групи A, B, C, D, E, G і Н відповідають 300-50 рокам до н. е., група F — 50 року до н. е. — 100 року н. е.
Розмір території в поперечнику складає 2 км. На думку низки дослідників засновано воно близько 1500 років до н. е. Спочатку, на думку низки вчених, як торговельний пункт-факторія ольмекського об'єднання (це поки що залишається гіпотезою). Згодом тут розвинулася власна політична та економічна культура, традиції архітектури, скульптури та гончарства.
Спочатку центром поселення була територія біля кургану 30, розташованого на північному боці Групи В. У 850—100 роках до н. е. перетворюється на релігійний і політичний центр. Розквіту це місто досягло між 650 роком до н. е. та 100 роком н. е. Цьому сприяв занепад міст ольмеків, зокрема Ла-Венти. В цей час населення складало 10 тис. осіб. Найвищого піднесення і могутності досягла у період з 300 року до н. е. до 50 року н. е., ставши домінуючою державою в південній Месоамериці. Область Ісапи залишалася населеною увесь пізній класичний період. З 100 року н. е. починається поступовий занепад, що посилюється конкуренцією з боку міста-держави Камінальхуйу. З 250 року територія біля групи F виявляється залишено. Остаточно Ісапа знелюдніла після 1200 року.
Надалі ця місцина увійшла до складу Імперії ацтеків, які дали їй назву Шоконочко.
Мова Мова Ісапи була мовою тапачультеко (за іншою гіпотезою мова міше), що тепер є зниклою, яка належала до міше-соквейської групи, мови якої в давнину були поширені набагато ширше, ніж згодом.
Міфологія Жерці зберегли від ольмеків концепцію печери предків і реінкарнації, що втілювалося в трирівневих вівтарях. В Ісапі оформилася ідея головного світового дерева, що з'являється в печері прабатьківщини. Іноді воно виглядає як сплетіння кількох стовбурів, іноді як товсте дерево — опора світу — сейба. Плоди не завжди є атрибутом світового дерева. Ідея зв'язку пекла і світу живих передається через розміщення кострубатих коренів під землю, де вони живляться незайманими водами; стовбур дерева перетинає простір світу (печери). Світове дерево підмінялося кайманом; навіть при реалістичному варіанті дерева коріння позначалися стилізованою мордою рептилії.
Спостерігається тенденція відійти від головного у ольмеків образу ягуара і перейти на образ рептилії як одного з головних божеств, що було відображенням внутріфратріальної боротьби. З'являються поняття близнюків, вагітної, пуповини, старого, карлика і горбаня, падаючого вниз головою, сидячою фігури. Визначилася графічна форма печери-прабатьківщини і її варіанти. Надалі все це знайшло відображення у міфах мая.
Тут вперше з'являється образ нічного божества і божества дощу, пізніше відомого як Чак, «довгогубого бога», який надалі став одним з головних у мая. Він трансформувався з бога-ягуара ольмеків.
Зі стели, розбитої ще в давнину на шматки, відомий бородатий бог Ісапи, якого зв'язано мотузкою, а замість очей стирчить тризуб. Він є, на думку дослідників, попередником деяких божеств з Тікаля в центральній області мая.
Економіка Основою було землеробство. Це був одним з найбільших виробників какао та каучуку. Експортувалися також пір'я кетцаля. Цього му сприяла волога місцевість та вулканічний ґрунт. Втім близькість моря та річок, на думки дослідників, свідчить про розвинуту риболовлю, а також ймовірне збиральництво та полювання. Інструменти виготовлялися з каміння, обсидіану та флінта.
В Ісапі була доволі розвинена торгівля, основними партнерами були міста ольмеків. Туди відправлялися какао і фрукти, звідти отримували кераміку, тканини, обсидіан.
Кераміка Набуло розвиток гончарство, що виявилося у створені побутового та ритуального посуду. Перший етап розвитку гончарство приходить на 850—100 роки до н. е. Попервах було під впливом ольмеків з міст Сан-Лоренцо та Ла-Вента.
