П'єр-Сен-Мартен () — печера в Атлантичних Піренеях, на кордоні Франції і Іспанії (7 входів на французькій території і 4 — на іспанськійcontent&task=view&id=76&itemid=56 Jonction Réseau de la Pierre — Gouffre des Partages! ().). Печера свого часу була найглибшою у світі (1953–1954 і 1966–1979 роки). На сьогодні її глибина 1408 м, при сумарній протяжності ходів понад 80 кмWorlds Deepest Caves , compiled by Bob Gulden..
Історія досліджень Масив вивчали Юджин Фурньє і Едуард Мартель, але популярність він здобув, коли в 1950 році Жорж Лепіне відкрив провалля, пізніше назване його ім'ям — перший із входів до системи П'єр-Сен-Мартен.
У 1951 році в прірву глибиною 320 м (найглибший у світі колодязь на той момент) спустилися Жорж Лепіне, Марсель Лубан, Гарун Тазієв під керівництвом бельгійського фізика Макса Козінса.
У 1952 році проводиться масштабна експедиція, але на самому її початку через неполадки з лебідкою, встановленою біля входу для підйому учасників, у вхідному колодязі печери розбивається Марсель ЛубанМоя жизнь под землёй. гл. 31: «Пьер-сен-Мартен», Н. Кастере, М., «Мысль», 1974.Le gouffre de la Pierre Saint-Martin, Haroun Tazieff ().. Його тіло було поховане на дні прірви, і витягнуте через лише 2 роки.
У 1953 році спелеологи з Ліона відкривають величезний зал Верна (255×245×180 м³), найбільший на момент відкриття у світі. Досягнута глибина — 734 мcontent&task=view&id=13&Itemid=56&limit=1&limitstart=1 Історія досліджень масиву П'єр-Сен-Мартен в 1892—2000 роках (). Печера стає найглибшою у світі, але вже через рік цей титул на багато років перехопить прірва Берже.
У 1954 році Бідеган, Кастере, Лабері, Лепіне, Маєрі, Мауер відкривають Тунель Вітру (Tunnel du Vent), в якому вітер дме зі швидкістю до 40 км/год.Le gouffre de la Pierre Saint-Martin, Haroun Tazieff, 1952, p. 111.
Компанія EDF у 1955–1956 роках пробиває кілометровий тунель до залу Верна для того, щоб перехопити підземну річку для потреб вироблення електроенергії. Проект був покинутий і забутий на багато років.
У 1962 році іспанські спелеологи (кер. Хуан Сан Мартін) здійснюють складне технічне сходження в залі Верна, і відкривають продовження, досягнуто глибини — 845 мHistoire événementielle de la spéléologie , XX століття.Експедиція в морок, «Перегони по вертикалі», К. Б. Серафімів.. Слідом за іспанцями англійські спелеологи долають кілометровий рубіж глибини (-1006 м).
У 1966 році було засновано міжнародну асоціацію (l'Association pour la recherche spéléologique internationale de la Pierre Saint-MartinARSIP site.) для координації досліджень масиву П'єр-Сен-Мартен. У тому ж році, після з'єднання з печерою Gouffre de la Tête Sauvage П'єр-Сен-Мартен знову стає найглибшою печерною системою світу (-1171 м).
До 1973 року, після приєднання цілої серії печер з більше високорозташованими входами (M-3, M-13, SC-3) глибина системи досягає -1332 мЕкспедиція в морок, «Битва чорних велетнів», К. Б. Серафимів..
У 1979 році печера в поступається першістю з глибини французькій печері Жан-Бернар, що набрала глибину -1358 м.
У 1982 році глибина П'єр-Сен-Мартен збільшується до -1342 м.
У 2006 році реанімується проект ГЕС, довелося пробити новий тунель завдовжки 600 м, оскільки старий був виконаний з помилками. Проект був переданий компанії SHEM (Société Hydro Électrique du Midi), колишня філія SNCF. Водозабір цього разу був організований вище за зал Верна. Гідроелектростанція потужністю 4 МВт вступила в лад 4 квітня 2008 року.
6 серпня 2008 року печера Gouffre des Partages (M. 413) з'єдналася з П'єр-Сен-Мартен, глибина системи становить 1410 м при довжині 80200 м.
Примітки
Посилання Моя жизнь под землёй. гл.31: «Пьер-Сен-Мартен», Н. Кастере, М., Мысль, 1974. Site de la Salle de La Verna — Історія, фотографії зали Верна. Association pour la Recherche Spéléologique Internationale à la Pierre Saint-Martin.