Прелюдія до-дієз мінор (рос. Прелюдия до-диез минор), op.3, No. 2 — один із найзнаменитіших творів Сергія Рахманінова. Це прелюдія в складній тричастинній формі (АБА) для фортепіано в тональності до-дієз мінор, довжиною 62 такти, частина циклу з п'яти п'єс «П'єси-фантазії» (фр. Morceaux de fantaisie).Score.

Твір уперше був виконаний композитором 26 вересня 1892 рокуBertensson, Sergei; Jay Leyda; Sophia Satina (2001).  на фестивалі «Московська електрична виставка».Harrison, Max (2006). Після цієї прем'єри, у рецензії концерту виділили прелюдію, зауважуючи, що вона «викликала захоплення». Із цього моменту її популярність зросла.

Рахманінов пізніше опублікував ще 23 прелюдії (op. 23 й op. 32) для завершення циклу з 24 прелюдій, що охоплюють усі мажорні й мінорні тональності, наслідуючи передуючі їм цикли Баха, Шопена, Алькана, Скрябіна та інших.

Витоки Цей твір був одним із перших, які 19-річний Рахманінов написав як «вільний митець» після випуску з Московської консерваторії 29 травня 1892 року. Він уперше грав цей новий твір на одному з концертів Першої московської електричної виставки 26 вересня 1892 року. П'єса була опублікована наступного року другою з п'яти «П'єс-фантазій» (op. 3), які всі присвячені Антону Аренському, його викладачу гармонії в консерваторії. Через те, що в той час Росія не була учасником Бернської конвенції 1886 року, російські видавці не платили відрахування, так що єдиний фінансовий дохід, який Рахманінов коли-небудь отримував за цю п'єсу, був 40 рублів (майже двомісячна зарплата робітника заводу) авторського гонорару.

Композиція Прелюдія складається з трьох головних частин і коди: П'єса починається мотивом із трьох нот на фортисимо, який показує похмуру тональність до-дієз мінор, яка переважає у творі. Каденційний мотив увесь час повторюється. У третьому рядку гучність змінюється на піано піанісимо для експозиції теми. Друга частина рухома й позначена як Agitato (схвильовано), починається з дуже хроматичних тріолей. Це запально будується у з'єднані акордові тріолі, які переходять в інтенсивну репризу головної теми, цього разу на чотирьох нотоносцях задля вміщення всього об'єму нот. Деякі акорди в епізоді відмічені чотирикратним сфорцандо. П'єса завершується короткою семитактовою кодою, що закінчується тихо.

Прийняття Прелюдія стала одним із найбільш відомих творів Рахманінова. Його двоюрідний брат Олександр Зілоті відіграв визначальну роль у забезпеченні успіху прелюдії на Заході. Восени 1898 року він гастролював Західною Європою та США з програмою, яка містила прелюдію. Невдовзі лондонські видавці випустили декілька видань із такими назвами, як «Горіння Москви», «Судний день» та «Московський вальс». В Америці наслідували приклад з іншими назвами, такими як «Московські дзвони». Твір був настільки популярним, що його називали просто «Прелюдія» й аудиторія могла вимагати п'єсу на біс під час його виступів, викрикуючи: «До-дієз!»

Рахманінов зробив електроакустичний запис п'єси на піанолі Welte-Mignon і на фортепіанних котушках Ampico.

