Каркіні́тська зато́ка () або Олю́-Дені́з (, «Мертве море») — частина Чорного моря між північно-західним узбережжям Кримського півострова і берегом материка. Близько 118 км у довжину.
Географія
Розділена Бакальською косою Кримського півострова на західну й східну частину. Глибина в західній частині до 36 м, в східній до 10 м. Береги західної частини піщані, у східній глинисті та розчленовані.
У північній частині затоки відокремлена островом Джарилгач і утворює Джарилгацьку затоку.
У суворі зими затока замерзає, влітку вода прогрівається до 22—24 °C. Солоність складає 17—18 ‰.
Порти: Скадовськ, Хорли. На березі затоки розташовані міста Армянськ, Яни Капу тощо.
Геологія Затока є продуктом геологічної трансгресії. Дно затоки піщане, мулисте, місцями вкрите черепашником, трапляються підводні банки.
Живий світ У затоці наявна водна рослинність, донні рослини — переважно водорості, зокрема зелені, харові, червоні, бурі, а також вища водна рослинність.
Серед риб описано 46 видів. Через затоку проходить важливий міграційний маршрут птахів, описано понад 260 видів.
Природоохоронні території В акваторії затоки знаходиться чотири природоохоронні території: заповідник «Лебедині острови», заказник «Мале філофорне поле», ландшафтний парк «Бакальська коса», орнітологічний заказник «Каркінітський».
11 видів макрофітів занесено до Червоної книги України, 1 — до списку Бернської конвенції. З тварин до Червоної книги України занесені 4 види риб, 3 види земноводних і плазунів, 160 видів птахів, 3 види китоподібних (дельфін-білобочка, азовка та афаліна).
Історія
Після окупації Криму
Після окупації Криму у Каркінітській затоці кораблі та катери Берегової охорони ФСБ Росії займаються покриванням незаконного видобутку піску земснарядами «Печора», «Трофа», «Иртыш» та «Амур».
У травні 2021 року на патрулювання та висвітлення надводної обстановки до затоки був направлений патрульний катер P191 «Старобільськ» ВМС України.
Див. також Чорний мис Каркінітські шари
Примітки
Джерела
Старух Б. К. Каркінітська затока // , 2011