Північно-Донецька залізниця (також Сєвєродонецька та Сіверсько-Донецька; / ) — історична магістраль Льгов—Харків—Родакове—Лиха, з гілками на Краматорську, Микитівку, Бежанівку та інші.

Північно-Донецька залізниця поєднувала Донбас та Слобожанщину з Московією, для вивозу вугілля до центру імперії, також приєднувалася до Харківсько-Азовської лінії щоб мати доступ до морських портів Приазов'я. Утворена у 1908 році.

Розташування залізничного управління: місто Харків, в українських губерніях Російської імперії, згодом перенесено в м. Бахмут.

Передумова Щоб збільшити вивіз кам'яного вугілля в північно-західні райони Російської імперії і витиснути іноземне вугілля з Балтійського узбережжя, вирішено було побудувати Північно-Донецьку залізницю. Підприємці С. С. Хрулєв і Ф. Є. Єнакієв організували для цієї мети акціонерне товариство.

Історія Трасу нової магістралі запропонували покласти від станції Льгов Московсько-Києво-Воронезької залізниці через Харків до станції Лиха Південно-Східної залізниці з перетинанням лінії Попасна—Куп'янськ біля станції Комишуваха і лінії Дебальцеве—Міллєрове Катерининської залізниці по роз'їзду Мамай (між станціями Мілова та Слов'яносербськ).

Роботи велися швидко. Тисячі робітників зводили насип, мости, зруби, укладали баласт, шпали, рейки. У вересні 1911 року на три місяці раніше терміну були виконані роботи першої черги. В експлуатацію здані ділянки —Основа—Лиман—Родакове, а також Лиман—Слов'янськ та Лиман—Краматорська.

У результаті Північно-Донецька залізниця з'єдналася з Південною і Катерининською магістралями.

На новій залізниці було збудовано 36 станцій, серед них: Святогірськ, Лиман, Яма (Сіверськ), Ниркове (у селищі Ниркове), Сентянівка, Микитівка, Шипілове, Бежанівка, Родакове, тощо. Пізніше на станціях Лиман, Краматорська, Ниркове й Родакове було засновано паротягові депо (нині — локомотивні депо).

Через два роки, 7 вересня 1913 року, було закінчено будівництво лінії Яма—Микитівка, і перший потяг зі станції Микитівка пішов на станцію Яма (тепер Сіверськ).

Акціонери залізниці побудували до соляних шахт під'їзні колії, а станцію Сіль зробили основним 'перевалочним пунктом'. У 1913 році шахти Бахмутського повіту добували щодоби 1310 тонн кам'яної солі, це майже одна четверта частина виробленої в імперії.

Нова магістраль стала прибутковим підприємством. У 1912 році кожна верста залізниці давала по 18 тисяч рублів дивідендів на рік. Щоправда, власники ставилися до залізниці виключно як для способу легкого заробітку, як наслідок — залізницю побудували з багатьма недоробками і відхиленнями від технічних норм. У ряді місць в колії був відсутній баласт, а шпали лежали на землі.

Північно-Донецька залізниця 1911—1921 1908 — почалося будівництво Північно-Донецької залізниці (Харків—Ізюм—Донбас  та  Харків—Льгов). 1909 — відкрито тимчасовий вантажно-пасажирський рух між станціями Слов'янськ та Ізюм, на першій ділянці залізниці що будується. 1910 — збудована залізнична лінія Основа—Лиман (довжиною 166 верст), на якій був відкритий тимчасовий рух поїздівХарьков: справочник по названиям: 7000 улиц, площадей, скверов, районов… / Составители: Е. Н. Дмитриева, Е. В. Дьякова, Н. М. Харченко; под. общ. ред. С. М. Куделко — Харьков: «Издательство САГА», 2011. — 432 с., а також гілкою Лиман — Слов'янськ (26 верст), залізниця продовжує будуватися. 1911 — Введена в експлуатацію лінія Льгов II — Харків — Родакове  Північно-Донецької залізниці, яка пройшла через Суджу. Виконуються пасажирські перевезення й гілками: Лиман — Слов'янськ, Синтянівка — Орловська, Ниркове — Камишеваха, Льгов (Моск.-Києво-Вор.) — Льгов (Півн.-Дон)Указатель пассажирских сообщений на зиму 1911—1912. Готня стає вузловою станцією. 15 вересня 1911 — Відкриття паровозного депо «Основа» (нині ТЧ-3 «Основа» Південної залізниці). Депо обслуговувало лінії Основа—Готня  та  Основа—ЛиманЖД транспорт. Хроника. С. 5. Харьков транспортный.. 20 (7) серпня 1913 — відкрита лінія Північно-Донецької залізниці (Льгов II—Харків—Лиха) 572 версти — управління в м. Харкові. 1913 введені до експлуатації гілки Яма — Микитівка та Бахмут — Ступки, вугле- і солевозні під'їзні гілки. 1916 завершується будівництво продовження основної лінії від ст. Родакове до станції Лиха. 1917 відкривається рух гілкою Гришине — Рутченкове. У 1918—1919 роках у вітчизняній периодиці, на ряду з традиційною назвою, інколи згадувалась як «Північно-Донська залізниця». 1 червня 1925 — Сѣв. Дон.ж.д. скорочена, слобожанська частина залізниці увійшла до Південних залізниць, інша частина об'єднана з частиною Катерининської залізниці у Донецьку. Наприкінці 1920-х рр. до складу Південних введена «вуглевізна» лінія: Красний Лиман(Лиман-1)–Основа(Харків)—Льгов II, та дільниця Харків—Куп'янськ, яка виведена зі складу Південно-Східних залізниць. У такій конфігурації магістралі Південних залізниць мали найбільшу у своїй історії протяжність.

