Мамоново (; до 1947 — Гайлігенба́йль, , , ) — прикордонне з Польщею місто районного підпорядкування в Калінінградській області Російської Федерації. З 2004 року є адміністративним центром Мамоновського міського округу.
Місто розташоване приблизно за 5 км від кордону з Польщею, поблизу Віслинської затоки, у безпосередній близькості від місця, де річка Витушка впадає у річку Мамоновка (Банувка, ). На південь від міста розташований автомобільний пункт пропуску через кордон Мамоново - Гроново, а також нещодавно відкритий перехід Мамоново II - Брязкальця і залізничний Мамоново - Бранево.
Населення — 8075 осіб (2015 рік).
Назва
Стара німецька назва — Гайлігенбайль — означає «Священна сокира». Мова йде про сокиру, якою, за переказами, був зрубаний священний дуб, що ріс на місці міста і служив об'єктом поклоніння прусів.
Географія
Місто розташоване недалеко від узбережжя Калінінградської затоки Балтійського моря, за 48 км від Калінінграда.
Клімат
Історія
Місто було засноване 1301 року на місці дерев'яної прусської фортеці під назвою Гайлігенштадт («священне місто»). У 1344 році назву міста було змінено на Гайлігенбайль (), звідси і польська назва — «Свята Сокира», проте закінчення «beil» може походити зі старопруського «Bil», що означає «село» або «замок».
У 1349 у місті була зведена церква.
Після адміністративної реформи Східної Пруссії, з 1819 у Гайлігенбайлі розмістилася штаб-квартира округу (Landkreis).
З 1895 року в місті діяла фабрика Ostdeutschen Maschinenfabrik, що виробляла сільськогосподарські машини та інструменти. У 1900 році в місті проживало 3800 осіб, що займалися, зокрема, роботою в текстильній та металургійній промисловостях; у 1939 році населення міста становило 12 100 жителів.
У 1947 році місто було перейменоване на честь Героя Радянського Союзу підполковника Миколи Мамонова (1919—1944), який командував 331-м стрілецьким полком, що брав участь у боях за це місто.
У лютому і березні 1945 року місто було ареною запеклих боїв між військами радянського 3-го Білоруського Фронту і німецькою 4-ю Армією, що захищала доступ до порту, з котрого вели евакуацію морським шляхом. В результаті боїв місто було майже повністю знищене, разом з готичною парафіяльною церквою XIV століття і ратушею у стилі класицизму. 25 березня 1945 місто було здобуто військами Радянської армії.
Відновлене після війни місто знаходиться трохи західніше свого довоєнного розташування. На південь від міста є кладовище німецьких солдатів, загиблих під час боїв за місто (4700 осіб).
Населення
Національний склад населення:
росіяни — 86,7 %; білоруси — 3,8 %; українці — 3,7 %; німці — 1,2 %; вірмени — 0,4 %; татари — 0,4 %; мордва — 0,4 %; азербайджанці — 0,3 %; чуваші — 0,3 %; литовці — 0,3 %; поляки — 0,3 %; лезгини — 0,3 %; решта — 1,9 %.
Транспорт
У Мамоновому розташована однойменна залізнична станція Калінінградської залізниці. Ця станція належить до залізничної лінії Калінінград — Мамоново (польський кордон).
У Мамоново розташований прикордонний перехід (залізничний і автотранспортний).
Примітки