Ростисла́в Андрі́йович Брату́нь (7 січня 1927, Любомль (Волинь) — 8 березня 1995, Львів) — український поет, громадський та державний діяч.

Життєпис

Син українського педагога та громадсько-політичного діяча, посла польського сейму Андрія БратуняРоманюк Н. М. Братунь Андрій Лукич // та Оксани Ужвій, рідної сестри української актриси Наталі Ужвій. В юності підтримував зв'язок із юнацькою мережею ОУН. 1950 — закінчив Львівський державний університет ім. І. Франка. Ще студентом видав збірку поезій. Член КПРС з 1954 р.

Дружина Неоніла — дочка поета-партизана Миколи Шпака (його пам'яті присвячена пісня В. Івасюка «Юнацька балада»), Заслужений журналіст України.

Після закінчення університету (1950) працював журналістом.

У 1963—1966 рр. був головним редактором журналу «Жовтень» (сьогодні «Дзвін»), друкував твори заборонених режимом письменників, зокрема Б.-І. Антонича і В. Гжицького.

У 70-ті роки відмовився бути «закритим цензором» (піддавати жорсткій критиці) праць дисидентів братів Горинів, В'ячеслава Чорновола, Ігоря та Ірини Калинців.

Один із співорганізаторів Клубу творчої молоді у Львові. Згодом стояв біля витоків об'єднання львівської інтелігенції «Львівська бесіда».

Писав слова до пісень Володимира Івасюка та інших композиторів.

До 1979 року очолював Львівську організацію спілки письменників.

1987–1995 — був активним учасником громадсько-політичних процесів в Україні.

1987 — став «хрещеним батьком» Товариства Лева у Львові.

1989 — обраний народним депутатом СРСР (перший демократичний депутат від західного регіону України), обстоював українську національну символіку.

Особливо яскраво дар патріота-публіциста, політика найвищого рівня, розкрився в Братуневі під час його праці у Москві.

На з'їздах народних депутатів СРСР його позиція викликала повагу російських демократів і представників республік Балтії (особисто дружив з Альгірдасом Бразаускасом, який представляв Литву). Його позиція щодо незалежності України була категоричною — це він сказав Михайлові Горбачову: «А Україна буде вільною!».

1993 — підняв український національний прапор над «Гетьманом Сагайдачним» — флагманом Військово-Морських Сил України.

Мешкав у Львові на вул. Грицая, будинок № 8.

Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 67).

Нагороджений орденами СРСР — Дружби народів і «Знак Пошани».

7 січня 2017 року на державному рівні в Україні відзначався ювілей — 90 років з дня народження Ростислава Братуня.

Творчість Автор поетичних збірок «Вересень» (1949), «Пісня про волю» (1953), «Вогонь» (1956), «Я син України» (1958), «Буйноцвіт» (1964), «Ватра» (1966), «Перехрестя» (1969), «Вітрила моєї долі» (1971), «Грані віку», «Одержимість» (1976), «Цвіт жоржин» та ін.

Також він написав кілька книжок, статей, памфлетів: «Крапка без „і“» (1959), «Людина розправляє крила» (1961), «Слово гніву» (1975). Братунь є автором лібрето опери «Зарево» (1975).

Написав слова до близько 30 пісень Володимира Івасюка, також до пісень Мирослава Скорика («Не топчіть конвалій» – перший український твіст), Анатоля Кос-Анатольського, Євгена Козака, Богдана-Юрія Янівського, Віктора Камінського, Ігора Білозора, Валерія Маренича, Ісидора Вимера, Василя Кулицького, Михайла Манулюка, Павла Дворського.

Критика Валерій Марченко у своїй статті «За параваном ідейності»Разом із статтею «Київські діалоги» по жовтень 1993 р. знаходилась в архіві КДБ УРСР (СБУ)., що на суді 1973 року інкримінувалася йому як злочин перед радянською владою, так відгукувався про творчість Братуня:

Збірки

Вересень. – Київ: Радянський письменник, 1949 Світанки (1950) Пісня про волю (1953) Вогонь. – Львів: Каменяр, 1956 Я — син України. – Київ: Вид-во художньої літератури, 1958 Крапка без «і» (1959) Пора любові. – Львів: Каменяр, 1960 Цвіт жоржини. – Київ: Молодь, 1960 Грудка землі (1962) Канадська книга. – Київ: Вид-во художньої літератури, 1963 Буйноцвіт. – Львів: Каменяр, 1964 Ватра. – Київ: Дніпро, 1966 Перехрестя (1969) Вітрила моєї долі. – Київ: Вид-во художньої літератури, 1971 Одержимість. – Львів: Каменяр, 1974 Слово гніву (1975) Грані віку (1976) Поезі. – Львів.: Каменяр, 1977 Різьба доріг (1979) Вибране в 2-х томах. – Київ: Видавництво художньої літератури, 1979 Батьківський заповіт. – Київ: Радянський письменник, 1981. Білі троянди. – Київ: Музична Україна, 1982 Двобій (1985) Літо пізніх жоржин. – Львів: Каменяр, 1987Волинська організація Національної спілки письменників України. Волинь літературна. Випуск 2. — Луцьк: Видавництво Волинської обласної друкарні, 2005. — 62 с. ISBN 966-361-049-2 Глибини часу не міліють. - Львів: Світ, 2012. Забутої мелодії нагадую мотив. – Львів: Сполом, 2017

Відзнаки Нагороджений відзнакою Всеукраїнської правозахисної організації «Меморіал імені В. Стуса» «За вірність»

Вшанування

Іменем Ростислава Братуня названі вулиці в містах України: Вулиця в місті Ковель Волинської області. Вулиця в місті Львів з 2009 року (раніше Албанська) Вулиця в місті Любомль Волинської області.

Примітки

Література Колесніченко-Братунь Н.Р. Романтик Перебудови. // ж. Фокус. - №22 (35), 1 червня 2007. Колесніченко-Братунь Н.Р. Слово про батька.// Ростислав Братунь: Глибини часу не міліють. – Львів: Світ, 2012.

Посилання  — С. 29-42. Годинники зупинилися після опівночі. Ростислав Братунь: «Воля — борг, якого не сплатити…» // Дзеркало тижня. — № 1 (630), 13-19 січня 2007. Ільницький М. М. Братунь Ростислав Андрійович //

Ростислав Братунь — відомий і невідомий У Львові відкрито кімнату-музей Братуня Ярослав ШЛАПАК. «А я собою був і є, і серце світиться моє!..»: 90 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ РОСТИСЛАВА БРАТУНЯ //«Демократична Україна», грудень 2016, № 52 (24151)