Водночас є свідчення керамічних виробів, не пов'язаних з посудом. Так, в районі пагорба 59 на площі, була знайдена глиняна фігурка жінки, на якій немає слідів одягу, проте присутні вушні вставки і елементи зачіски на кшталт головного убору з рибою. Посеред живота у неї розташована великий пупковий отвір, куди, куди повинна була вставлятися пуповина при проведенні ритуальних дій. Руками вона мовби тримає цю вставляється пуповину.
Астрономія Найбільш відомостей стосовно знань ісапців з астрономії дають групи A, B, C, D, E, F. Відповідно до досліджень, тепер вважається, що в Ісапі були знайомі з Чумацьким шляхом, визначали сузір'я (наприклад Великої Ведмедиці), їх «частини». Також ім були відомі сонцестояння. Так, трон 2 («Група В») розташовано у точці, куди світить сонце в день зимового сонцестояння у грудні. Це підтверджує дослідження стели 60 («Група Е»). Стела 25 («Група D») втілює своєрідну діалектику між двома частинами неба — полярній області Великої Ведмедиці і «голови» Чумацького шляху біля сузір'я Стрільця.
Календар З Ісапою пов'язані суперечки, що стосуються 260-денного мезоамериканського календаря. Раніше даний календар вважався винаходом мая, проте у 1997 році Вінсентом Мальстромом було висунуто припущення, що календар походив з Ісапи. На підтримку гіпотези говорить той факт, що Ісапа краще відповідає геологічним та історичним передумовам (для виникнення календаря), ніж колишнє місце, яке вважалося місцем походження.
Архітектура На території виявлено 8 груп курганів різного ступеня збереженості — загалом від 80 до 130. Архітектурні будівлі мають загальний обсяг 250 тис. кубометрів. Відзначається гарним і чітким планування, особливо це стосується центру Ісапи, що має розмір 200 га (тут зосереджена значна частина пам'яток).
Архітектура включає таки види: піраміди, площі, 13 майданів, 2 «стадіони»-майданчика для месоамериканської гри у м'яч.
Дослідники розглядають стиль як самобутній ісапський, що є постольмекським і домайським. До стилю Ісапи відносяться пам'ятники, що виявлені в багатьох місцях уздовж Тихоокеанського узбережжя Гватемали та інших місцях — Ель-Баул, Чоколов, Більбао, Ель-Хобо, на узбережжі Веракрусу до Серро-де-лас-Месас і Ель-Месон, а також у багатьох місцях в Чіяпасі.
В Ісапі гранично завершено присутній характерний стиль організації міста-акрополя — архітектурного комплексу відомого по культурі мая: площа, навколо якої розташовувалися храмові і палацові будівлі, перед кожною спорудою свої стели і вівтарі. Мікрокомплекси акрополей, що отримали назви «Група А» і «Група В», є зразок цього стилю.
Загальна схема міського простору відповідала єдиній «реінкарнаціонній» концепції, яка відома за часи лінійного планування ольмеками міста Ла-Вента: головний вхід в комплекс мав бути з південної сторони, щоб йти на північ (прабатьківщина), до сакральної частини архітектурного центру. Проте в Ісапі на відміну від міст ольмеків відбувається значне відхилення від осі, близько 27°. Таке відхилення послідовно дотримується в усіх акрополях, комплексах і будівлях.
Цікаві будівлі Акрополь «Група А». Навколо прямокутного майданчика розташовані чотири різнотипних споруди. Будівля 58. Розташована навпроти будівлі 56. Перед нею виявлено 3 стели, дві з яких мають вівтарі. «Будівля 66». Має перед собою на платформі найбільшу кількість пам'ятників — 6 стел, перед п'ятьма з яких знаходяться вівтарі. Стели з вівтарями 5, 7, 25, 26 розташовані на одному рівні. Посередині, перед цим поруч знаходиться стела з вівтарем 6, а в глибині, на третій лінії, також посередині, прямо за стелою 6, поставлена стела 4 без вівтаря. Чотири стели (з вівтарями) — 5, 7, 25, 26 — мають зображення, що знаходиться переважно в одному образотворчому рівні-просторі, тобто не мають додаткових елементів, не пов'язаних з основним зображенням ні знизу, ні поверх головного сюжету.