У масовій культурі Прелюдія стала основою для твору «Russian Rag» Джорджа Кобба, написаного в 1918 році. У комедії 1937 року «День на скачках» із братами Маркс у головних ролях Гарпо грає прелюдію так енергійно, що рояль ламається. Він витягає арфу з уламків і починає грати на ній. Прелюдія є важливим елементом сюжету роману Найо Марш «Увертюра до смерті» із серії «Родерік Аллейн», написаного в 1939 році. В альбомі «Mingus at the Bohemia» (1955), Чарльз Мінгус записав «All The Things You C♯» — мікс із пісні «All the Things You Are» та прелюдії. Пол Ревір Дік, лідер групи Paul Revere & the Raiders, поклав в основу першого чарт-синглу своєї команди, інструментального «Like, Long Hair» (1961), цю прелюдію. У 1970 році нідерландська рок/джаз група Ekseption записала пісню «On Sunday They Will Kill The World», основою якої є прелюдія. Пізніше готик/дум-метал група Draconian записала кавер-версію цієї пісні. Науково-фантастичний роман Дена Сіммонса «Гіперіон» (1989) розпочинається з того, що один із головних героїв грає прелюдію. У фільмі «Уїкенд у Берні» (1989) використано (уривчасте) відтворення прелюдії через стереосистему для випадкової звукової доріжки. У 1994 році стала музичною темою action strategy гри Dark Legions. У телесеріалі «Артур» (1996) головний герой Артур обманув свого вчителя музики, сказавши, що може грати прелюдію із зав'язаними очима. Коли вчитель попросив зіграти твір, він відповів, що не може без пов'язки. Перша частина твору повторюється протягом пісні «Trife Thieves» із альбому «Attack of the Weirdos» (1997) репера Bizarre за участі Eminem й одного із засновників D12 Fuzz Scoota. Група Beastie Boys зробила семпл прелюдії в пісні «Intergalactic» (1998). Третій і четвертий такти використані в пісні «Face the Flames» з альбому «The Antidote» (1998) групи The Wiseguys. У 2000 році популярна ритм-енд-блюз група En Vogue зробила семпл п'єси у своєму записі «Love Won't Take Me Out» з альбому «Masterpiece Theatre». У 2001 році група Muse використала п'єсу як вступ до пісні «Screenager» на другому CD-диску ("Hullabaloo: Live at Le Zenith, Paris) альбому «Hullabaloo». Французька блек-метал група Anorexia Nervosa включила запис прелюдії (названий «Hail Tyranny») в альбом «New Obscurantis Order» (2001). У фільмі «Шість демонів Емілі Роуз» (2005) Емілі грає початок прелюдії. У пісні дуету Blackalicious «The Rise and Fall of Elliot Brown» (2005) ця прелюдія присутня протягом усієї пісні. Прелюдія утворює мелодію пісні «Kill Me First» з хіп-хоп альбому «1988» (2005) репера/продюсера Blueprint. Бен Лайнус (Майкл Емерсон) грає прелюдію в епізоді «Вигляд прийдешнього» (2008) з четвертого сезону телесеріалу «Загублені». Мао Асада каталася під цю п'єсу у своїй довгій на Олімпійських іграх 2010 року у Ванкувері, виграла срібну медаль. Канадська прогресивна метал група Protest the Hero записала пісню у свій третій альбом «Scurrilous» (2011), названу «Sex Tapes», яка має мелодії на основі прелюдії. Едді Морра (Бредлі Купер) грає частину цієї п'єси в фільмі «Області темряви» (2011). У 2011 році Йон Шмідт широко аранжував музику для фортепіано, барабанів, гітари та бас-гітари. Шмідт записав відео своєї роботи, назване «Rock Meets Rachmaninoff» й «Inspired by Rachmaninoff's Prelude in C# minor», з групою The Piano Guys і розмістив на YouTube. У 2014 році оркестр BBC Philarmonic виконав п'єсу в обробці Фіони Брайс як прелюдію до пісні «Pale Green Ghosts» Джона Ґранта. Це аранжування також грав оркестр Royal Northern Sinfonia в серії виступів наживо у Великій Британії в листопаді того ж року. П'єса Дейва Меллоя «Preludes» (2015) показує монолог, написаний до прелюдії, у якому Рахманінов описує вплив раптової слави п'єси на нього і свою подальшу відразу до неї.

Примітки

Посилання Prelude in C-sharp minor: Scores at the International Music Score Library Project Free sheet music download History of the work, including a contemporary photography of the Electrical Exhibition (PDF, 1249 KB)