Нільс Бло́ммер (; при народженні — Нільс Якоб Ульссон, ; 12 червня 1816, Бломмерьод, Сконе — 1 лютого 1853, Рим) — шведський художник доби романтизму. Один із представників шведського національного романтичного мистецтва середини XIX століття, який звертався передусім до персонажів скандинавської міфології, народних переказів і вірувань.

Шведський біографічний словник характеризує Бломмера як першого шведського художника, який послідовно переніс до образотворчого мистецтва фантастичний світ народних казок і пісень. Його прагнення створити мистецтво на основі національної міфологічної та фольклорної традиції вплинуло на низку шведських митців другої половини XIX століття.

Біографія Нільс Якоб Ульссон народився 12 червня 1816 року в Бломмерьоді в парафії Евед у провінції Сконе. Його батьками були вчитель місцевої ланкастерської школи Андерс Ульссон та Ельна Якобсдоттер. У музейних каталогах трапляються також варіанти імені Nils Johan Olsson Blommér та Nils Jakob Blommér.

Спочатку навчався ремесла декоративного маляра в Крістіанстаді та Істаді, після чого працював у Лунді. Там отримував уроки рисунка від художника й літографа Магнуса Кернера. Навесні 1839 року вступив до Королівської академії мистецтв у Стокгольмі.

Під час навчання Бломмер неодноразово здобував академічні відзнаки: Ріббінґську медаль 1842 року, Тессінську — 1843 року та інші академічні нагороди. 1847 року отримав велику державну стипендію для навчальної подорожі за кордон, яку згодом двічі продовжували.

1846 року художник долучився до заснованої у Стокгольмі мистецької спілки Konstnärsgillet («Гільдія художників»), метою якої було формування національного шведського мистецтва. За Svenskt biografiskt lexikon, упродовж останнього року перебування у Швеції Бломмер став одним із найактивніших діячів об'єднання.

Навчання за кордоном У серпні 1847 року Бломмер вирушив за кордон. Спочатку близько двох місяців подорожував Німеччиною, де познайомився з творами австрійського художника-романтика Моріца фон Швінда. Особливе враження на нього справили зображення ельфів, німф, водяних духів та інших персонажів народних вірувань.

Після цього Бломмер оселився в Парижі та навчався в майстерні французького художника Леона Коньє. Поряд із мистецькими студіями він цікавився скандинавською літературною традицією, зокрема «Сагою про Фрітьофа» Есаяса Теґнера та зібраннями шведських переказів. Саме в паризький період остаточно сформувався його задум поєднати академічний живопис із сюжетами шведської народної культури.

Наприкінці 1840-х років з'явилися картини «Літня ніч» або «Сон ельфів» () та «Морська діва» (). У 1850 році Бломмер створив два з найвідоміших своїх міфологічних полотен — «Лугові ельфи» () та «Водяний дух і дочки Еґіра» ().

Творчість

Головною особливістю зрілої творчості Бломмера стало поєднання романтичного пейзажу з образами скандинавської міфології та фольклору. Національний музей Швеції зараховує його до митців, які в середині XIX століття прагнули створити самобутнє шведське національне мистецтво, використовуючи мотиви північної міфології й народних переказів.

У «Лугових ельфах» Бломмер зобразив танок надприродних істот на луці в сутінках; у глибині пейзажу видно Гріпсгольмський замок.

Картина була частиною задуманого художником циклу, у якому міфологічні сцени мали відповідати чотирьом порам року. Весну представляли ельфи, літо — «Сон ельфів», осінь — «Водяний дух і дочки Еґіра», а зиму мав уособлювати сюжет «Асґордсрейя» (). Останній задум Бломмер не встиг перетворити на завершене полотно; олійний ескіз 1849 року зберігається у Фінській національній галереї.

У «Водяному дусі і дочках Еґіра» художник поєднав героя шведського фольклору — водяного духа Неккена — з персонажами давньоскандинавської міфології, дочками морського велетня Еґіра. Сцену розміщено серед місячного морського пейзажу з руїнами замку Стегеборг на задньому плані. Nationalmuseum називає поєднання місячного освітлення, руїн, фольклору й північної міфології характерним прикладом північноєвропейського романтичного мистецтва.

Окрім міфологічних композицій, Бломмер писав портрети. Серед них — портрети представників шведської королівської родини, зокрема принца Августа, створений 1846 року.

Італія та останні роки Після Парижа Бломмер продовжив навчальну подорож до Італії. У Римі він вивчав фрески Рафаеля в Палаццо Фарнезе, а у Венеції — живопис Тіціана та Паоло Веронезе. Ці студії помітно змінили його манеру: пізні твори поєднують скандинавські сюжети з композиційними та стилістичними прийомами італійського Відродження.

Найвиразніше це простежується в картині «Фрея шукає свого чоловіка» (), написаній у Римі 1852 року. На полотні Фрея їде на колісниці, запряженій двома котами, у супроводі ельфів. На її жезлі міститься рунічний напис, який повідомляє, що Бломмер написав картину в Римі 1852 року. За оцінкою Nationalmuseum, трактування постаті Фреї демонструє вплив Рафаеля й нагадує класичні зображення Мадонни.

7 листопада 1852 року в Римі Бломмер одружився зі своєю колишньою ученицею, фінською художницею Едлою Густавою Янссон. Менш ніж через три місяці, 1 лютого 1853 року, він помер у Римі у віці 36 років. Національний музей Швеції називає причиною смерті пневмонію.

Значення Попри коротку творчу кар'єру, Бломмер посів помітне місце в історії шведського романтизму. Svenskt biografiskt lexikon відзначає його як першого у шведському мистецтві художника, який зробив образи народної казки та народної пісні самостійною програмою живопису, прагнучи на їхній основі сформувати національне мистецтво.

Серед художників, на яких, за оцінкою словника, вплинула започаткована Бломмером традиція, названо Нільса Андерссона, Югана Захаріаса Блакстадіуса, Августа Мальмстрема та Югана Тірена. Nationalmuseum також зазначає, що зображення ельфів у Бломмера та Мальмстрема мали значний вплив на подальше образотворче трактування цього фольклорного мотиву.

Твори Бломмера зберігаються, зокрема, в Національному музеї Швеції, Музеї мистецтв Гетеборга, Музеї мистецтв Мальме та Фінській національній галереї.

Вибрані твори «Мати-Свея спочиває мирним сном» (), 1842; «Геймдалль повертає Фреї намисто Брісінґамен» (), 1846; «Браґі та Ідунн» (), 1846; «Сон ельфів» (), 1849; «Лугові ельфи» (), 1850; «Водяний дух і дочки Еґіра» (), 1850; «Фрея шукає свого чоловіка» (), 1852.

Галерея

Примітки

Література

Thomæus, Gustave. Nils Jakob Blommér. Lund: Skånska Centraltryckeriet, 1922. Hyltén-Cavallius, Gunnar Olof. Historie-målaren Nils Johan Olsson Blommér. Stockholm, 1854. Reuterswärd, Patrik. «Två fullödiga verk av Nils Jakob Blommér: "Ängsälvor" och ett makalöst porträtt» // Konsthistorisk tidskrift. 1996.

Посилання Нільс Бломмер у колекції Національного музею Швеції Нільс Якоб Ульссон Бломмер у Svenskt biografiskt lexikon