Акрополь «Група В». Ця група набагато складніше в архітектурному плані, ніж «група А». З точки зору концепції північної прабатьківщини вона має більш чіткий розподіл пам'ятників, орієнтуючись на вісь північ — південь, де південь — «обличчя» комплексу, а північ — сакральний бік. Будівля 1, моноліт 2. Суміщає зоо- і антропоморфні риси. Він виглядає архаїкою для Ісапи, оскільки містить чисто ольмекську семантику. Моноліт являє собою фігурне зображення голови ягуара з роззявленою пащею, в якій сидить людська фігура. До рис ягуара додані деякі риси, характерні для зображення змія. Будівля 47. Розташована ліворуч від входу на головну платформу. Перед ним є три стели (11, 12, 50) з вівтарями.
Трон 1. Цей пам'ятник знаходиться на площі перед платформою комплексу будови 30, поруч з 3 пам'ятниками — монолітними стовпами з укладеними на них брилами яйцеподібної і не зовсім правильної форми, навпроти стел 8, 9, 10. Він отримав назву трону через те, що являє собою покладену на кам'яні підпори прямокутну панель. Також знайдено ще два схожі трони.
Скульптура Розвиток створення стел і вівтарів відображає можливості ісапських майстрів зі скульптури. Застосовувалося лише каміння (про дерев'яні скульптури тепер немає відомостей). Відомі скульптурні зображення, що мали ритуальний характер: представлено каймана або ягуара. Антропоморфні обличчя мають характерну для Ісапи особливість — сильно подовжену губу.
Стели та вівтарі Загальна виявлено 89 стел і 61 вівтар. Створення стел в Ісапі розвивалося від незграбних монументальних ольмекськох споруд до доволі досконалих монументів. Форма стел продовжувала залишатися звуженою догори, що відповідало більш вузькому виходу з печери, ніж саме її простір. Вівтар символізував простір переходу між світами. Середній рівень займало розвиток сюжету, що відбувався в пеклі, верхній рівень — відродження нового життя, що пробивається крізь товщу землі. Відсутність вівтаря при стелі компенсувалося додатковими прийомами: появою нижнього рівня або створенням рельєфної ніші, усередині якої містилося основне зображення.
Великого поширення набули грубо закруглені пласкі вівтарі, які клали на землю перед стелою. Фігурне зображення пащі — входу в печеру замінювалося знак-вказівкою на пекло. Згодом з'явилися круглі гладкі вівтарі з пласкою поверхнею, на зразок столиків на дуже широкій ніжці. На думку вчених, для ритуальних цілей або астрономічних позначок.
Стелі і вівтарі містять піктограми. Дослідник Джулія Гернсі припускає, що стели спочатку не були призначені для покриття написами, і оскільки Ісапа перебувала на кордоні двох мовних регіонів — міше-сокського і маянського, то, мабуть, це могло створити передумови для невербального спілкування.
Опис найзначніших стел
Стели 1-5 Стела 1 з вівтарем А1 будівлі 58. Зображення поділено на два рівні. Нижній, основний, рівень зайнято антропоморфною істотою з незрозумілою головою-маскою, замість ніг — завитки мушель або стилізовані рептильні пащі. У нього за спиною посудина-хат, вкритий сіткою,. Поверх посудини знак tooc- «полум'яніючий», в сенсі астральний. Від посудини починаються струмені води, що переходить в потік під ногами персонажа. В руках сітка з рибою. Риба з'являється в незайманих водах як знак архаїчного достатку і їжі. Верхній образотворчий рівень відділений від нижнього за допомогою панелі з знаків ki, bahi h'ot. Над знаком зверху присутня фігурка сидячої людини з довгим хвилястим предметом, який відходить від його живота. Погляди на це дослідників поділилися — пуповина, мотузка, змія.