Куликі́вський узві́з — узвіз у Київському районі Харкова. Починається від вулиці Дарвіна і йде вниз за рельєфом на південь до Куликівської вулиці.

Історія й назва Початок забудови вулиці відносять до XVIII століття. Разом із нинішньою вулицею Дарвіна вона називалася Садово-Куликівською. Назва походить від прізвища роду Куликовських — слобідсько-українського дворянського роду, полковників Харківського слобідського козацького полку Прокопія і його сина Матвія, який потім став предводителем харківського дворянства.

У 1888 році на південному кінці вулиці поселився губернатор. Це призвело до того, що частину вулиці почали звати Губернаторською, хоча офіційного перейменування не було. У 1922 році її перейменували у вулицю Революції в пам'ять про Жовтневий переворот. Під час німецької окупації Харкова тодішня влада повернула вулиці назву Губернаторська, а трохи згодом замінила її на вулицю Сумцова. Після окупації Харкова радянськими військами у 1943 році вулицю знову назвали вулицею Революції.

20 листопада 2015 року згідно із законом про декомунізацію вулицю було перейменовано на Куликівський узвіз.

Будинки

Незважаючи на незначну довжину Куликівського узвозу, велика кількість будинків на ньому є пам'ятками архітектури Харкова.

Будинок № 3 — Пам'ятка архітектури, охорон. № 247. Дитячий притулок, побудований у 1891 році архітектором С. І. Загоскіним. Нині в цьому будинку розміщується Харківський базовий медичний коледж № 1. Будинок № 7 — Цей невеликий одноповерховий будинок колись належав Миколі Федоровичу фон-Дітмару, видатному промисловцеві й громадському діячеві, гласному Харківської міської думи. Будинок № 8 — Пам'ятка архітектури, охорон. № 249. Житловий будинок, архітектор О. М. Бекетов, 1906 рік. Будинок постраждав від надбудови двох поверхів у радянські часи. Будинки № 9, 14 — Пам'ятки архітектури, охорон. № 248, 251. Житлові будинки невідомих архітекторів поч. XX століття. Будинок № 10 — Будинок належав одній з найбагатших сімей Російської імперії — Рубінштейнам. Знаменита танцюристка й акторка Іда Рубінштейн виросла в цій родині. Будинок також був надбудований пізніше. Деякі інші джерела називають будинок № 12 особняком Рубінштейнів. Будинки № 12, 16 — У цих будинках нині розміщується Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова. Будинок № 12 — Пам'ятка архітектури, охорон. № 250. Особняк княгині Ширинської-Шихматової, кінець XIX століття. Архітектор, імовірно, В. Х. Нємкін. Будинок № 16 — Пам'ятка архітектури, охорон. № 252. Колишній житловий будинок, 1903 рік. Архітектор М. І. Дашкевич. Будинок № 15 — Міський клінічний шкірно-венерологічний диспансер № 5. Будинок № 18 — Пам'ятка архітектури, охорон. № 253. Прибутковий будинок, архітектор Ю. С. Цауне, 1908 рік.

Втрачені будинки На початку узвозу, там, де зараз студентська лікарня, стояв будинок знаного українського поета, ректора університету П. П. Гулака-Артемовского.

Про розташування колишнього губернаторського будинку точних відомостей немає.

Історичні події

В 1920—1921 роках майже вся Губернаторська вулиця перебувала у розпорядженні армійської ВНК. Тут розташувались особливий відділ 14-ї армії, особвідділ Південно-Західного фронту, Управління Особливих відділів Південного та Південно-Західного фронтів радянських окупаційних сил. В колишній губернаторській резиденції утримували ув'язнених.

5 лютого 2023 року російська ракета пошкодила кілька будинків на узвозі, в тому числі 4 пам'ятки містобудування і архітектури, а інша частково зруйнувала сусідній університет міського господарства.

Джерела

Єдиний адресний реєстр міста Харкова Улицы и площади Харькова. Историко-информационный справочник

А. Лейбфрейд. По бывшей Садово-Куликовской Ю. Бермант: улицы моего детства. Улица Революции Евгений Боровик. Прогулки по Харькову: улица губернаторов и венерологов

Примітки