Донецькі залізниці 1921—1930 1 січня 1921 р. — отримала назву «Донецькі залізниці». 1921 р. — відкрито гілку Луганськ—ЛутугинеИстория железных дорог Донбасса . 1 січня 1931 р. — відповідно до Наказу НКШС №1957 від 22.12.1930 «Донецькі залізниці» увійшли до складу Південних залізниць.

Північно-Донецька залізниця 1937—1953 1931 — на рівні НКШС було прийнято рішення про розукрупнення ряду залізниць мережі СРСР з метою створення умов для підвищення ефективності управління перевізним процесом та підвищення провізної здатності залізничного транспорту на найважливіших напрямах. У результаті загальна протяжність Південних залізниць значно скоротилася внаслідок відторгнення лінії Лозова—Севастополь, дільниць Безлюдівка—Красний Лиман(Лиман-1)  та  Готня—Льгов. У такій конфігурації система ліній була офіційно затверджена у 1934 році під назвою «Південна залізниця». травень 1937 — Північно-Донецька залізниця відтворена внаслідок реорганізації Донецької у Північно-Донецьку та Південно-Донецьку  — управління нової Північно-Донецької залізниці розташовується в Бахмуті. 15 травня 1953 — знову скасована, більша частина приєднана до Південно-Донецької залізниці під загальною назвою Донецька залізниця.

інженери В. А. Розанов (?–?) — головний інженер, досвідчений будівельник, він також будував ділянку Житомир—Новоград-Волинський залізничної лінії Гришине–Рівне (1914—1918).. Сергій Тимошенко — заступник головного інженера Управління Північно-Донецької залізниці, архітектор.

Керівники залізниці 1908–1915 — Федір Єнакієв (директор акціонерного товариства Сѣв. Дон.ж.д.); 1917–1922? — Близниченко Андрій Омелянович (комісар); 1924–1928 — Лизарєв Федір Семенович (голова правління); 1928–1930 — Уланов-Зінов'єв Гаврило Данилович (голова правління);

1937–1937 — Яковлєв М. В. (начальник); 1937–1939 — Єгоров В'ячеслав Петрович (начальник); 1939–1946 — Кривонос Петро Федорович (начальник); 1946–1947 — Даниленко Костянтин Іванович (начальник); 1947–1948 — Шахрай Петро Касянович (начальник); 1948–1953 — Кривенко Яків Миколайович (начальник), він і став керівником об'єднаної мережі на ДонБасі — Донецької залізниці.

Управління Перша будівля Управління Північно-Донецької залізниці розташовувалася на Вознесенській площі у місті Харкові. Будівництво Управління почалося 1910 а завершилося 1913 року. Автор проєкту — цивільний інженер С. П. Тимошенко у співавторстві з архітекторами П. І. Ширшовим та П. В. Соколовим при консультації академіка архітектури Олексія Миколайовича Бекетова. Будівля коштувала місту 500 тис. рублів, мала власну електростанцію та центральне водяне опалення.

У 1930 році в будівлі колишнього Управління було розташовано щойно створений (на базі Харківського об'єднаного технікуму шляхів сполучень) Харківський експлуатаційно-тяговий інститут інженерів залізничного транспорту (ХііТ). Сучасна адреса будинку: майдан Фейєрбаха, 7. (Пам. арх. «Управління Північно-Донецької Залізниці»).

Сучасність Наприкінці 2014 року до Південної залізниці було заплановано приєднати північну частину Донецької залізниці, а саме ділянки: Лозова–Слов'янськ–Костянтинівка, Костянтинівка–Майорська, Костянтинівка–Скотувата (смт.Верхньоторецьке), Лиман–Майорська, Сватове–Попасна–Світлодарське, Сіверськ–Шипилове, Вуглегірськ–Депрерадівка, Дебальцеве–Чорнухине, Дебальцеве–Боржиківка(ім. Крючкова), Кіндрашівська–Лантратівка та Дубове–ВітерецьРозпорядження Кабінету Міністрів України від 29.12.2014 № 1284-р «Деякі питання функціонування державного підприємства „Донецька залізниця“», але таке роспорядження у повній мірі так і не було здійснене, хоча Південна залізниця активно допомагала й допомагає досі в приведенні залізничного господарства цього регіону до ладу.

Галерея

Див. також Лутугинський тунель Південні залізниці Південно-Донецька залізниця Південна залізниця Залізничне будівництво в Україні 19 — початку 20 століть Залізнична гілка Сентянівка - Авдакове

Джерела

Історія залізничного транспорту Росії. Том 1. С.-Петербург. 1994. Раков В. А. Локомотиви вітчизняних залізниць. 1845—1955 рр. М.: «Транспорт». 1995 Стор. 19-23. Тищенко В. Н. Паровози залізниць Росії. 1837—1890. Том 1. М.: «О. Сергєєв/Локотранс». 2008.

Романенко Ю. И.,;Харенко М. П. Взгляд сквозь годы. Южная железная дорога за 130 лет. —Харьков: Прапор, 1999. — 288 с.: ил. — ISBN 5-7766-0761-2. Ревин Д. П. Музей ЮЖД. (Путеводитель). «Прапор». 1990 г.

Посилання Південна залізниця, Служба локомотивного господарства Стальное кольцо Южной магистрали, Основа (депо) газета «Південна магістраль» Архів (архив газеты «Южная магистраль»)

Примітки